Рамка креслення

Тема 1. Передмова.

План.

1. Ознайомлення студентів з необхідними матеріалами, інструментами, приладами, літературою.

2. Підготовка робочого місця до роботи.

1. Ознайомлення студентів з необхідними матеріалами, інструментами, приладами, літературою.

Папір (ГОСТ 597-73)

Для виконання креслень використовують креслярський папір, вибираючи такий, щоб на ньому добре стирались, гумкою, лінії проведе­ні олівцем і не розпливалась туш.

Для виконання ескізів, графіків, діаграм використовують звичайний писальний папір у клітинку.

Олівці

Від вибору і вмілого користування креслярськими олівцями залежить якість креслення.

Креслярські олівці бувають тверді, м’які і середньої твер­дості. Тверді олівці позначають буквою Т або Н. У міру зрос­тання твердості до букви додають відповідну цифру (2Т, 3Т, 4Т,... 2Н, 3Н, 4Н...). Олівці середньої твердості позначають буквами ТМ або НВ. М’які олівці позначають буквою М або В. Зростання цифри що стоїть біля букви (2М, 3М,... або 2В, 3В,...), означає збільшення м’якості олівця (рис. 1-1)

	Рис. 1

Для креслярських робіт використовують і цангові олівці з стерж­нями різної твердості (рис. 1).

	Рис. 2

Правильно заструганий олівець має форму конуса заввишки 25...30 мм., кінець графіту виступає з оправи на 8...10 мм. (рис. 1). Найкраще застругувати олівці добре загостреним ножем (рис. 3а). У процесі роботи графітовий стержень загострюють на дрібному шлі­фувальному папері наклеєному на дощечку або папір (рис. 3б).

		б
	а		Рис. 3

а

Дозволяється працювати олівцем, який після декількох застругувань не менший 120 мм. Більш коротким олівцем працювати незручно. Застругувати олівці слід з кінця, на якому немає маркування.

Креслярські дошки /ГОСТ 6671-80/

Дошки виготовляють з м’якої породи дерева, в яке легко входять кнопки, що кріплять креслярський папір до дошки (рис. 4).

Креслярську дошку розміщують так щоб світло падало зліва, і кут нахилу дошки до горизонту дорівнював 15°.

	Рис. 4		Рис. 5

Перед початком роботи необхідно правильно закріпити креслярський папір. Спочатку закріплюють верхній лівий кут аркуша, потім, натягуючи аркуш долонею руки в напрямку стрілки, закріплюють про­тилежний кут аркуша. Після чого закріплюють решту два кути арку­ша (рис. 5).

Рейсшина /Г0СТ7286-&І/

Рейсшина складається з довгої лінійки і планки. Планка рейсшини складається з двох частин: одна – нерухомо закріплена, друга – ру­хома і може фіксуватись під довільним кутом гвинтом та гайкою (рис. 6).

Дуже зручною для роботи з рейсшина на роликах (рис. 7).

		Рис. 7
	Рис. 6

Косинці /ГОСТ 5094-74/

При виконанні креслень застосовують косинці з кутами при вер­шинах 45 - 90 - 45° і 30 - 90 - 60° та діленнями, розміщеними вздовж кромки великого катета (рис. 8).

		Рис. 9
	Рис. 8

Косинці слід перевірити перед роботою. Покласти косинець од­ним катетом на лінійку або рейсшину і провести гостро заструга­ним олівцем вздовж другого катета лінію. Потім повернути коси­нець на 180° і знову провести лінію. Якщо обидві лінії співпа­дуть, то косинець точний, а якщо лінії не співпадуть, то косинець не точний (рис. 9).

Мірильна лінійка /ГОСТ 17435-72/

Мірильна лінійка має скошені краї, які позволяють відкладати розміри на кресленнях (рис. 10). Довжина лінійки повинна бути не менше ніж 300...500 мм.

	Рис. 10

Лекала

Лекала є фігурними лінійками з криволінійним контуром. Застосовують лекала для проведення кривих ліній, коли задано ряд точок, які не можна сполучити за допомогою циркуля. Для роботи необхідно мати універсальні лекала або набір лекал (рис. 11).

Транспортир

Транспортир призначений для вимірювання і побудови кутів. Транспортир являє собою півколо, поділене на градуси (рис.12).

Готовальня (ГОСТ 21469-82)

Готовальня – це набір креслярських інструментів, укладених в спеціальний футляр (рис. 13).

