Що потрібно зробити?

Нам потрібна національна, культурна, духовна, економічна та політична революція. Ми взялися за розробку моделі порятунку цивілізаційного українського, слов’янського світу (Українська (народна) світоглядна система державного устрою яка, постійно вдосконалюється, в яку вносяться напрацювання згідно сучасних реалій, в той же час залишаючи незмінною її основу.

З метою, в тому числі запровадження в життя української світоглядної системи, почався збір пропозицій щодо наведення порядку в Україні та пошук однодумців, які на основі сучасної концепції (пропозиції від людей) змінять систему влади в Україні, наведуть порядок та запровадять соціальну справедливість. Для побудови Великої України Українська Нація бере відповідальність за долю держави, за кожного її мешканця у свої руки. Після чого наводиться елементарний порядок в Україні запроваджується соціальна справедливість у всі сфери українського буття. Іншими словами – «Якщо ми хочемо мати щастя та радість буття для себе, своїх дітей і онуків, якщо ми хочемо бачити Україну Великою, однією з наймогутніших, найсвітліших, найзаможніших держав Світу - МИ зобов’язані взяти все найкраще, що було у нашому давньому минулому, в тому числі й у комуністичному Совітському Союзі і взяти всі найкращі демократично-капіталістичні досягнення минулого й сучасності та поєднати все, для використання в усіх сферах майбутнього життя Великої України». Прикладом такої моделі може слугувати сучасний комуністичний Китай, який відкинув деякі утопічні моменти з своєї комуністичної спадщини і взяв на озброєння передові світові технології сучасності і на національній основі будує Великий Китай. Ми бачимо, як ця країна консолідувавши національні сили в одну міцну потугу, поступово, крок за кроком перетворюється на світового лідера у цивілізаційному, економічному та політичному своєму розвитку. Але – могутність, велич, стабільність, добробут, щастя та радість буття можливий лише на національній основі. Виключно на національній основі можна навести порядок та побудувати соціально справедливе суспільство, в якому слово Людина пишеться з великої літери.

В новій країні духовне й матеріальне повинно бути гармонійно поєднане тому:

Ми повернемо повагу до людини та до її праці; Поглибимо розвиток українських історичних традицій Трипілля, Скіфії, Київської, Української Козацької держави використовуючи при цьому виключно нашу рідну, яка дійшла від далеких прабатьків культуру та духовність.

Творення нової моделі Великої України повинно ґрунтуватися на національній основі, принципах справедливості, гуманності, чесності та порядку. Усе це можна і треба здійснити мирним, не руйнівним шляхом. Нарід має стати господарем держави, в якій не повинно бути ні пана, ні холопа. Завдання, скажемо прямо, - надзвичайної складності. Ті, хто тепер перебрав владу в свої нечисті руки, будуть жорстоко опиратися, зроблять все, щоб остаточно погубити українство. Нову Велику Україну має творити український нарід на чолі з українською нацією. Територіальні громади мають стати основною потугою у народній державі. Це і буде реальне громадянське суспільство, про яке нині палко промовляють фарисеї, щоб «заговорити» тему, не дати їй «прорости» в реальність.

Проблема життя і смерті української державності (нині недосконалої) перекладена на плечі народу, а точніше – на плечі української нації – головної сили народу. Їй би самій одужати, а тут доленосне завдання треба вирішувати. Розуміємо, що в умовах, коли владу тримають антиукраїнські сили, здійснити цей проект буде надзвичайно складно. Неймовірно складно, а треба! Іншого не дано. Допомоги чекати нізвідкіля. Питання життя і смерті: або оживемо, або помремо, а помремо ми, помре слов’янство, вимруть всі без виключення народи білої раси. Думаймо національно, діймо національно, об’єднуймоcя патріотично. Народна Рада України та співзвучні їй сили містять нашу потенціальну спроможність відстояти себе; тут наша сила, наша честь і гідність.

