Межах Придніпровської височини

(місто Корсунь-Шевченківський)

Осадовий чохол малопотужний (переважно палеоген-неогеновий). Місцями сформувалась каолінова кора вивітрювання корінних порід.

Впродовж платформенної стадії розвитку переважали стійкі тектонічні підняття. Шар денудованих порід становить кілька кілометрів.

Основні родовища корисних копалин приурочені до фундаменту УКШ: залізні, нікелеві, кобальтові руди, золото, графіт, дорогоцінне і виробниче каміння; до кори вивітрювання: каолін, боксити, розсипи титанової руди тощо; до осадового чохла: поклади марганцевої руди, бурого вугілля, глин, суглинків, пісків.

Воронезький масив (виступ)

Воронезький масив (виступ) і ДДЗ іноді відносять до так званої Руської плити.

До верхнього палеозою його фундамент складав єдине ціле з УКЩ (як Сарматський щит). Кристалічний фундамент залягає відносно близько від поверхні. Переважали неотектонічні підняття. У межах України спостерігається круте занурення порід фундаменту під осадовий чохол, де він переходить у борт ДДЗ. Серед порід осадового чохла є поклади крейди, фосфоритів тощо (крейдові, палеогенові, неогенові відклади). В рельєфі відповідає відрогам Середньоросійської височини.

Дніпровсько-Донецька западина (ДДЗ)

Рис. 39. Профіль через Дніпровсько-Донецьку западину

ДДЗ – це нутрішньоплатформенна накладена западина. Деякі геологи відносять час формування до верхнього протерозою (рифею). Повторно почала формуватись у верхньому палеозої (герцинський геотектонічний цикл). Складається із центральної частини — Доно-Дніпровського палеорифту (грабену) шириною 65...140 км та двох бортів: північно-східного, більш пологого (його фундамент складають схили Воронезького масиву) та більш крутого південно-західного (фундамент - схили УКЩ). Серіями розломів схили ДДЗ відокремлені від УКЩ і Воронезького масиву, а центральна частина — від її бортів. Загальна ширина западини близько 250 км. Середня глибина залягання кристалічного фундаменту в межах грабену 15-18 км (від 6 до 22 км); на бортах — 0,2...3 км. Чохол складається із слабодислокованих переважно осадових гірських порід верхнього палеозою (D, С, Р), мезозою і кайнозою: глин, пісків, мергелів, вапняків тощо. Особливе місце займають потужні товщі солей (рис. 36). Внаслідок своєї пластичності при стисненні солі піднімали і навіть пробивали гірські породи, що лежать вище утворюючи т.з. “соляні куполи”. До цих куполів приурочені родовища нафти і газу. Виявлено понад 150 родовищ вуглеводнів переважно в нижньокарбонових і девонових комплексах.

В історії формування ДДЗ виділяють кілька етапів:

1) Рифтовий (розширення ділянки земної кори в межах Сарматського щита, опускання фундаменту, вилив основної магми, накопичення в рифті вапняків і солей). Протікав у середньому й пізньому девоні.

2) Синеклізно-рифтовий (пульсаційне стиснення з моментами розширення; накопичення лагунних і морських відкладів). Протікав у ранньому карбоні.

3) Синеклізний етап (протікав при подальшому стисненні Землі; з середнього карбону формувались морські, у т.ч. вугленосні відклади, а в ранній пермі — хемогенно-теригенні відклади). У кінці пермі від ДДЗ відособився Донецький басейн.

4) Синеклізно-платформенний етап (мезозой: територія заповнювалась внутрішніми морями, часом перетворювалась на суходіл).

5) Платформенно-синеклізний етап (в кайнозої: переважав континентальний режим. У кінці олігоцену море повністю залишило западину). Повсюди територію перекривають палеоген-неогенові відклади.

Таким чином, ДДЗ є результатом пульсаційних рухів земної кори (стиснення і підняття, що змінювались розтягуванням і опусканням), середньою тривалістю кожного етапу 17...26 млн. р.

Волино-Подільська плита і Львівський прогин

Плити в межах Східноєвропейської платформи сформувалися внаслідок опускань її окраїн на межі із Середземноморським рухливим поясом, її західний сектор традиційно називають Волино-Подільською плитою. Структурними елементами Волино-Подільської плити є:

1. Волино-Подільська монокліналь (західний схил УКЩ і разом з тим східний борт Львівського палеозойського прогину). Глибина залягання фундаменту зростає від 0,2 км за сході до 6 км. на заході.

2. Львівський палеозойський прогин (східна частина, яка має докембрійський фундамент).

3. Північно-Молдавське підняття (плита) на межі західного і південного секторів Волино-Азовської плити;

4. Ковельський виступ і Ратненський горст-підняття докембрійського фундаменту, перекриті відносно малопотужним осадовим чохлом (1,2 - 2,0 км).