	Рис. 13

	Рис. 12

	Рис. 11

Циркуль – вимірник (великий і малий)

Застосовується для заміру та відкладання лінійних розмірів (від 0,5 до 200 мм. – великим і до 100 мм. малим) (рис. 14).

Циркуль – вимірник складається з двох однакової довжини ніжок (2), на кінцях яких закріплені голки (1). У горі ніжки шарнірно з’єднані між собою обоймою (4); обойма має тримач (5) з насіченою циліндричною поверхнею. В одну з ніжок запресовано штифт (3), обмежуючий зближен­ня ніжок.

Рис.14

Голки циркуля повинні бути гострими, а їх кінці повинні знаходитися на одному рівні, а при зближенні ніжки повинні дотикатись (без деформації). Наколи голками циркуля в процесі розмітки повинні бути тільки на лінії, а не біля неї (рис. 15).

Під час роботи циркуль-вимірник тримати і обертати тільки за тримач.

Рис. 15

Циркуль креслярський (великий і малий)

Циркуль креслярський застосовується для викреслювання дуг і кіл (діаметром від 2 до 300 мм. –великим і до 200 мм. – малим) (рис. 16). Верхня частина такого циркуля однакова з ви­мірним.

Рис. 16

Ніжки циркуля різної довжини. На кінці дов­гої ніжки закріплюється голка (3) з упорним загостренням, коротка ніжка закінчується шарнірною головкою (1). В головку закріплюють олівцеву ніжку (2) або рейсфедер до креслярського цир­куля для проведення кіл тушшю. При закріпленні потрібно слідкувати за тим, щоб кінець графіту або рейсфедера були на одному рівні з опорною поверхнею голки (регулювання проводиться пере­міщенням голки). Графітний стержень повинен ви­ступати з ніжки на 6...8 мм. (рис. 17). Кола рекомендується проводити в напрямку за годинниковою стріл­кою, тримаючи циркуль за тримач великим і вказівним пальцями (рис. 18).

	Рис. 17		Рис. 18

Вставка - продовжувач

Продовжувач використовують для проведення дуг і кіл до 450 мм. (рис. 19).

	Рис. 19

Продовжувач (6) вставляють в коротку ніжку циркуля (7). На кінці продовжувача є шарнірна головка, в яку вставляють олівцеву ніжку (4) або рейсфедер (3) (рис.20).

При проведенні кіл шарнірну головку продовжувача тримають великим і вказівним пальцями лівої руки, а тримач – великим і вказівним пальцями правої руки (рис. 21).

		Рис. 21
	Рис. 20

Кронциркуль розміточний

Кронциркуль: застосовують для точної розмітки лінійних розмірів від 0,3 до 40 мм. Він складається з двох плоских ніжок (1), на яких закріплені голки, з’єднані пружинною дугою (2) з тримачем (3).

Регулювання відстані між кінцями голок здійснюється гвинтом (4) з правою і лівою різьбою (рис. 22).

	Рис. 22		Рис. 23

Кронциркуль креслярський падаючий (балеринка)

Призначаються для викреслювання малих кіл діаметром від 0,6 до 12мм. Він складається з ніжки (1), вставленої в неї довгої голки (2), яка закінчується в горі кнопкою (3) і має обмежувач, колодки (4), до якої кріпиться пружина (5) з гніздом (6) для затис­ку рейсфедера (7) або олівцевої ніжки (8) і регулюючого гвинта (9) (рис. 23).

Відрегулювавши потрібний розмір радіуса, необхідно підняти ніжку кронциркуля і встановити кінець голки в центр кола (рис.23а), потім опустити ніжку і провести коло (рис. 23б). Голка кронциркуля повинна бути розміщена перпендикулярно до пло­щини аркуша паперу, бо інакше замість кола може вийти овал.

Рейсфедер лінійний (середній і малий)

Рейсфедер лінійний застосовують для прове­дення ліній тушшю.

Середнім рейсфедером можна проводити лінії товщиною від 0,15 до 1,2 мм., а малим рейсфе­дером від 0,1 до 1 мм.

Рейсфедер складається з корпуса з стулками (1), регулюючої гайки з гвинтом (2) і з пластмасової або металевої ручки (3) (рис. 24).

Наповнювати рейсфедер потрібно не більше як на висоту 6...8 мм. (рис. 25, рис. 26).