Маємо наступати, бо перебуваємо на власній території, відстоюємо себе, а не когось поне- волюємо. Наша мета законна і справедлива. Нам треба це усвідомити, нічого і нікого не боятися. Це наше право –жити у своїй державі – Великій Україні за своїми законами та власним світоглядом. Перемагають сильні духом і нам належить стати такими. Стати характерниками! Адже слабких б’ють, а переможців не судять. Повірмо у себе, і тоді буде успіх, досягнемо мети!

Прийде час і Народна Рада України для визначення стратегії і тактики реформаторських процесів скликають черговий Всеукраїнський з’їзд, з участю значущих особистостей країни. Забезпечить концентрацію наявних сил шляхом самоорганізації та єднання. Свідоме та цілеспрямоване гуртування матиме не тільки організаційний, а й потужний ідеологічний зміст. Будуть зосереджені найчистіші устремління української нації, яка нарешті зможе проявити себе як самодостатня політична сила, скинувши з себе наносні облудні ярлики та образливі визначення.

Кожен український патріот для побудови Великої України має проникнутися відповідальністю – рятувати українство, створивши систему народовладдя.

Молода Україна, добровольці-патріоти, разом з молодою генерацією вийдуть на поле боротьби, щоб захистити свою національну честь, свою Батьківщину, свою державу та встановити в країні справедливий народний устрій та побудувати могутню Велику Україну.

Національна держава – це в першу чергу людина, нарід, нація, а вже тоді – всі інші компоненти; це любов народу до своєї держави, і навпаки, - любов держави до свого народу. Для того, щоб таке диво стало реальністю, потрібно докорінно переформатизувати зміст і мету сучасної держави, визначивши її основну перспективу.

Державотворення – процес надзвичайної важливості для будь-якої нації. В основу держа-

вотворення у всіх без винятку випадках кладеться відповідна ідеологія.

Патріотичне українство має утворити образ нової моделі української державності, в якій комфортно б жилося усім громадянам України. Чи є національні держави у світі? Їх багато. Але мало таких, де б громадяни відчували себе комфортно і щасливо. «Національні держави з капіталістичним устроєм не здатні розв’язати віковічні вузли соціальних, економічних, політичних, моральних, духовних, національних проблем, оскільки вони, як і увесь сучасний світ, сповідують ідеологію прибутку, багатства, заможності та розкошів». Кожна людина, кожна держава протягом свого життя докладають максимум зусиль, щоб заробити якомога більше грошей, здобути кращих матеріальних статків. Є невмолимий закон прагнення сьогодні жити краще, ніж учора, завтра краще, ніж сьогодні, все має бути краще, краще, краще. Гроші – меркантильний бог, жорстоке чудовисько ламає людські долі, людські душі, людські сподівання, губить таланти, нищить духовність людини і суспільства. Воно не надає будь-якої надії на пощаду: з грошима – ти людина, без грошей – ти ніщо. Ситуацію може змінити тільки персонномічна, особистісно орієнтована держава і суспільство.

Чи зможе Україна, нині розграбована й принижена, мріяти про таку державу, де було б добре усім її громадянам? Потенціал у нас є, але чи зуміємо ми утворити таке державне облаштування, яке б подолало людську жадобу наживи, виховало людину, яка б прагнула жити не заради багатства, а в ім’я самовдосконалення, і на цій основі творила добро собі та людям?

Теоретично це уявити можна, а що стосується практики, то тут постають надзвичайно потужні перепони. Розуміємо, що людство поклоняється мамоні тисячоліттями. Змінити його ментальність дуже складно, але можливо. Багатим дуже тяжко відмовитись від мамони, а бідним, коли зрозуміють мету перебудови, відмовитись від того, чого вони ніколи не мали дуже легко. До бідних людських середовищ належить українська нація. Це одна обставина на користь нової моделі життя і державотворення.

Друга обставина полягає в тому, що українська нація від природи – добра, милосердна

спільнота. Вона дуже добре знає горе, а тому не може причинити комусь зло, несправедливість. Все це подає надію, що Україні під силу цей глобальний проєкт. Першим кроком у цьому напрямі має бути утвердження української нації як правлячої нації в державі. Це буде національна держава українського змісту.

