Теорія виникнення держави

1. Формування передумов виникнення держави і права в умовах первісного суспільства.

2. Наукові концепції виникнення держави.

3. Поняття й ознаки держави.

4. Етапи формування української державності.

Формування передумов виникнення держави і права в умовах первісного суспільства

Вивчення історії первісного суспільства допомагає зрозуміти процес розвитку людства, показати причини виникнення й окреслити процес зародження та розвитку держави і права, власності, релігії, культури тощо.

Первісно-общинна формація була найтривлішою в історії людства. З'явилася вона, за новітніми даними, більше, ніж 1,5 млн. років тому. Закінчення її існування коливається в межах останніх 5 тисяч років. Вивчення первіснообщинного ладу здійснюється історією, археологією, антропологією, етнографією та іншими науками. Саме завдяки досягненням етнографії ми багато дізнаємося щодо політичного розвитку людського суспільства. Ще в XIX сторіччі виникла еволюційна наукова школа, представники якої стверджували про психологічну спорідненість усіх людей, а отже – виникнення в різних народів схожих елементів матеріальної і духовної культури. Виникла ідея єдиної еволюції людства. Сам представник еволюційної школи, Едуард Тейлор, переносив закони розвитку природи від нижчих форм до вищих на людське суспільство. Тоді ж з'явилися цікаві роботи з питань розвитку родини, материнського і батьківського права і власності.

Сьогоднішня українська наука знаходиться, на наш погляд, у стані пошуку концепцій. В основному, використовується близька до марксистської, історична концепція розвитку людського суспільства. Проте, з'явилося кілька робіт, у тому числі посібників з політології, автори яких намагаються захистити культурно-психологічні концепції зародження та розвитку держави і права, відійти від марксистського формаційно-класового підходу до історії.

Держава – це універсальна політична форма організації суспільства, центральний елемент політичної системи. Універсальність держави полягає в її реальній можливості керувати соціально неоднорідним суспільством, у наявності спеціальних органів, що забезпечують їй можливість реалізувати політичну владу, застосувати примус, надавати своїм інтересам загального характеру. Державі приділяється центральне місце в політичній системі суспільства.

Таке визначення, прийняте сьогодні в українській юриспруденції, політології й історіографії, розходиться з марксистським визначенням держави, як інструмента класового панування. Відповідно, іншим є й роз'яснення причин виникнення держави.

Для правильного розуміння процесу становлення держави слід визначити її ознаки і функції. Держава має чітко визначену постійну територію. Характеризується неоднорідними соціальними групами і класами. Населення веде осілий спосіб життя. В економіці існують працівники, що активно беруть участь у виробництві і які їх контролюють. Здійснюється влада централізованої групи. Є відносини керування і підпорядкування.

Функції держави підрозділяють на внутрішні і зовнішні. Внутрішніми функціями є: економічна, соціальна, культурна, науково-організаторська, охорона і захист прав; зовнішніми – захист своєї території і громадян, забезпечення зовнішньоекономічних відносин, функція співробітництва у різноманітних міждержавних сферах, що мають глобально-світове значення.

Існують розбіжності й у визначенні та розумінні поняття “право”. Більш поширеним традиційний погляд, представники якого вважають, що “держава встановлює загальнообов'язкові правила поведінки і забезпечує їхнє дотримання та здійснення в повсякденному житті. Такі правила поведінки називають нормою права, а їхня сукупність характеризує поняття право”.

Отже, право вважається похідним від держави, з чим не погоджуються деякі вчені, які стверджують, що право – це самостійний інститут. Видатний учений-теоретик юриспруденції, академік С.С. Алексєєв стверджує, що право – це система норм, виражених у законах, інших визнаних державою джерелах, що є загальним, нормативно-державним критерієм правомірної, дозволеної чи забороненої поведінки.

Отже, передумовою формування держави слід вважати сукупність факторів, дія яких визначає можливість руху суспільства в напрямку до цивілізації. Основні передумови виникнення ранніх держав були такі:

1) перехід до міцної осілості, що починається з освоєнням рибальства і підсилюється при переході до землеробства;

2) пов'язане з цим якісне збільшення приросту населення, що стимулювало інтенсифікацію виробничого процесу;

3) освоєння і кінцева переорієнтація на відтворюючі форми господарювання, що означало можливість виходу на регулярне виробництво додаткового продукту.

Зазначені передумови виникнення держави не враховують психологічних, релігійних і світоглядних факторів, без розвитку яких становлення держави не можливо. Крім того, повинні були сформуватися сприятливі умови реалізації зазначених процесів.

Виходячи з тези про те, що право не породжене державою, а є відображенням реально існуючих суспільних відносин, можна говорити про формування норм права в умовах первісного суспільства. При цьому потрібно враховувати, що основу суспільних відносин складають відносини матеріального виробництва і споживання, а їхнє осердя – відносини власності. Отже, джерелом права є не держава, а роль законодавця – не винаходити норми права, а виводити їх з реально існуючих відносин.