Рис. 24

Рис. 1-26

Рис. 1-27

Для наповнення рейсфедера тушшю застосовують гусяче перо або пластмасову трубку вмон­товані в корок флакону (рис. 27).

Рис. 27

Рис. 26

Рис. 25

Центрик

Виготовляється з сталі і являє собою кнопку, що складається з головки, у якої зверху по середині з конічне заглиблення під голку циркуля, а знизу, точно під заглибиною – тонка голка (діаметр не більше 0,6 мм.) для вколювання в папір.

Застосовується при проведенні декількох концентричних кіл для запобігання збільшення центрового отвору в папері (рис. 28).

При роботі з центриком голку циркуля слід встановити гострим кінцем (кінцем який немає упорної заточки) в заглиблення центрика (рис. 29).

	Рис. 28
		Рис. 29

Трафарет

Трафарет виготовляють з тонкого металу (рис. 30), або з тон­кої пластмаси (рис. 31) з розрізами різної форми для стирання помилково проведених ліній, кіл, написів.

	Рис. 30
		Рис. 31

Викрутка пенал

Складається викрутка з пластмасової ручки і стального леза; в середині ручки знаходиться пенал для зберігання запасних голок і графітних стержнів (рис. 32).

	Рис. 32

Гумка

Для витирання ліній, проведених олівцем, застосовують м’які гумки, а для ліній обведених тушшю – тверді. Перед роботою кін­чик гумки протирають на чистому аркуші паперу, щоб вона не заб­руднювала рисунок.

2. Підготовка робочого місця до роботи.

Успіх у роботі значною мірою залежить від підготовки робочо­го місця. По-перше, слід звернути увагу на освітлення. Найкраще креслити при денному світлі. Світло природне або штучне (електрич­не) повинно падати на рисунок зліва і зверху.

Бажано, щоб світло було розсіяне і щоб на рисунок не падали прямі сонячні промені. Електричні лампи розміщують так, щоб тіні від креслярського приладдя та від студента не заважали працювати. Освітлення не повинно бути надто яскравим, але не повинно бути й слабким, щоб не доводилось напружувати зір.

Приладдя та інструменти розміщують перед креслярською дош­кою, або праворуч від неї.

На дошці повинні лежати лише ті інструменти, які зараз пот­рібні студенту для виконання роботи.

Для збереження зору і підвищення продуктивності праці велике значення має правильне положення і поза студента за креслярським столом.

Необхідно дотримуватись таких загальних правил:

¨ відстань від очей студента до аркуша має бути 300...400 мм;

¨ не можна спиратися грудьми на стіл; відстань між грудь­ ми і столом має бути приблизно 40...60 мм.;

¨ потрібно сидіти прямо, голову і плечі тримати рівно, не сутулитися;

¨ при роботі стоячи лікті не повинні торкатись дошки, ноги треба ставити на підлогу всією ступнею.

Перед початком роботи слід протерти сухою ганчіркою лінійки, косинці, креслярську дошку, перевірити інструменти, застругати олів­ці, заправити циркуль графітним стержнем.

Щоб не забруднити рисунок, перед початком роботи необхідно добре вимити з милом руки, а аркуш прикривати білим папером у тих місцях, де не працюють.

Зберігати інструменти треба в сухому місці.

Питання для самоконтролю.

1. Як правильно вибирати креслярський папір?
2. Призначення твердих та м’яких олівців.

3. Для чого призначена рейсшина?

4. Що являє собою лекало?

5. Яка має бути відстань від очей студента до аркуша?

6. Де розміщують креслярське приладдя та інструменти?

РОЗДІЛ 1. ГРАФІЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ КРЕСЛЕНЬ.

ТЕМА 2. ЛІНІЇ КРЕСЛЕНЬ ТА ВИКОНАННЯ НАПИСІВ НА КРЕСЛЕННЯХ.

План.

1. Лінії креслень за ГОСТ 2.303-68.

2. Формати креслень за ГОСТ 2.301-68 – основні і додаткові. Основний напис.

3. Креслярський шрифт. Розміри стандартного шрифту. Конструкція букв. Прийоми виконання написів креслярським шрифтом.

1. Лінії креслень за ГОСТ 2.303-68.

