Процес розробки мови LISP

Улітку 1958 року відділом інформаційних досліджень корпорації IBM (IBM Information Research Department) був найнятий Джон Мак-Карті (John McCarthy) з інституту MIT. Його метою на це літо було дослідження символьних обчислень і розробка конструктивних вимог для проведення подібних обчислень. Пробною проблемною областю він вибрав диференціювання алгебраїчних виразів. Під час вивчення цієї області з'явився набір вимог до мови. Серед них були методи керування виконанням математичних функцій: рекурсія й умовні вирази. Мова FORTRAN I, єдина на той час мова високого рівня, не мала жодної з цих функцій.

Інші вимоги виникли при дослідженні символьного диференціювання і полягали в необхідності наявності зв'язних списків, динамічно розташовуваних у пам'яті, і деякого способу неявного видалення списків з пам'яті, використання яких у програмі вже не передбачалося. Мак-Карті просто не міг дозволити явним операторам звільнення пам'яті захаращувати його витончений алгоритм диференціювання.

Оскільки мова FLPL не підтримувала рекурсію, умовні вирази, динамічне виділення пам'яті чи неявне її звільнення, Мак-Карті зрозумів, що потрібна нова мова.

Коли восени 1958 року Мак-Карті повернувся в інститут MIT, він разом з Марвіном Мінскі (Marvin Minsky) заснував проект, присвячений штучному інтелекту, MIT AI Project, що фінансувався Дослідницькою електротехнічною лабораторією (Research Laboratory for Electronics). Першою важливою роботою нового проекту було створення системи обробки списків. Її планувалося використовувати для первісної реалізації програми під назвою Advice Taker, яку запропонував Мак-Карті. Цей додаток став стимулом до розвитку мови обробки списків LISP. Першу версію цієї мови іноді називають чистою мовою LISP, оскільки вона є мовою функціонального програмування в чистому вигляді. Еволюція чистої мови LISP описана в наступному розділі.