Ще давньоримські юристи розрізняли право як справедливість і право, як закон, конкретний державно-правовий акт. У кожному суспільстві існують свої мірки правильності тих чи інших дій, а їхня оцінка корениться в суспільних умовах.

Уже на перших етапах розвитку людського суспільства можна говорити про наявність у ньому певних норм звичайного права. Вони забезпечувалися суспільною думкою, традиціями, отже, їх можна вважати моральними. У процесі становлення держави йшло розщеплення первісної мононорматики на право як сукупність норм, що виражали волю правлячого класу і мораль, тобто сукупність норм, забезпечених лише силою суспільної думки.

У процесі розвитку суспільства його верхівка відібрала і пізніше силою державного примусу зробила законом норми, вигідні саме для неї.

Потрібно підкреслити і роль права в легітимізації влади. На перших етапах розвитку держави верховний правитель сприймався часто як сила, що пов'язувала суспільство з вищими силами. Отже, йшов процес сакралізації (освячення) влади. При цьому часто володар виводився за межі дії норм права, сам ставав творцем джерел права. У цьому аспекті розвинулася можливість формування правового нігілізму, недосконалості правового контролю.

Відзначимо, що з часом організація людських спільнот і керування ними ускладнювалися. У додержавному періоді можна виділити праобщину, родову і прасільську громади. Сучасні дослідження довели, що людство взагалі і слов'янство зокрема завжди відчували потребу в організації. Від початків соціальної організації в первісному ладі людство йшло до вибухоподібного відділення від мас представників владних структур.

З наближенням людства до формування держави і права, обов'язку, інтереси і потреби одержують вираження в усе більш диференційованій системі, що дозволяє виділити вже на рівні племені наявність спеціальних економічних, суспільних, політичних і культурних прав.

До економічних прав слід віднести право на власність, на обрання професії, роду занять. Трудові права вже тоді передбачали наявність певних здібностей і можливостей. До соціальних прав можна віднести право на життя, житло, місце проживання.

Щоправда, потрібно відзначити, що не завжди ці права розумілися так, як сьогодні.

Підкоряючись нормам і правилам поведінки, поважаючи традиції і звичаї, людина додержавного періоду гостро відчувала свою приналежність не тільки до конкретного роду чи племені, але й до певної культури. Користуючись її досягненнями, людина, безумовно, мала право і можливості дієво зберігати і розвивати її самобутність, виховуватися і здобувати знання в умовах звичайного культурного оточення, виявляти власні здібності і розраховувати на їхнє визнання оточуючими.

Наведені вище матеріали свідчать про історичність держави і права. Очевидно, логічно буде говорити про те, що в процесі розвитку суспільства створювалися економічні, соціальні, ідеологічні та інші передумови переходу до нової форми існування суспільства. Якщо в родовій громаді фундаментальними поняттями були колективізм виробництва і споживання, а також рівний розподіл усього життєво необхідного, а основне питання – про право власності – вирішувалося таким чином, що одержувати частину загального майна, продуктів харчування і всього іншого міг будь-який член роду. За таких умов і з'являється організація влади у формі первісного народовладдя. Важливу роль тоді грали загальні збори всіх членів роду, на чолі якого стояла рада старійшин.

Удосконалювання організації родових громад приводить до ієрархІзації компетентності: будується “піраміда влади”. Влада диференціюється: вона розділяється на світську – владу старійшин, військову – влада вождя і релігійну – влада жерців. Прототипом аристократії стають люди, що використовують надлишки продуктів виробництва. Ще М.С. Грушевський вказував, що в так звану додержавну епоху існували дійсні федеративні держави, що не мали надмірного за чисельністю апарату управління, але забезпечували певні права людей.

Ф. Енгельс, стверджуючи неминучість розвитку людства, писав, що влада первісного суспільства була зламана під таким впливом, що може здаватися упадком порівняно з високим рівнем старого родового ладу.

Отже, на певному етапі розвитку суспільства його пануюча частина не бажає жити в руслі тих правил і норм, що традиційно існували, і робить рішучий перехід до індивідуалізму. Надалі влада намагається довести організаційну форму держави до можливого абсолюту, а народ прагне зберегти орієнтацію і настрої, властиві демократичному суспільству. Держава, таким чином, виникає як обмеження можливості для більшості населення здійснити ті права, що воно має в додержавний період. Поруч із усевладним правителем з'являється залежний “холоп”.

Звичайно, формування держави – складний процес, що передбачає переплетення цілого ряду передумов і утворення сприятливих умов – як внутрішніх, так і зовнішніх. Характеризуючи державу як зло, з погляду обмеження демократії, необхідно, разом з тим, відзначити і прогресивність держави для розвитку суспільства. З його допомогою підсилюється перерозподіл додаткового доходу, що дало поштовх економічному і культурному розвитку суспільства.

Ідеалом сьогоднішнього дня є правова держава, у якій передбачається, що усе й усі повинні керуватися і підкорятися правовим (справедливим) законам.