Знос основних виробничих фондів

У процесі використання основні виробничі фонди підлягають зносу. Форми зносу бувають:

фізичний;

моральний;

вартісний.

Фізичний знос (the physical tearing down) – це втрата ОВФ початкової вартості в результаті впливу на них природно-кліматичних (атмосферні опади, сонце і т. ін.) і технічних (змінність, експлуатаційне навантаження, якість технічного обслуговування і т. ін.) умов.

Фізичний знос ОВФ визначається за технічним станом на основі експертних оцінок, залежно від строку служби або якості робіт:

3. за строком служби рівень фізичного зносу розраховується за формулою:

Зф = (100- Л) · Тф / Тн, (1.5)

де Л – ліквідаційна вартість ОВФ, у відсотках від їх початкової вартості;

Тф, Тн – відповідно фактичний і нормативний строки служби.

4. за даними експертних оцінок технічного стану розраховується за формулою:

, (1.6)

де В_і – вартість і-го конструктивного елемента,

З_і – відсоток фізичного зносу і-го елемента об’єкта,

В – загальна балансова вартість об’єкта.

5. залежно від обсягу робіт необхідної якості:

, (1.7)

де Qф, Qн – відповідно фактичне виконання робіт за рік і нормативна потужність ОВФ.

Фізичний знос в кошторисному вираженні відповідає частині вартості фондів, що перенесено на собівартість продукції.

Фізичний знос частково компенсується за допомогою капітальних ремонтів.

Моральний знос (moral tearing down) – це передчасне, до закінчення строку фізичної служби, знецінення ОВФ внаслідок технічного прогресу.

Проявляється тоді, коли ще придатні за своїм матеріальним (фізичним) станом ОВФ стають економічно невигідними порівняно з новими, більш ефективними ОВФ того ж призначення.

Моральний знос проявляється в двох формах.

Моральний знос першої форми виникає в результаті знецінення старих ОФ через зниження витрат виробництва в галузях, що постачають ОВФ. Як результат вартість нових основних фондів тієї ж конструкції є нижчою, ніж була у раніше виготовлених. Тому в процесі їх експлуатації на готову продукцію вони будуть переносити меншу за величиною долю вартості, що робить їх відповідно більш ефективними й стимулює заміну старих фондів новими. Моральний знос першої форми можна визначити за формулою:

%, (1.8)

де Ф_в, Ф_поч – відповідно відновна та початкова вартість ОВФ.

Моральний знос другої форми пов’язаний з появою нової, більш потужнішої та економічної техніки, застосування якої приводить до зменшення відносної користі старих машин і обладнання, потребує заміни та модернізації.

%, (1.9)

де М_с, М_н – відповідно продуктивність старого та нового обладнання.

Загальний моральний знос,

%, (1.10)

В результаті фізичного та морального зносу ОВФ, що брали участь в процесі виробництва, поступово втрачають корисні властивості засобів праці і потребують заміни. Одним із джерел грошових засобів для відтворення ОВФ є амортизація.

Амортизація (depreciation) ОФ – це поступове перенесення вартості засобів праці в міру їх фізичного та морального зносу на вартість виробленої продукції з метою накопичення грошових засобів для поступового відшкодування зношених ОВФ. Повна сума амортизації (А) за весь період експлуатації визначається за формулою:

А = Ф_поч – Л, (1.11)

де Л – ліквідаційна вартість ОФ, тис. грн.

Відповідно річна сума амортизації А^річ

,(1.12)

де Т – строк служби ОФ, що прийнято до розрахунку амортизаційних відрахувань.

Розмір амортизаційних відрахувань визначається за встановленими нормами.

Норма амортизації (rate of depreciation) – це відсоткове відношення річної суми амортизації до початкової вартості ОФ.

,(1.13)

чи

. (1.14)

Відповідно до діючого законодавства (наказ Міністерства фінансів України від 25 листопада 2002 р. № 989) [3] амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;

зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації;

прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється;

кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

Приклад 1. Розглянемо в табличній формі (табл. 1.1), як визначається розмір амортизаційних відрахувань за методом “залишку, що зменшується”. Особливістю цього методу є те, що амортизація наступних років нараховується на залишкову вартість попереднього року.

Таблиця 1.1 – Розрахунок амортизаційних відрахувань за методом “залишку, що зменшується”