Функції мови

Спілкування у суспільстві та пізнання навколишнього світу забезпечує мова. На виконання цього завдання спрямовані такі найголовніші функції мови:

1. Комунікативна – полягає у тому, що мова служить для спілкування між людьми у суспільстві. Спілкування може відбуватися не тільки під час усної чи писемної розмови двох осіб, а й коли текст адресований цілому колективу (газетне повідомлення, твір письменника), уявному співбесіднику або самому собі (внутрішнє мовлення), наступним поколінням (заповіт, лист у майбутнє).

2. Когнітивна (гносеологічна, пізнавальна) – полягає у тому, що мова є важливим засобом пізнання навколишнього середовища. Ця функція мови полягає не лише у сприйнятті й накопиченні досвіду суспільства. Вона безпосередньо пов’язана з функцією мислення, формування та існування думки.

3. Мислеоформлювальна (мислетворча): для здійснення спілкування необхідно сформувати і сформулювати думку. Реалізацію цих процесів, окрім мислення, забезпечує і мова. Людина мислить тією мовою, якою краще володіє, тому процес мислення має національну специфіку, зумовлену національним характером мови.

4. Інформаційна (репрезентативна, референтна) – полягає в тому, що мова відображає об’єктивну дійсність, інформацію про світ; у процесі спілкування люди передають одне одному певну інформацію про неї.

5. Емоційна (емотивна, естетична, виразова) – виявляється у вираженні ставлення мовця до змісту його повідомлення, відношення суб’єкта мовлення до об’єкта мовлення, у почуттях та емоціях мовця; реалізується за допомогою вигуків, зменшувальних суфіксів, інтонації тощо.

6. Ідентифікаційна – полягає у відображенні у мові національно-естетичних, соціальних, культурних, духовних, вікових ознак людини. «Українська мовна особистість відрізняється від мовної особистості, що належить іншому етносу, не тільки знаннями, вміннями й навичками, потрібними для користування рідною мовою, а й тим лінгвокультурологічним, психолінгвістичним компонентом, що засвоюється носієм мови як природний продукт, – обов’язковим фоновим знанням» [2].

7. Культуроносна – полягає у фіксації культури будь-якого народу у його мові. Мова – це джерело культури, духовних цінностей, які передаються із покоління в покоління.