Правопис слів іншомовного походження

«Перевірте себе».

І. Подвоєнняприголоснихусловахіншомовногопоходження:

1. Відбувається у географічних, особових та інших власних назвах: Голландія, голландський, Бонн, Одіссей; Алла, Геннадій, Віссаріон, Сусанна (але Гавана, Яси, Лісабон; Інеса, Інокентій та ін.).

2. Не відбувається у загальних назвах: бароко, комісія, колона, хобі, інтелект та ін.

«Запам ’ ятайте».

Виняток становлять слова: тонна, манна, ванна, бонна, вілла, булла, дурра, мирра, мадонна, білль, мотто, канна, донна, еллін, бритт, алло, тратта, пенні, пруссак, мокко та ін.

2. Відбувається у випадку збігу однакових приголосних на межі префікса та кореня: контрреволюція, імміграція (але еміграція), інновація та ін.

ІІ. Правописголоснихусловахіншомовногопоходження:

1. ї пишеться:

- після голосних: архаїка, прозаїк (але в складних словах і після префіксів пишеться і: староіндійський, доісторичний);

- у кінці власних назв (після голосного чи м’якого приголосного): Гімалаї, де Віньї.

2. и пишеться після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р:

- у загальних назвах перед наступним приголосним (крім й): простиль, ритм, сандрик, серпантин;

- у префіксі анти-: антикамера, антифракційний;

- у складних словах із першою частиною ди-: диптер, дикастерій;

- у словах, що починаються на деци-: дециметр, децибел;

- у власних назвах, які закінчуються на -ида, -ика: Флорида, Мексика;

- у власних назвах після літер, що позначають шиплячі: Алжир, Шиллер;

- в інших власних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ж, р: Мадрид, Рим, Скандинавія;

«Запам ’ ятайте».

Як виняток буква и пишеться після інших букв у давно запозичених словах, у словах церковного вжитку, у словах, запозичених зі східних мов, а також у деяких власних назвах: кипарис, спирт, мигдаль, графин; митра, єпископ, митрополит; калмик, кизил, киргиз; Єгипет, Бразилія, Пакистан.

3. і пишеться:

- на початку слова: ідеал, інфляція, історія;

- після приголосного перед голосним та й: радіус, гліптотека, гіпостиль, композиція;

- у кінці невідмінюваних загальних назв: жалюзі, журі;

- після префікса дез-: дезінформація, дезінфекція;

- у власних назвах після приголосних (крім „ дев’ятки”) перед іншим приголосним та в кінці невідмінюваних слів: Кіпр, Сочі, Сомалі, Монтевідео;

- після б, п, в, м, ф, г, ґ, к, х, л, н перед наступним приголосним у загальних назвах: вітраж, архітрав.

4. е пишеться:

- на початку слова: едикула, екседра, екстер’єр;

- після голосного, крім е та і: дуель, поезія (але дуаєн, стаєр, вілаєт, траєкторія);

- після твердих приголосних: гобелен, інтелект;

- у префіксах де-, ре-: дестабілізація, рекультивація;

- у кінці невідмінюваних слів: макраме, кафе, Данте, Моне.

5. є пишеться:

- у кінці невідмінюваних слів після м’яких приголосних та апострофа: ательє, Лавуазьє, конферансьє, круп’є;

- після е, і, й, ь та апострофа: дієта, феєрія, вольєра, інтер’єр;

- на початку слова у давно запозичених словах: єпископ, Єва, єфрейтор.