Розташування на межі з рухливим поясом зумовило неодноразову зміну напряму тектонічних рухів (опускань при його розширенні, піднять на стадії орогенезу), утворення кількох різних за віком і накладених один на одного прогинів. Так, ще у пізньому протерозої (рифей) утворився Волино-Оршанський прогин на півночі нинішньої плити. Він розділив Український та Балтійський щити.

У байкальський цикл почав формуватись Дністровський перикратонний прогин (як шельф — пасивна окраїна океану Япетус). У кінці байкальського геотектонічного циклу в межах прогину накопичилась потужна товща осадово-вулканогенних порід, які утворили Волино-Подільську монокліналь. В каледонський і герцинський цикли уже на структури Дністровського перикратону був накладений Львівський палеозойський прогин (на заході), який є субплатформенною депресією. З кінця палеозою до середини мезозою (150 млн. р. тому) тут панував континентальний режим. З пізньої юри історія території тісно пов’язана з історією Карпат. З неогену територія була нерівномірно піднятою (на 350 м). Найбільш інтенсивно піднімались блоки, які відповідають Подільській височині.

Пласти гірських порід (вапняки, сланці, пісковик, тощо) моноклінально занурюються із сходу на захід (≈ на 1°). В межах Львівського прогину у карбоні сформувались поклади кам’яного вугілля. Виявлені родовища природного газу й нафти.

Південні схили УкЩ (Південноукраїнська монокліналь)

Південна частина плити — т.з. Південноукраїнська монокліналь, — утворилась внаслідок опускання північного крила Причорноморської западини. У сучасному вигляді сформувались в альпійський геотектонічний цикл (у неогені). Породи залягають майже горизонтально, з дуже слабким нахилом на південь. За одними з уявлень, монокліналь є північним бортом Причорноморської западини (центральна і південна частина якої — фундамент Скіфської плити). Відповідає у рельєфі Причорноморській низовині.

Західноєвропейська молода платформа

Невеликий фрагмент цієї платформи вклинюється між Східноєвропейською платформою і альпійською структурою Карпат. Включає чотири тектонічні зони, дві з яких перекриті Карпатською складчастою областю (насувами). Розтоцька зона з байкальським фундаментом є молодим “припаєм” Волино-Подільської окраїни Східноєвропейської плити. На захід від неї в каледонський цикл “припаялась” до платформи Рава-Руська зона.

В герцинський цикл на структури Західноєвропейської платформи був накладений Львівський палеозойський прогин, а в мезозої — Львівська крейдова западина. Розтоцька зона складає фундамент західної частини Львівського прогину і фіксується на глибині кілька кілометрів. Зона перекрита потужною товщею осадових в т.ч. вугленосних порід. Рава-Руська зона являє західний борт Львівського прогину, її каледонський фундамент залягав відносно близько до поверхні. У рельєфі відповідає височині Розточчя.

Донецька складчаста область

Утворилась у межах східної частини Доно-Дніпровського прогину (Донецького прогину), який виник ще в пізньому протерозої. На початку герцинського геотектонічного циклу прогин розвивався синхронно з ДДЗ. Тут накопичилась потужна товща (14-24 км) осадових і вулканогенно-осадових порід. Так, напротязі карбону тут протікали плавні ритмічні коливання земної кори, які зумовлювали часту зміну фізико-географічних умов. Зокрема, в умовах низької заболоченої суші і вологого жаркого клімату відбувалось накопичення товщ рослинних решток, які пізніше обвуглювались. При трансгресії моря ці рештки буди захоронені під піщано-глинистими відкладами. Такі умови повторювались приблизно 330 разів.

При стисненні на завершальних стадіях герцинського циклу (пермський і тріасовий періоди) осадова товща була зім’ята у складки, розбита розломами. Спостерігались вторгнення магматичних порід, з якими пов’язано поліметалеве і ртутне оруднення. Більша частина прогину перетворилась на Донецьку складчасту споруду, де в мезозої й кайнозої переважали висхідні рухи і денудація палеозойських порід.Її тектонічний режим — коливний, характерний для молодої платформи. Одночасно утворились периферійні западини: Бахмутська, Кальміус-Торецька; Донецько-Орільська сідловина та Старобільська монокліналь. В їх межах переважали опускання і накопичення осадових товщ (в т.ч. солей).

Донецькій складчастій споруді відповідає Донецький кряж, а западинам — Бахмут-Торецька рівнина.

1.4.3. Середземноморський рухливий пояс

Одна із найбільших шовних зон планети між Євразійською і Африканською материковими літосферними плитами. Формування поясу почалось в кінці протерозою (рифей) і продовжується понині. В час розширення Землі тут утворювалась океанічна земна кора і океанічні басейни, в епохи стиснення — складчасті пояси. Сучасний етап стиснення розпочався в неогені (сформувалась Альпійська складчаста область).

У межах України розміщені Скіфська плита, Карпатська складчаста система (східна частина), та складчасто-брилова споруда Гірського Криму.