Українська нація, будучи гегемоном суспільства, не виступає правлячою, державотворчою силою. Таку несправедливість потрібно негайно усунути. Підставою для цього є та незаперечна істина, що українська нація своєю працею створює левову частину матеріальних та духовних багатств країни. І якщо ці багатства створюються більшою частиною суспільства, а розпоряджаються ними менша частина суспільства, то такий державно-суспільний устрій є несправедливим, а тому незаконним і злочинним.

Національні держави будуються за національними ідеологіями. Такі держави дають мож- ливість націям проявити себе у всій моральній, духовній і політичній повноті. За змістом національна держава може бути деспотичною, демократичною, націократичною, але на першому місці виступає нація з її доктриною буття. Зауважимо, що не усі нації можуть похвалитися своєю шляхетністю, добропорядністю. Більшість сучасних націй показали себе несправедливими субстанціями. Національні держави функціонують за своїм власним світоглядом. Українська національна держава також мислиться як держава з українським світоглядом. Тут ми викладаємо розгорнуту концепцію сутності саме української національної держави, а не якоїсь абстрактної, космополітичної чи сателітної.

Люди, населення – це матеріал, з якого будуються держави. Якщо люди не одностайні у

політичному вимірі, потрібні зусилля держави, щоб привести людську масу в стан одно- векторної орієнтації. Політичні погляди спрямовуються на об’єднання різноорієнтованих груп в одно патріотичне русло.

Ідея національної держави живе в українському політичному та патріотичному середовищі вже не одну сотню літ. Національна сутність України як суспільства і держави не була задіяна протягом останніх багатьох століть, хоча намірів це зробити було багато. Сучасний період незалежності також не увінчався побудовою Національної України. Однак, за цей період розпочалося національне прозріння широких народних мас, що дає підстави сподіватися на незворотний процес самоідентифікації та самоорганізації української спільноти. Зауважимо, що національна держава для багатьох сучасних українців є новим поняттям як в теоретичному, так і в прикладному вимірах. Багато хто з українців з цим поняттям не зустрічалися, а їм ніхто і ніколи не пояснював, що це таке.

Українська національна держава, на наше переконання, має постати як система домінування духовних цінностей над матеріальними. Така держава покликана виховувати людину, яка б присвячувала своє життя самовдосконаленню, не зазнаючи при цьому матеріальної скрути. У сучасний період людина все своє життя присвячує добуванню матеріальних благ, нехтуючи (часто й густо, а то й повсякчас) потребами духовного змісту. Несправедлива система життя породжує складні проблеми, розв’язання яких часто не вдається протягом багатьох поколінь. Національна держава має усунути цей тяжкий спадок тисячоліть, і впровадити нову модель життя – без жодних застережень позбутися тих злочинів та недоліків, які закладені в існуючій нашій державній моделі. Стоїть невідкладна задача:

1.Усунути протистояння та антагонізм між владою і народом.

2.Залучити народну масу до державної та самоврядної влади.

3.Навести справедливість у користуванні народною власністю.

4.Визначити відповідальних осіб від державної, духовної та самоврядної влади за резуль- тати діяльності по кожному конкретному періоду владних повноважень.

5. Створити таку ідеологічну систему, щоб кожен громадянин був готовий до управління державою на різних рівнях, хотів управляти державою і міг здійснити свої прагнення робити добро для всіх, де і йому дістанеться частка на загальних підставах.

Сучасній Україніпотрібна Національна Держава, основний зміст якої складався б з таких елементів:

а) деколонізована держава на чолі з українською нацією;

б) справедлива українська державна влада, підконтрольна народу;

в) українська держава без пана і холопа;

г) держава, яку очолюють президент-українець і патріарх-українець;

д) держава, у якій Людина має стати центром життя суспільства, нації і держави.

Україна має потужний інтелектуальний, культурний, патріотичний потенціал, здатний створити світовий феномен справедливої державності. Маємо виплекати геніального Лі- дера, або зуміти оцінити вже готового, який балотується на пост президента України. Ми помилялися багато разів, і часто програвали чужинцям, тим, хто був злодійськи агресивнішим. Мусимо отямитися!

