Ознаки судової влади

До специфічних характеристик судової влади відносять: са­мостійність судової влади та незалежність суддів, виключність, підзаконність та повноту судової влади.

Самостійність судової влади та незалежність суддів означає наступне:

1) суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійснен­ні правосудця незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону;

2) органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї;

3) звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, із при­воду розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено процесуальним законом;

4) втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберіган­ня, використання й поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб із метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється й тягне передбачену законом відповідальність;

5) суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їхнього внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону;

6) гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечу­ються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їхньою недоторканністю; порядком здійснення судочинства, вста­новленим процесуальним законом, таємницею постановляння судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою зако­ном; особливим порядком фінансування та організаційного забез­печення діяльності судів, встановленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів; функціонуван­ням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їхніх сімей, майна, а також іншими засобами їхнього правового захисту.

Проте самостійність судової влади не означає її повної автоном­ності щодо інших гілок і структур державної влади. Зокрема, за­конодавча та виконавча гілки влади, Президент України суттєво впливають на організацію та функціонування органів судової вла­ди. Так, Верховна Рада України, приймаючи закони, визначає систему судових органів та принципи її функціонування, встанов­лює статус суддів, порядок розгляду справ у суді тощо. Верховна Рада України також здійснює установчі повноваження - бере участь у формуванні судових органів (призначає третину суддів Конституційного Суду України, обирає суддів безстроково). Відповідні установчі повноваження здійснює і Президент України. Він призначає третину суддів Конституційного Суду України, утворює суди у визначеному законом порядку, здійснює перше призначення на посаду професійного судді. Органи вико­навчої влади забезпечують підготовку та підвищення кваліфікації кадрів судових органів, здійснюють матеріально-технічне забез­печення діяльності судів тощо.

Виключність судової влади полягає в тому, що функції судової влади можуть здійснюватися лише судами. Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привлас­нення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосудця через народних засідателів і присяжних. Таким чином, лише суди мають право легітимно здійснювати повнова­ження державної влади щодо застосування в процесуальному порядку засобів державного примусу, лише суд може у визначено­му законом порядку визнавати особу винною в скоєні злочину, призначати кримінальне покарання, визнавати акти такими, що суперечать Конституції України тощо.

Підзаконність судової влади знаходить свій вияв, по-перше, в тому, що суди та судді діють на основі закону, підпорядковують­ся Конституції та законам України, по-друге, в особливій проце­суальній формі здійснення повноважень органів судової влади, яка є найбільш складною формою юрисдикційної діяльності й внаслідок цього детально регламентується законом, зокрема, кримінально-процесуальним та арбітражно-процесуальним ко­дексами, нормами адміністративного законодавства.

Повнота судової влади визначається її обсягом, остаточним характером рішень, що приймаються судами, їх обов'язковим значенням.

Утручання у вирішення судових справ, погроза щодо судді, образа судді, невиконання судового рішення тягнуть за собою встановлену законом кримінальну відповідальність.