Скіфська плита

Охоплює територію від Каспію до південно-східного Прикарпаття. У межах України виділяються 2 сегменти Скіфської плити: Західний (Придобруджський) і Центральний (Кримсько-Азовський).

У фундаменті плити залягають складчасті комплекси різного віку (байкальського, герцинського, кіммерійського), що свідчить про неодноразове розширення і стиснення земної кори на цій ділянці. На структури фундаменту неодноразово накладались більш молоді прогини.

Думки геологів про північну і західну межі Скіфської плити неоднозначні, що зумовлено розташуванням розлому між древньою і молодою платформами на значній глибині.

Придобруджський сегмент складається із Придобруджського прогину (на стику Східноєвропейської платформи і складчастої споруди Північної Добруджі), та складчастої споруди Добруджі (на межі із Мізійською плитою). Прогин складений верхньомезозойсько-кайнозойським осадовим чохлом, як на сусідніх ділянках Східноєвропейської плити.

Рис. 40. Профіль від схилів УкЩ (на півночі) до улоговини Чорного моря

Центральний сегмент плити складається із таких тектонічних елементів: Причорноморської групи прогинів (іноді називають центральною частиною Причорноморської западини); Центрально-Кримського підняття і Азовського валу (за іншою термінологією — південний борт Причорноморської западини), а також Альминської западини (фактично — передгірний прогин Гірського Криму, накладений в кінці мезозою на структури Скіфської плити).

Причорноморська група прогинів (Каркінітсько-Північно-Кримський і Північно-Азовський) утворилась у мезозої при розширенні земної кори. Пізніше прогини були заповнені осадовими породами. Останнє опускання протікало в крейдовий період, внаслідок чого утворилась Причорноморська западина — поліструктурне утворення, північний борт якого становить Південноукраїнська монокліналь, центральну занурену частину і південний борт — Скіфська плита (відповідно — Причорноморська група прогинів і Центрально-Кримське підняття).

Скіфська молода платформа відповідає в рельєфі південній частині Причорноморської низовини, Північно-Кримській рівнині, Тарханкутській височині, шельфу Чорного моря і більшій частині дна Азовського моря.

Основні родовища корисних копалин: нафта і газ (перспективні родовища в межах шельфу), кам’яна сіль, мінеральні води, будматеріали.

Карпатська складчаста система

В Україні розташована східна частина Карпатської складчастої системи. Основними структурними елементами системи є:

1. Карпатська покривно-складчаста споруда (більш древня частина — Внутрішні Карпати — представлені Мармарошським масивом, та Зовнішні Карпати, які представлені системою, кулісоподібно розміщених її покривів, що утворились внаслідок насування осадових порід колишнього Карпатського басейну на схід, у бік Східноєвропейської платформи). Мармарошський масив складений кристалічними породами протерозойського віку та осадовим мезокайнозойським чохлом. Тут є родовища марганцю, виробного каміння. Зовнішні Карпати складені крейдово-палеогеновим флішем потужністю до 5-9 км, бідним на корисні копалини. Покривно-складчаста споруда відповідає у рельєфі Українським Карпатам.

2. Передкарпатський прогин, виповнений осадовими породами неогену. Багатий на родовища вуглеводнів, кам’яної і калійної солей, озокериту, сірки, будматеріалів тощо. Відповідає в рельєфі Передкарпатській височині.

3. Закарпатський прогин (східна частина), заповнений осадовими і вулканічними породами неогену. З осадовими породами пов’язані родовища солі, газу, бурого вугілля. З породами Вигорлат-Гутинського вулканічного пасма, який відповідає зоні Закарпатського розлому (андезитами, базальтами, туфами тощо), пов’язані родовища поліметалів (в т.ч. золота), бариту, ртуті. У рельєфі відповідає Закарпатській низовині та Вулканічному хребту.

Історія формування геологічних структур типова для Середземноморського рухливого поясу. Фундамент Карпат складають кілька поверхів — докембрійський, байкальський, герцинський, що свідчить про неодноразове розширення і стиснення в межах території. Сучасна складчаста область сформувалась в межах басейну, закладеного на місці зруйнованої денудацією герцинської складчастої споруди. Цей басейн був закладений в кінці юрського періоду внаслідок розширення і опускання земної кори. До кінця олігоцену (упродовж 100 млн. р.) тут існував режим осадконакопичення (конгломератів, пісків, алевритів, мергелів, які ритмічно чергуються). Це чергування порід називають флішем – рис. 41:

Рис. 41. На берегах річок Карпат відслонюється фліш (берег р.Прут у селищі Яремче)

На початку неогену у зв’язку зі стисненням земної кори протікали підняття і насуви з утворенням складок і покривів-лусок, які зумовили формування покривно-складчастої гірської споруди і одночасне утворення периферійних прогинів (Передкарпатського, Закарпатського), в яких протікало накопичення продуктів руйнування гір. Сейсмічна активність в межах системи триває, продовжується насування покривно-складчастої споруди на Передкарпатський прогин.