Апарати безпосереднього ручного керування

На підприємствах торгівлі і громадського харчування широко застосовуються апарати безпосереднього ручного керування: рубильники, пакетні, кнопкові вимикачі й перемикачі, штепсельні розніми, кулачкові перемикачі.

Рубильники. Застосовуються в основному як роз'єднувачі для розмикання і замикання електричного ланцюга і рідше — для ввімкнення і вимкнення різних приймачів. Установлюють їх на силових щитах чи на стіні. В останньому випадку рубильник обов'язково повинен мати захисний кожух. Рубильники розраховані на напругу не вище 500 В і силу струму — 60 А й установлюють їх головним чином на розподільних електричних щитах.

Рис. 1.5. Триполюсний рубильник: 1 – плита; 2, 6 — клеми; 3 – контактні стояки; 4 — рухомі контакти; 5 — рукоятка; 7 — пружини

При розмиканні контактів рукоятка передає зусилля на рухомі контакти (ножі) через пружини. Розмикання контактів починається тільки за визначеного зусилля. Пружини в цей час перебувають у розтягнутому стані і після початку розмикання забезпечують швидкий рух рухомих контактів (ножів) незалежно від подальшого збільшення зусилля розмикання на рукоятку.

Триполюсні рубильники (рис. 1.5) з бічним і центральними приводами застосовуються на струм 60, 100, 200 А і більше та напругу 220 і 380 В. Рубильники часто монтують в одному кожусі з плавкими запобіжниками.

Кнопкові вимикачі. Це триполюсні вимикачі, у яких замикання та розмикання здійснюється натисканням на кнопку «Пуск» або «Стоп». Вони випускаються у захищеному виконанні і розраховані на струм до 12,5 А та потужність не більше як 2,5 кВт.

Пакетні вимикачі. Вони значно компактніші, ніж рубильники. Пакетні вимикачі монтують з виходом на панель рукоятки, що гарантує безпеку роботи обслуговуючого персоналу.

Пакетний вимикач складається з корпусу, перемикального механізму і контактної групи: клем, нерухомих і рухомих контактів. Пакетні вимикачі випускаються на струми 10 і 25 А при напрузі 220 В в одно-, дво- і триполюсних виконаннях. Останні застосовуються для вмикання трифазних асинхронних двигунів (наприклад, в універсальних приводах). У триполюсному пакетному вимикачі три рухомі контакти розміщені між чотирма ізоляційними шайбами. Ці самі пакетні вимикачі можна застосовувати і при напрузі 380 В, але припустима величина струму для них знижується відповідно до 6 і 15 А. За номінальних величин струму і напруги та коефіцієнта потужності 8,0 пакетні вимикачі витримують 20 000 перемикань. Частота перемикань не повинна перевищувати 300 раз за 1 годину.

Повертаючи рукоятку пакетного вимикача на 90° можна вмикати і вимикати приймач. З чотирьох положень рукоятки пакетного вимикача два відповідають увімкненому і два вимкненому стану приймача.

Крім пакетних вимикачів, широко застосовуються і пакетні перемикачі. У пакетному перемикачі тільки одне положення відповідає вимкненому стану приймача, а три інші — увімкненому різними способами.

Триполюсний перемикач. Від триполюсного рубильника він відрізняється тим, що рухомі контакти (ножі) мають не одне, а два замкнуті положення. Ножі можуть замикатися з трьома лівими і трьома правими нерухомими контактами. Такі перемикачі (рис. 1.6) застосовуються для ввімкнення трифазних двигунів і зміни напрямку їхнього обертання (реверсування). Зміни напрямку обертання трифазного двигуна досягають перемиканням двох струмопровідних проводів.

Кулачкові перемикачі. Для комутації силових кіл і кіл керування широко застосовуються універсальні кулачкові перемикачі типів ПКУ-2 і ПКУ-3, а також перемикачі ПКП. Відрізняються ці перемикачі один від одного в основному розмірами і номінальним струмом контактів. Так, номінальний струм контактів ПКУ-2 — 6 А, ПКУ-3 —10, а ПКП — 25, 40, 63, 100 і 160 А. У перемикача ПКП номінальний струм контактів записується безпосередньо після його скороченого літерного позначення, наприклад ПКП-25, ПКП-40, ПКП-63 і т.д.

Рис. 1.6. Триполюсний перемикач. Загальний вигляд: 1 — ізоляційна шайба; 2, 7 — клеми; 3 — упор; 4 — стягувальні шпильки; 5 — рукоятка; 6— пружинний механізм швидкого перемикання

Штепсельні розніми. Для ввімкнення в електромережу переносних і пересувних трифазних електричних машин і електротеплових апаратів застосовуються штепсельні розніми (рис. 1.7). Розетки 1 встановлюють у різних приміщеннях і підключають їх до мережі. До трьох гнізд 6 підводять лінійні проводи, а одне гніздо 8 з'єднують із заземленою шиною чи нульовим проводом. До контактів 4 вилки 2 під'єднують обмотки двигуна або спіралі електротеплового апарата. До довшого контакта 5 приєднують корпус машини чи апарата. Під час замикання контактів вилки з контактами розетки насамперед замикаються контакти 5 і 8. Завдяки цьому корпус заземлюється раніше, ніж напруга потрапляє на робочі клеми електричного приймача. Вилку 2 можна вставити в розетку 1 тільки впадинами 3 уздовж виступів. Таким чином, якщо в приймачі руйнується ізоляція, небезпеки ураження людини електричним струмом у момент увімкнення в електромережу не виникне.

Рис. 1.7. Штепсельні розніми з заземлювальним контактом: а — для трифазного електричного приймача; б — для однофазного з плоскими контактами; в — для однофазного з циліндричними основними контактами; 1 — розетки; 2 — вилка; 3 — впадини; 4 і 5 — контакти; 6 і 8 — гніздо; 7 — виступ

Штепсельні розніми застосовуються також для ввімкнення в електромережу однофазних електричних приймачів з одночасним їхнім заземленням. У цих рознімах є два основні контакти та один заземлювальний.