Теорія законності, правопорядку, дисципліни. . . . . . . . . . 142-144

1. Поняття і гарантії законності..............................................................142-143

2. Поняття правопорядку…...............................................................................143

3. Дисципліна….........................................................................................…143-144

ТЕОРІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.............................................144-147

1. Поняття і види правового регулювання……................................................145

2. Механізм правового регулювання: поняття, елементи, стадії….........145-147

Контрольні питання з курсу “Теорія держави і права”…...........................147-150

ВСТУП

Теорія держави і права відноситься до фундаментальних юридичних дисциплін. Дослідження загальних специфічних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права як єдиних і цілісних систем виводить теорію держави і права на рівень дисциплін, що формують категоріальний апарат юриспруденції. В межах теорії держави і права вивчаються основні державно-правові поняття і категорії правознавства, якими користуються при викладанні галузевих дисциплін. Цим визначається провідна методологічна роль теорії держави і права по відношенню до історико-правових, галузевих та інших юридичних дисциплін.

В посібнику автори на новітніх наукових матеріалах і методологічних підходах формують сучасне бачення основних категорій державно-правової дійсності та їх різновидів. Водночас здійснено спробу зберегти певні теоретико-правові традиції у викладенні окремих тем, що достатньо якісно витримали перевірку часом.

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПІЗНАННЯ.

Теорія держави і права – це наука про особливості і закономірності виникнення, зміни та розвитку держави і права і всіх державно-правових явищ.

Предмет теорії держави і права - основні та загальні закономірності виникнення, розвитку, функціонування держави і права.

Теорія держави і права, як і будь-яка наука, може розглядатися і як дослідницька діяльність, і як результат цієї діяльності. Предметом цієї науки є не всі закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права, а тільки ті – загальні (системоутворюючі, фундаментальні), що властиві різним державам, різним галузям права. Наприклад, – невід'ємні ознаки держави – “територія”, “апарат державного управління” (елемент публічно-політичної влади), “податкова система”, без яких існування будь-якої держави неможливе. Поняття “держава”, “право” вивчаються наукою “теорія держава і права” в загальному і цілому. При цьому ставиться мета отримати відповідь на запитання: “Що таке держава? Що таке право?” У смислі їх загального розуміння, незалежно від форми держави або особливостей правової системи. Одночас, наведені поняття вивчаються в їхньому взаємозв'язку з іншими суспільними і державними явищами і поняттями. Наприклад, держава і її місце в політичній системі суспільства; право й інші соціальні норми та ін.

Необхідно відрізняти теорію держави і права як науку від теорії держави і права як навчальної дисципліни. Поняттєвий апарат, що формується у навчальній дисципліні, за своїм обсягом менше, ніж поняттєвий апарат науки.

Методологія, застосовувана в науці “теорія держави і права”, – це сукупність прийомів і засобів дослідження, що використовується у теорії держави і права і що дозволяють встановити істинні знання про основні і загальні закономірності виникнення, розвитку, функціонування держави і права.

Засіб дослідження – поняття, яке вказує на інструмент пізнання, застосовуваний для встановлення наукового знання про предмет дослідження.

Методологія теорії держави і права складається з:

1) логічних прийомів мислення – заснованих на дедуктивному й індуктивному прийомах, умовиводах; аналізі і синтезі; порівнянні, узагальненні, аналогії та ін.

2) принципах теоретичного освоєння фактичного матеріалу (історизму, єдності історичного і логічного та ін.

До методів пізнання держави і права відносяться:

1) загальнонаукові методи:

n формально-логічний – пізнання явища державно-правового характеру на основі вивчення дійсних і неправильних уявлень (посилок) про його існування;

n структурно-функціональний – пізнання явища з погляду його внутрішнього змісту і загального призначення;

n матеріалістичної діалектики – пізнання держави і права на основі матеріалістичної переконаності їх походження і взаємозв'язку з іншими суспільними явищами, що знаходяться в постійному розвитку;

n конкретно-історичний – метод пізнання, заснований на ув'язуванні сутності державно-правового явища з його історичним походженням;

n статистичний – пізнання явища на основі узагальнення й аналізу основних зовнішніх даних про нього за визначений період.

2) спеціально-наукові методи:

n тлумачення – з'ясування і роз'яснення основних положень поняття або явища;

n порівняльного правознавства – пізнання державно-правової дійсності шляхом виявлення подібних і різноманітних елементів у різних країнах та різних наукових концепціях;

n техніко-юридичного аналізу – розгляд явища, поняття в процесі пізнання держави і права з погляду особливостей процесу підготування, розробки і реалізації нормативно-правових актів;

n синергетичний – (синергетика – наука про випадкові явища) пошук і виявлення взаємозв'язку між нібито випадковими явищами державно-правової дійсності з метою виключення цих явищ із ряду випадкових.

Функція науки теорії держави і права – це та роль, що вона виконує в людському суспільстві.

Види основних функцій науки теорії держави і права:

а) пояснювальна – пояснення змісту і сутності закономірностей, що знаходяться в основі явищ і процесів державно-правового життя суспільства;

б) прогностична – передбачення можливих шляхів подальшого розвитку держави і права;

в) евристична – відкриття нових закономірностей державно-правового життя суспільства, додання нового знання про державу і право до вже наявного;

г) методологічна – виконання поняттєвим апаратом держави і права ролі своєрідного фундаменту при формуванні поняттєвого апарату інших юридичних наук;

д) ідеологічна – розробка ідей як результату теоретичного мислення з метою прогресивного перетворення державно-правової дійсності, - наприклад ідеї поділу влади, правової держави;

е) політична – частина загальнотеоретичної наукової доктрини у певній мірі впливає на політичний курс держави, тенденції розвитку його законодавства, – наприклад, вчення про правову державу, права людини.

Система юридичних наук.

Під системою юридичних наук розуміється вся сукупність юридичних наук у їхньому взаємозв'язку і внутрішньої спрямованості на пізнання державно-правових явищ.

У системі юридичних дисциплін слід виділяти такі основні блоки:

Блок історико-теоретичних дисциплін:

- філософія права;

- історія держави і права;

- історія політичних і правових вчень;

- теорія держави і права;

- юридична деонтологія;

- порівняльне правознавство.

Блок галузевих дисциплін:

- конституційне право;

- конституційний процес;

- цивільне право;

- цивільний процес;

- адміністративне право;

- адміністративний процес;

- кримінальне право;

- кримінально-процесуальне право;

- трудове право;

- екологічне право;

- фінансове право;

- підприємницьке право;

- інформаційне право.

Блок міжнародно-правових дисциплін:

- міжнародне публічне право;

- міжнародне приватне право.

Блок прикладних і спеціальних дисциплін:

- кримінологія;

- криміналістика;

- судова бухгалтерія;

- судова медицина;

- судова психіатрія;

- оперативно-розшукова діяльність;

- спеціальна тактика; спеціальна техніка й ін.

Рекомендована література

1. Теорія держави і права /За ред.академіка М.В. Цвіка, проф. О.В. Петрішина, доц. В.Д. Ткаченка. Харків: 2002. – 432 с.

2. Скакун О.Ф. Теория права и государства. – Харьков: 2000, С. 24–35.

3. Загальна теорія держави і права /За ред. проф. В.В. Копєйчикова. – К., 1996. – С. 19–32.

4. Письменицкий А.А., Слинько Д.В. Теория государства. – Х.: Консум, 2004. С. 5-9.