Зміни приголосних при словотворенні

«Перевірте себе».

І. Під час творення нових слів за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) приголосні на стику їх із твірною основою змінюються, змінюючи й самі суфікси:

1. г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о) = -зьк(ий), -зтв(о): Рига – ризький, Париж – паризький, боягуз – боягузтво;

2. к, ч, ц + -ськ(ий), -ств(о) = -цьк(ий), -цтв(о): ткач – ткацтво, козак – козацький, Вінниця – вінницький;

3. х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о) = -ськ(ий), -ств(о): товариш – товариство, чех – чеський, Одеса – одеський.

«Запам ’ ятайте».

Виняток становлять слова: баскський, даккський, казахський, банґкокський, ла-маншський, меккський, нью-йоркський, тюркський.

ІІ. При словотворенні приголосні звуки часто змінюються:

1. -цьк- на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): козацький – козаччина, турецький – Туреччина, вінницький – Вінниччина (але галицький – Галичина);

2. -ськ-, -ск- на -щ-: луганський – Луганщина, віск – вощина;

3. -ск-, -шк- на -щ- при творенні іменників та прикметників із суфіксом -ан-(-ян-): піски – піщаний, дошка – дощаний;

4. -ск-, -ст- на -щ- при творенні форм дієслів ІІ дієвідміни: вереск – верещати, верещу, верещить; простити – прощу, прощаю, прощаєш (але простиш, простять);

5. -зк- на -жч- за аналогічних умов: брязк – бряжчати, бряжчу, бряжчиш;

Зубні д, т перед свистячими й шиплячими на письмі зберігаються: коротший, молодший.

ІІІ. Якщо твірна основа закінчується на д або т, то відбуваються зміни лише у вимові: братський, братство, солдатський (але хвацький (хват), міський (місто), соцький (сотня)).

Якщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника цей суфікс випадає: Камчатка – камчатський, П’ятихатки – п’ятихатський.

У вищому ступені прикметників та прислівників:

1. г, ж, з із суфіксом -ш(ий) утворює сполучення -жч(ий): вузький – вужчий, дорогий – дорожчий (але високий – вищий);

2. -с- змінюється на -щ(ий): високий – вищий; це стосується й дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: ближчати, кращати, а також похідних від них іменників: підвищити – підвищення;

3. к, ц перед суфіксом -н- змінюються на -ч-: вік – вічний; сонце – сонячний.

«Запам ’ ятайте».

Виняток становлять: рушник, рушниця, соняшник, дворушник, мірошник, торішній, сердешний (бідолашний).