У цьому доленосному переході від несправедливої до справедливої держави має брати участь кожен член української нації. Це означає, що перед настанням національної держави українська нація повинна бути готовою до такої державності, повинна хотіти її, докласти усіх зусиль, щоб така державність відбулася.

Україна має неспокушену багатством народну масу, яка схвально сприйме ідею справед-ливості та порядку, бо віками прагла мати чисту, моральну, порядну духовну та світську владу. З цією масою доцільно провести переконливу роз’яснювально-виховну роботу.

Українська нація має право і зобов’язана визріти до потреби народної держави та докла-сти максимум зусиль, щоб людина була б визнаним центром країни.В основу творення но-

вої моделі держави закладаються такі концептуально - методологічні принципи:

1.Найвищою матеріальною і духовною цінністю України є Людина. Заради людини має творитися найсправедливіша система устрою: «Націократія» – національна держава з українським обличчям. Усі несправедливі закони, підзаконні та нормативні акти попередньої влади мають бути переглянуті з метою усунення несправедливості щодо титульної нації, громадян України. Формування людини як духовно досконалої особистості, здатної творити добро не лише для себе, а й для людства в цілому – такою має стати українська держава.

2. Захист суверенітету, національної, фізичної, інформаційної, продовольчої та енергетич- ної незалежності держави – сфера пріоритетів.

3. Українська національна держава–це ідейно сильна і морально чиста організація, яка діє під безпосереднім контролем та прямої участі народу. У такій державі не місце силам антиукраїнського змісту.

4. Державний бюджет формується «знизу», розписується по кожній позиції, включно до окремого дитячого садочку, затверджується Національними зборами, узгоджується та підтверджується президентом, неухильно виконується. Застосовується принцип раціональної економії та максимальної ефективності на користь народу. Держава встановлює контроль за витратами не тільки державних, а й приватних підприємств. Усі несправедливі приватизації («прихватизації») підлягають перегляду, стратегічні підприємства націоналізуються і повертаються народу, у державну власність.

5. У владних структурах не повинно бути бізнесменів, з метою запобігання зловживань службовим становищем. Виборча система має це забезпечити.

6. Не повинно бути кричущої соціальної нерівності. Соціальна ієрархія завжди буде, бо одні люди багаті (і їм не можна заборонити бути багатими), інші- бідні; одні талановиті, одержують велику платню, інші – не дуже обдаровані, а тому мають мізерну платню, перебувають у злиденних умовах.„Запалити” злиденних ненавистю до багатих, заможних,-дуже просто. Це завжди призводило до соціального збурення, до протестів, бунтів, врешті–до крові. Механізми усунення великої соціальної нерівності існують. Їх тільки треба застосувати. Основним з них має стати оцінка результатів діяльності влади і державних установ за показниками росту і вирівнювання індексів розвитку потенціалів людини, рівнів задоволення їх потреб.

7. Велика Україна візьме на себе повну відповідальність за недопущення безробіття того

рівня, який дестабілізує суспільну гармонію. Держава має усі можливості забезпечити такі умови, щоб жодна працездатна людина не могла залишатися без роботи.

8. У соціально справедливій державі небуде місця безпритульним дорослим, і там паче – дітям. Якщо в країні існує безпритульність дорослих і дітей - це велика ганьба для будь-якої країни, і абсолютно неприпустиме явище для нормальної, а тим більше – для передо- вої держави. Житлова бюджетна програма має бути спрямована перш за все на забезпечення житлом соціально незахищених груп. Виховні заходи щодо сім’ї й дитинства мають запобігти дитячій безпритульності. Усі українські діти (з батьківською опікою і без неї) – це діти держави. Вона має забезпечити повноцінне, безущербне життя всіх дітей, у тім числі і дітей-сиріт, покинутих, обездолених, хворих. Обездолені дорослі люди також підпадають під державну опіку.

