Історія розвитку земної кори впродовж пізнього протерозою і в фанерозої

У кінці пізнього протерозою (600 млн. р.) почалось нове розширення Землі, яке знаменувало початок байкальського геотектонічного циклу. На захід і південь від платформи формувалось ложе океану (палео-Атлантичного, Япетусу). З цим пов’язане опускання окраїни Східноєвропейської платформи (на заході — Дністровського перикратонного прогину, на місці якого пізніше сформувалася західна частина її плити; на півдні — прогин на місці сучасної (Скіфської плити). Є дані про те, що існував рифт на місці нинішньої ДДЗ.

Так розпочався плитний етап у розвитку платформи.

У кінці байкальського циклу (кембрій) горотворення протікало на місці нинішніх Карпат і Скіфської плити. Їх залишками є “припаяні” до платформи Розтоцька зона (нині в фундаменті Львівського прогину), та Кілійська зона (в фундаменті Придобруджського прогину). У межах Волино-Подільської монокліналі сформувались субгоризонтальні пласти морських відкладів (виходять на поверхню в долинах річок східної частини Подільської височини). Більша частина Східноєвропейської платформи становила Сарматський щит.

У ранньому палеозої (каледонськийгеотектонічнийцикл) в межах платформи переважали повільні вертикальні коливання земної кори. Спостерігались трансгресії із заходу. У межах нинішньої Західноєвропейської платформи сформувались складчасті структури (каледоніди). А в межах Волино-Подільської плити сформувався синхронний каледонідам нижньопалеозойський потужний осадовий покрив (переважно вапняки, а також піски і глини з чисельними рештками фауни та флори). Загалом каледоніди мало поширені на території України. У похованому стані вони виявлені в Рава-Руській зоні Західноєвропейської платформи — фундаменті височини Розточчя та західного борту Львівського прогину).

Герцинський геотектонічний цикл (середній — пізній палеозой) розпочався з нової суттєвої структурної перебудови внаслідок розширення земної кори. В центральній частині Сарматського щита, на ділянці древнього рифейського палеорифту, в середньому девоні виник накладений рифт (Прип’ятсько-Дніпровсько-Донецький). Рифт розділив Сарматський щит на Український щит, Білоруський та Воронезький масиви. Утворився рифт і на південь від платформи (пізніше тут сформувалась Скіфська плита). По ньому проходило відсування Устюртського мікроконтиненту, який утворює древній геоструктурний поверх фундамент Скіфської та Туранської плити. Сформувався океан палео-Тетис. Опускання протікали також і на місці сучасних Карпат, у Львівському прогині.

Таким чином, трансгресія моря на територію України відбувалась в верхньому палеозої з півдня і заходу (на окраїни платформи, зумовлюючи утворення їх осадового чохла – плит). У межах Прип’ятсько-Дніпровсько-Донецького авлакогену в пізньому девоні протікав інтенсивний ефузивний вулканізм. В умовах мілководдя у девоні й пермі утворились потужні відклади солей. У самому авлакогені і на його бортах, що продовжували опускатись, накопичення осадових порід продовжувалось в пізньому палеозої та мезозої, їх загальна потужність 10-17км, місцями 22 км. Утворились нафтогазоносні родовища (особливо велика їх потужність в нижньокарбонових відкладах). Ранні етапи розвитку західної і східної (Донецької частини ДДЗ були спільними. У карбоні, в межах Донецької частини склались сприятливі умови для вугленакопичення (низька підтоплена суша та коливні тектонічні рухи невеликої амплітуди). Відомо до 330 вугільних пластів середньою потужністю 0,5 м. Подібні ж умови існували в межах Львівського пізньопалеозойського прогину. Він утворився як залишковий прогин внаслідок формування на заході ранньодевонських (каледонських) складчастих споруд. Девонські та карбонові відклади, утворені внаслідок руйнування цих споруд, відомі на заході Волино-Подільської плити.

