Глава 10. Місцеве самоврядування

Конституційно-правові засади існування, організації й функ­ціонування місцевого самоврядування в Україні визначаються Конституцією України, чинним Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. (далі - ЗМС), інши­ми законами про місцеве самоврядування, система яких ще пере­буває в стадії свого становлення та які, як про це зазначається в ЗМС, не повинні суперечити його положенням (ст.24). Крім цього, частиною національного законодавства про місцеве само­врядування слід також вважати Європейську Хартію місцевого самоврядування, оскільки Законом України «Про ратифікацію Європейської Хартії місцевого самоврядування» від 15липня 1997р. вона ратифікована Верховною Радою України. Тобто, відповідно до ст.9 Конституції України, Європейська Хартія отримала статус Закону України. Конституція України наголо­шує, що в Україні „визнається і гарантується місцеве самовряду­вання” (ст.7).

У кожній державі, залежно від особливостей її політичного устрою, форми правління, історичних, політичних та інших чинників, місцеве самоврядування має свою специфіку і навіть на­зивається по-різному. Так, наприклад, в англосаксонських країнах використовується поняття «муніципальне управління», в Японії -«місцева автономія», у Франції - «територіальна децентралізація».

10.1. Зміст, принципи та походження місцевого самоврядування Європейська хартія місцевого самоврядування - стандарт місцевої демократії (*)

Розуміння місцевого самоврядування у сучасній Україні наб­лижене до його розуміння у Європейської Хартії місцевого само­врядування (далі - Хартія) і знайшло своє втілення в Конституції України та в ЗМС, де, зокрема, зазначається, що місцеве самовря­дування - це гарантоване державою право та реальна здатність те­риторіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів декількох сіл, селища, міста, самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значен­ня в межах Конституції і законів України (ч.1 ст.140 Конституції України, ст.2 ЗМС). Зазначимо, що таке визначення не повністю охоплює зміст місцевого самоврядування як суспільно-політично­го явища. Дійсно, місцеве самоврядування можна розглядати принаймні ще у двох аспектах: як спосіб організації публічної влади на місцях; як територіальну самоорганізацію самого насе­лення на місцях.

Визначення місцевого самоврядування як способу організації публічної влади на місцях знайшло своє втілення, як того вимагає ст.2 Хартії, в Конституції України, зокрема, в ст.5, відповідно до якої «народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування». Згідно з цим принци­пом, взаємовідносини центру й місць, центральних і місцевих органів влади мають будуватися вже не на основі жорсткої цент­ралізації та ієрархії, властивих колишній радянській системі, а на засадах правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності (автономії) місцевих органів влади.