9. У Великій Україні усі люди мають бути здоровими. Державні програми спрямовуються на забезпечення здорового способу життя та постійну і наполегливу профілактичну, оздоровчу систему (лікарську та рекреаційну), щоб унеможливити масові захворювання (туберкульоз, діабет,серцево-судинні недуги, СНІД), а також викорінити куріння, вживання наркотиків серед дівчат, жінок. Народжувані діти мають бути здоровими. Вони – майбутнє країни.

10. Велика Україна не повинна мати корупцію, хабарництво.Це зло, яке в даний час не може подолати жодна країна, у справедливій державі може бути подолане у найкоротший строк, якщо до цього залучити нарід.

11. Масова стихійна та організована злочинність має бути витіснена з суспільства. Це можливо і вкрай потрібно.

12. Виховна державно-самоврядна система має ґрунтуватися на патріотичності і творчій

праці. Жоден людський талант не повинен залишитися поза увагою держави, громади, суспільства. Усі таланти мають бути доведені до конкретного рівня досконалості. Талановиті особи мають отримувати від держави персональне матеріальне і моральне заохочення, з розрахунком, щоб ця особа залишалася в Україні усе своє життя, віддаючи їй свій талант і працю.

13. Країна має бути духовно, морально і фізично чистою. Це означає: а) єдина православна церква; б) влада і люди правдиві, чесні; в) ніякого сміття ні в квартирах, ні в будинках, ні на вулицях, ні в селах, селищах і містах; ніякого забур’янення будь-яких територій; очищення лісів, гаїв, садів, посадок тощо. Уся українська земельна територія закріплюється за юридичними та фізичними особами, які мають утримувати свої ділянки у належній екологічній придатності. г) українці повинні очистити своє спілкування від сквернослів'я.

Усе це можуть здійснити:

а) державні діячі за підтримки громадськості, шляхом національно патріотичного виховання широких мас;

б) патріотичні організації за власною ініціативою, користуючись методами просвітницької, роз’яснювальної роботи всередині нації, доводячи її національну свідомість до рівня самозахисту;

в) шляхом всенародного референдуму та всенародних виборів.

Це мирні шляхи, які не порушують норм життя, не руйнують суспільних відносин, а тільки їх удосконалюють.

Українська Національна держава мислиться як держава з політичною, соціальною, міжнаціональною справедливістю та відповідальністю. Зло і ненависть до України, породжені в періоди довгих окупацій, ще не зникли з ужитку наших опонентів. Вони завжди будуть чинити опір українському відродженню, але Україна, як генератор толерантності та добра, здатна очиститься від всілякої скверни і постати справедливою державою. Сутність національної держави полягає у безпосередній та нерозривній єдності влади і нації, а в українському варіанті – єдності з усім народом. У цій єдності міститься ядро, зерно безсмертя держави і нації. Єдність ідейна, єдність організаційна, єдність духовна – це живий ланцюг плідної співпраці кожного члена суспільства на власне і суспільльно-державне благо. У такій єдності немає місця суперечкам, прагнення до роз’єднання тощо. У цій єдності усім добре. Однак, сама по собі така єдність не приходить. Вона добувається копіткою, високоідейною працею, яка не завжди є успішною, не приносить великих статків, часто є - жертовною. Ця праця може принести свої великі плоди у майбутньому, а тому потребує особливих людей, патріотів, які вболівають за майбутнє, перш за все – своїх дітей, нащадків.

Українська національна держава – містить у собі спроби справедливого розподілу прав і обов’язків етнічних груп у державі. Забезпечується право усіх етнічних груп брати участь в управлінні державою, бути представленими в органах влади пропорційно до питомої ваги кожної етнічної групи у складі усього населення. Водночас на кожну етнічну групу покладається обов’язок бути патріотами української національної держави, звеличувати Україну, відмовитись від сепаратизм у будь-якій формі (автономізацію, федералізацію…). Національна держава України – унітарна держава.Утворення Кримської автономної республіки – державна помилка влади України. Її треба виправити.