У пермський період закінчився герцинський геотектонічний цикл. На захід від платформи утворився Середньоєвропейський складчастий пояс (в т.ч. Пра-Карпати), а на південь — складчаста гірська система (нині фундамент Скіфської плити). Настала довготривала континентальна перерва (до середньої юри) в розвитку Волино-Подільської плити. Умови розширення змінились стисненням у межах ДДЗ, поступовим підняттям території, перетворенням рифту в синеклізу. Особливо інтенсивні стискання відбулись в Донецькій частині ДДЗ в пізній пермі (утворення Донецької складчастої області з незавершеним орогенезом). Знову спостерігалась консолідація суші (утворився суперматерик Пангея-2).

Відклади верхнього палеозою багаті на горючі корисні копалини (нафту, газ, кам’яне вугілля); в Донбасі відомі родовища ртутних і поліметалевих руд цього віку.

В кінці палеозою та на початку мезозою територія України входила до складу суперматерика Пангея-2. Руйнувались пра-Карпати та гори на місці нинішньої Скіфської плити.

У мезозої (із тріасу) на платформенній частині території України спостерігалось прогинання окраїн. Опускання спостерігались в ДДЗ, Львівському прогині. Але найбільша інтенсивність опускань після розколу Пангеї-2 була в межах новоутвореного океану Тетис (його Кримсько-Кавказького і Карпатського басейнів).

У кіммерійську (ранньомезозойську) складчастість внаслідок закриття палео-океану Тетис утворились складчасті структури в межах нинішньої Скіфської плити, а також центральна частина мегаантиклінорію гірського Криму. Одночасно почав розростатись океан Тетис-2. У пізній юрі починає опускатись Північний Крим (Одесько-Джанкойський рифт). Гірський Крим являв собою острів. У крейдовий період утворився Карпатський морський басейн (область акумуляції уламкових гірських порід, що зносилися зі Східноєвропейської платформи).

Для платформної частини України початок і кінець крейди характеризувались регресіями, а середина періоду — значними трансгресіями. Утворилась Причорноморська і Кінсько-Ялинська западини.

Основні події неотектонічного етапу (з кінця олігоцену до голоцену) пов’язані з альпійським орогенезом у Середземноморському рухливому поясі внаслідок субдукції плити океану Тетис-2 і дрейфу Африканської літосферної плити на північ і схід. У кінці олігоцену — на початку міоцену протікали заключні стадії орогенезу на ділянці Кримського мегаантиклінорію (включає Гірський Крим і 50 км на захід в Чорному морі), а також на півдні Керченського півострова. Сформувався Індоло-Кубанський прогин. У кінці неогену південна частина цієї споруди опустилась по розлому (Південний берег Криму), у зв’язку з формуванням глибоководної Чорноморської западини. У той час (кінець олігоцену-міоцен) протікала субдукція Карпатського морського басейну і початкові фази формування Карпатської складчастої споруди. У зв’язку із зміною напрямку руху Африканської літосферної плити із півночі на схід в пліоцені відбулося дугоподібне відсування земної кори в районі Карпат. Нове підняття в Карпатах і Криму протікало в пліоцен-антропогеновий час. Формувався сучасний рельєф: у пліоцені та плейстоцені море поступово залишало межі Причорноморської западини. Кожна наступна трансгресія морських басейнів в меншій мірі поширювалась в бік платформи, залишаючи субгоризонтальні пласти вапняків, глин і пісків. Плейстоценові коливання берегової лінії, як правило, синхронізують з динамікою льодовикових покривів. Гляціальні та перигляціальні плейстоценові відклади займають більшу частину території України.

Кожна гірська порода утворюється за певних палеогеографічних умов (під впливом тектонічних рухів певного напрямку та інтенсивності, в різних кліматичних умовах).

Палеогеографія — наука, яка вивчає природні умови нашої планети та її окремих частин у минулому, за певні проміжки геологічного часу (дивись палеогеографічні карти в шкільному атласі).

Наприклад, у Донбасі в карбоновий період, під впливом коливних слабо інтенсивних тектонічних рухів, в умовах жаркого вологого клімату на заболоченому суходолі накопичилися понад 300 пластів кам’яного вугілля, які чергуються з пластами пісків і глин (що утворилися в морських умовах внаслідок тектонічного опускання). Причому піски утворювалися на мілководдях (до 10 м), а глини — у періоди інтенсивніших опускань, на більших глибинах (із глин при ущільненні утворюються аргіліти – рис. 35).

Рис. 35. Відбиток листя в аргілітах карбонового віку, Донбас