Типи ліній

Для виконання будь якого креслення основними елементами є лінії. Згідно ГОСТ 2.303-68 для зображення деталей на кресленні застосовують лінії різних типів і товщини, в залежності від призна­чення, що сприяє більш чіткому виявленню форми зображуваної деталі.

ГОСТ 2.303-68 встановлює назву, зображення, товщину та застосування всіх типів ліній на кресленнях всіх галузей промисловості, та будівництва. Всі параметри ліній приведено в таблиці.

Основна суцільна лінія

Товщина основної суцільної лінії позначається буквою латин­ського алфавіту S, і приймається в межах (від 0,5 до 1,4 мм.) в залежності від складності та величини зображення на даному крес­ленні, а також від розміру формату креслення. Основну суцільну лінії застосовують для наведення видимого контуру, для видимих ліній переходу, винесеного перерізу, рамки креслення та основного напису.

Суцільна тонка лінія

Товщина суцільної тонкої лінії приймається в залежності від товщини основної лінії в межах S/3 до S/2, і застосовується для наведення ліній виносних, розмірних, контуру наложеного перерізу, штриховки, ліній виноски, полички лінії виноски, обмежень виносних елементів, уявних переходів, слідів площини, осей проекцій, побудови проекцій точок.

Суцільна тонка хвиляста лінія

Суцільна тонка хвиляста лінія проводиться від руки і її товщина приймається S/3 до S/2, застосовується для наведення ліній обриву, та розмежування вигляду з розрізом.

Суцільна тонка лінія із зломами

Товщина суцільної тонкої лінії із зломами S/3 до S/2. Застосовується для наведення ліній довгих обривів.

Штрихова тонка лінія

Товщина штрихової тонкої лінії приймається S/3 до S/2. Довжина штрихів від 2 до 8 мм., віддаль між штрихами 1...2 мм. Довжина штрихів та віддаль між штрихами повинна бути однакова. Штрихова лінія застосовується для наведення невидимого контуру та невидимого переходу.

Штрих-пунктирна тонка лінія

Товщина штрих-пунктирної лінії S/3 до S/2, довжина штрихів в залежності від розміру зображення, приймається від 5 до 30 мм. Віддаль між штихами 2...3 мм. Довжина штрихів та віддаль між ними повинна бути однакова, точку необхідно ставити по середині віддалі між штрихами, застосовується для наведення ліній осьових, центрових і ліній перерізів, які є осями симетрії для накладених та винесених пере­різів.

Штрих-пунктирна потовщена лінія

Штрих-пунктирна потовщена застосовується для наведення ліній елементів в розрізі, розміщених перед січною площиною, та позначення поверхні, що підлягає покриттю або термообробці. Товщина штрих-пунктирної лінії приймається S/2 до 2/3S, дов­жина штрихів 3...8 мм. віддаль між штрихами 3...4 мм. Довжина штрихів та віддаль між ними повинні бути однакові.

Штрих-пунктирна лінія з двома точками

Товщина штрих-пунктирної тонкої лінії з двома точками від S/3 до S/2, довжина штрихів 5...30 мм. віддаль між штрихами 4...б мм. Довжина штрихів і віддаль між ними повинні бути оди­накові точки розміщені симетрично на віддалі між штрихами. Застосовується лінія для наведення ліній згину на розгортках, проміжних та крайніх положень деталей, зображень розгорток, суміщених з виглядом.

Розімкнута лінія

Товщина лінії S до 1,5S, довжина штрихів 8...20 мм. Застосовується для позначень розрізів та перерізів.

