Наголос в українському професійному мовленні

Акцентологічні норми регулюють наголошування слів. Особливістю українського мовлення, що відрізняє його від російського, є переміщення наголосу в іменниках першої відміни множини на закінчення. Наприклад: кн и жка - книжк и, книжк а ми, книжк а м тощо. Отже, у формах однини наголос переважно постійний, у формах множини він переноситься з основи на закінчення.

В українській мові існує значна група власних географічних назв із суфіксами –щин-, -чин-, у яких треба звернути увагу на вимову: К и ївщина – (бо К и їв); Полт а вщина – (бо Полт а ва); Х а рківщина – (бо Х а рків); Дон е ччина – (бо Дон е цьк).

Слід запам’ятати наголошення особових форм дієслова бути: б у ду, б у деш, б у дуть, б у де, б у демо..., бул а, бул о, бул и (порушенням норм є б у ло, буд е ш, буд е, буд е мо)

Правильними є наголошення кінцевого складу в дієсловах типу: нест и, вест и, везт и та ін. Наприклад: нест и - принест и, пронест и, занест и, піднест и, внест и... (а не прин е с ти, зан е сти...).

Слід звернути увагу на віддієслівні іменники середнього роду на (-ання), вони наголошуються на тому складі, що й в інфінітиві. Наприклад: чит а ти – чит а ння; завд а ти – завд а ння; пит а ти – пит а ння; надб а ти – надб а ння.

Однаково наголошуються словосполучення кварт а ли будинків і кварт а ли року. Неправильною є вимова: завданн я, ч и тання, п и сання, кв а ртал.

Важливо розрізняти наголошення слів стат у т (устав) і ст а тус (правовий).

Пам’ятайте і про наголошення таких часто вживаних іншомовних слів: діал о г, катал о г, мілім е тр, сантим е тр, кілом е тр, демокр а тія, бюрокр а тіята ін.

Примітка: окрім словесного, велике значення має логічний наголос. Це посилення наголосу на певному слові чи складі для увиразнення висловленого за допомогою голосу. Наголосом можна виділити найголовніше слово в межах фрази, наприклад:

Ми взяли участь у діловій нараді.

Ми взяли участь у діловій нараді.

Ми взяли участь у діловій нараді.

Літературна мова усного мовлення вимагає від людини, яка дбає про свій культурний рівень вміння правильно ставити наголос у кожному слові. Для цього треба користуватися орфографічним (орфоепічним) словником.

Під час вироблення акцентуаційних норм професійне мовлення має далеко більше труднощів, ніж у формуванні лексики. Правильність наголошування є однією з ознак культури професійного мовлення. Значна кількість помилок припадає на недотримання норм наголошування іменників. В українській мові є багато іменників, які мають два наголоси — і два різних значення. Будьте уважні, коли добираєте для оформлення думки подані нижче іменники:

Наприклад:

• мет а — ціль, план, завдання;

• м е та — вид угоди;

• пр а вило — положення, принцип;

• прав и ло — пристрій, на якому щось розрівнюють.