Визначення продуктивності праці та трудомісткості виготовлення продукції (робіт, послуг) на підприємстві

Для виконання даного практичного заняття студентам необхідно засвоїти тему лекційного курсу «Продуктивність і ефективність праці».

Узагальнюючим показником ефективності використання персоналу підприємства є продуктивність праці. Студенти мають акцентувати особливу увагу на вивченні поняття «продуктивність праці», яку роль відіграє рівень продуктивності праці у збільшенні обсягів виробництва продукції. Необхідно зрозуміти особливості визначення як натуральних, так і вартісних показників продуктивності праці.

Економічна сутність продуктивності праці розкривається через її складові елементи. Продуктивність праці являє собою комплексний показник. Виділяють три основних елемента праці: екстенсивність, інтенсивність праці та продуктивна сила праці.

Для з’ясування сутності продуктивності праці необхідно розмежувати поняття «продуктивна сила праці» та «власне продуктивність праці» Перше визначає потенційну можливість плодотворності праці, а власне продуктивність праці – реалізовану продуктивну силу праці.

На виробництво продукції витрачається жива праця та минула праця, уречевлена у раніше створеній продукції (сировині, матеріалах, енергії, машинах, спорудах тощо), тому продуктивність праці відображає ефективність як живої, так і сукупної (живої та уречевленої і майбутньої) праці.

Підвищення продуктивності є вираженням загального економічного закону, економічною необхідністю розвитку суспільства і характеризує економію сукупних витрат суспільної праці та полягає в тім, що частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується, проте збільшується в такий спосіб, що загальна сума праці, яка міститься в кожній одиниці продукту, зменшується.

Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової кількості працівників).

Рівень продуктивності праці визначається виробітком і трудомісткістю. Розрізняють такі види трудомісткості: технологічну, обслуговування виробництва, виробничу та управлінську

Фактори — це об’єктивно діючі умови, рушійна сила, що впливає та змінює рівень і динаміку продуктивності праці.

Резерви підвищення продуктивності праці — це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконален­ня техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

На підприємствах для використання резервів розробляють плани організаційно-технічних заходів, в яких зазначені види резервів підвищення продуктивності праці, заходи щодо їх використання, витрати на них, строки проведення, а також відповідальні виконавці.

Сутністю управління продуктивністю праці є створення умов для її зростання. Основними функціями управління продуктивністю праці є визначення цілей, організація програми управління продуктивністю праці.

Трудову поведінку членів суспільства визначає взаємодія внутрішніх і зовнішніх спонукальних сил. Внутрішніми є потреби, інтереси, бажання, прагнення, цінності і ціннісні орієнтації, ідеали і мотиви. Всі вони є структурними елементами скла­дного соціального процесу мотивації трудової діяльності. Найважливішими стимулами людської діяльності є потреби, інтереси та цінності. Відповідно студенти мають акцентувати особливу увагу на вивченні понять особистих потреб, інтересів, мотивів та їх характеристики.

Мотив — спонукання до активності і діяльності особистості, соціальної групи, спільноти людей, пов'язане з прагненням задо­вольнити певні потреби.

Мотивація — це вибір мотивів (суджень) для пояснення, обґрунтування реальної трудової поведінки. Формування цих внут­рішніх спонукальних сил є змістом процесу мотивації трудової діяльності. Мотиви виражаються стійкими потребами й інтере­сами.

Потреби — це турбота індивіда про необхідні засоби й умови власного існування і самозбереження, прагнення до стійкого збе­реження рівноваги в оточуючому середовищі.

Студенти повинні засвоїти основні види та методи мотивації персоналу підприємства та вимоги до формування ефективних систем мотивацій й стимулювання праці.

Під час проведення заняття студенти виконують тестові завдання та розв’язують прикладні задачі.

Отримані практичні навички закріплюються студентами напряму підготовки «Економіка підприємства» під час проходження виробничої практики та виконання самостійних і контрольних робіт, студентами інших напрямів підготовки – при виконанні контрольних робіт.