Саме за системи національної держави можна досягти оптимальних співвідносин між централізацією і децентралізацією владних повноважень.

У такому державно-суспільному ладові вирішальну роль відіграє нарід через територіальні громади. Органи державного і самоврядного управління формуються за принципом пропорційного представництва етнічних груп суспільства.

Національні багатства у національній державі перебувають у власності нації. Освіта, наука, мистецтво, культура…підпадають під пропорційну систему, але з відповідними уточненнями.

У народній державі єдність української православної церкви має підтримуватися державою. Те, що маємо у релігійній сфері тепер – це шлях до ліквідації незалежної України.

А дміністративо-територіальна реформа

Для творення національної державності велике значення має адміністративнотериторіальна реформа. Діючий адміністративно-територіальний поділ країни недосконалий, блокує конструктивний розвиток України. Діяльність центральної влади та органів самоврядування побудовано за методом подвійних стандартів. На папері – все добре, у житті – все погано. Основна проблема – влада не допускає народну масу до управління як територіями, так і будь-якою діяльністю. Сільським, районним, обласним радам надана вся повнота влади, а територіальні громади позбавлені впливу на прийняття рішень цих рад. Місцеві ради, за діючими законами, водночас репрезентують територіальні громади, що в корні неправильно та дискримінаційно. Практика показала, що місцеві ради суттєво порушують закони, а територіальні громади як реальний господар залишаються поза впливом на ситуацію. Така порочна система призвела до масового пограбування сільських виробничих потужностей.

Урбанізація та глобалізація нещадно продовжують руйнувати село не тільки як систему виробництва, а головно, як сферу самобутньої національної культури, історії.

Адміністративно-територіальний устрій України грунтується на засадах цілісності державної терторії, поєднання принципів централізації і децентралізації у здійсненні державної влади. При цьому забезпечується повсюдність місцевого самоврядування, тобто в Україні немає території, яка б знаходилася поза юрисдикцією органу місцевого самоврядування. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: регіони, краї, округи, волості.
Національна держава, тобто держава нового формату та змісту може бути ефективною за умови здійснення адміністративно-територіальної реформи, бо існуюча модель адміністративно-теріторіального устрою застаріла, а тому буде гальмом прогресу. Окрім того, Україна увійшла в зону відвертого нищення українського села. Тут лютує смертельне лихо. Призупинити цю стихію може продумана система адміністративно-територіальної реформи.

Територіальний устрій України має сформуватися як сукупність громад з їхніми історичними, географічними, економічними, екологічними, демографічними, етнічними та культурними особливостями.

Сільські ради мають об’єднуватися у волості, щоб призупинити міграцію сільської людності у великі міста та за кордон. Волость – це територія декількох сільрад. Центром волості має бути крупне, перспективне село. Волосна система управління дозволяє зберегти українське село як виробничу сферу і осердя народної культури.

Районна система має модифікуватися в окружну систему. Це дає можливість упорядкувати життєдіяльність сільських територій.

Сучасний адміністративно-територіальний устрій України складають поселення і територіальні громади: окремих сіл чи об’єднання кількох населених пунктів; селищ і містечок; міст; районів, областей, Автономної Республіки Крим. Орієнтовна схема нового адміністративно-територіального устрою ґрунтується на такому поділі поселень:

1. Волості, як первинна територіальна ланка державно-самоврядного управління (це декілька сучасних сільрад).

2. Округи (декілька сучасних районів).

3. Краї.

4. Регіони.

Міста Севастополь та Київ позбавляються особливого статусу.

З метою захисту унітарності України потрібно створи регіони країни на чолі з кураторами президента, що наділені надзвичайними повноваженнями, в межах Конституції:

1. Східний

2. Південний

3. Західний

4. Північний

5. Центральний

Країна має позбутися неукраїнської топоніміки, символів колишніх окупаційних режи- мів. Антиукраїнські символи не можуть мати статус архітектурних чи культурних пам’я- ток.

Україні потрібне всеохопне очищення від минулих трагедій як духовне, моральне, ідейне, так і фізичне.