Назва лінії	Товщина ліній	Олівець	Застосування типів ліній при виконанні креслень
Основна суцільна	S (0,5... 1,4)	М, ТМ	1. Лінії видимого контуру 2. Лінії переходу видимі 3. Лінії контуру винесеного перерізу 4. Лінії рамки креслення та основного напису
Суцільна тонка	Від S/3 до S/2	Т, 2Т	5. Лінії контуру наложеного перерізу 6. Лінії розмірні 7. Лінії виносні 8. Лінії штриховки 9. Лінії виноски та полички ліній виносок 10. Лінії обмежень виносних елементів 11. Лінії переходів уявних 12. Лінії слідів площини 13. Лінії осей проекцій 14. Лінії побудови проекцій точок
Суцільна тонка хвиляста	Від S/3 до S/2	ТМ, М	15. Лінії обриву 16. Лінії розмежування вигляду та розрізу
Суцільна тонка із зломами	Від S/3 до S/2	ТМ, Т	17. Лінії довгих обривів
Штрихова тонка	Від S/3 до S/2	ТМ, М	18. Лінії невидимого контуру 19. Лінії переходу невидимі
Штрих-пунктирна тонка	Від S/2 до S/3	ТМ, Т	20. Лінії осьові 21. Лінії центрові 22. Лінії перерізів, які є осями симетрії для накладених та винесених перерізів
Штрих-пунктирна потовщена	Від S/2 до 2/3S	ТМ, М	23. Лінії елементів у розрізі, розміщених перед січною площиною 24. Лінії позначення поверхні, що підлягає покриттю або термообробці
Штрих-пунктирна потовщена	Від S/3 до S/2	Т, ТМ	25. Лінії згину на розгортках 26. Лінії проміжних та крайніх положень деталей 27. Лінії зображень розгорток, суміщених з виглядом
Розімкнута	Від S до 1/2S	М, 2М	28. Лінії позначень розрізів та перерізів

2. Формати креслень за ГОСТ 2.301-68 – основні і додаткові. Основний напис.

Форматом називається розмір аркуша паперу, на якому виконують креслення та інші конструкторські документи.

Стандарт 2.301-68 встановлює формати аркушів креслень та інших документів конструкторської документації всіх галузей про­мисловості і будівництва.

Застосування таких форматів позволяє економити папір, легко комплектувати і брошурувати креслення і інші конструкторські до­кументи в альбом, створювати зручність їх зберігання, а також корис­туватись ними.

Формати аркушів визначаються розмірами зовнішньої рам­ки (лінією обрізу).

Формат розміром 1189x841 мм., площа якого дорівнює 1м², та інші формати, які отримано шляхом послідовного ділення його на дві рівні частини, паралельно меншій стороні відповідного формату приймаються як основні (рис. 33).

Основні формати

Позначення і розміри основ­них форматів повинні відпові­дати вказаним в Таблиці 1.

Таблиця 1

	Рис. 33

Позначення форматів	А0	А1	А2	А3	А4
Розміри сторін форматів, мм.	841 х 1189	594 х 841	420 х 594	297 х 420	210х 297

При необхідності допускається використовувати формат А5 з розмірами сторін 148 х 210 мм.

Додаткові формати

Рис. 34

Допускається застосу­ван­ня додат­кових форматів, які утворюють, збіль­шенням коротких сторін основних форматів на вели­чину, кратну їх розмірам (рис. 34). Розміри додат­кових форматів слід вибирати по Таблиці Позначення додаткового формату складається з позначення основного формату і його кратності згідно табл. 2, наприклад А3 х 3, А2 х 3, А4 х 4 (рис.34).

Таблиця 2.

Кратність	А0	А1	А2	А3	А4
	1189 х 1682	––	––	––	––
	1189 х 2523	841 х 1783	594 х 1261	420 х 891	297 х 630
	––	841 х 2378	594 х 1682	420 х 1189	297 х 841
	––	––	594 х 2102	420 х 1486	297 х 1051
	––	––	––	420 х 1783	297 х 1261
	––	––	––	420 х 2080	297 х 1471
	––	––	––	––	297 х 1682
	––	––	––	––

Рамка креслення

Формат аркуша визначає розміри зовнішньої рамки – лінії обрізу (рис. 35), яку виконують тонкою суцільною лінією.

Після побудови меж формату виконують рамку креслення, яка обмежує робоче поле креслення. Лінії рамки проводять суцільною товстою основною лінією, товщина якої не повинна бути меншою ніж 0,7 мм (рис.35).

Рис. 35

1 – лінія обрізу

2 – лінія рамки

3 – основний напис

Лінії рамки проводять на віддалі 5мм. від верхньої, правої і нижньої сторін формату, і на 20мм. від лівої сторони формату для підшивки аркуша (рис. 35).

При великому форматі аркуша, для швидкого знаходження скла­дової частини виробу, рекомендується розбивати поле креслення на зони (рис. 36).

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

	Рис. 36

Позначення, що розділяють креслення на зони, наносять на від­далі, рівній одній із сторін формату А4, і позначають по горизон­талі арабськими цифрами справа на ліво, по вертикалі великими бук­вами латинського алфавіту знизу вверх. Зони позначаються сполученням цифр і букв, наприклад 3А, 2С, 6Д,...