Галузевий ризик

Галузевий ризик - це ймовірність втрат у результаті змін в економічному стані галузі та ступенем цих змін як всередині галузі, так і в порівнянні з іншими галузями. При аналізі галузевого ризику необхідно враховувати наступні фактори:
діяльність фірм даної галузі, а також суміжних галузей за певний (обраний) період часу;
наскільки діяльність фірм даної галузі стійка в порівнянні з економікою країни в цілому;
які результати діяльності різних підприємницьких фірм всередині однієї і тієї ж галузі, чи мається значне розходження в результатах.
З роботою підприємств галузі, а отже, і з рівнем галузевого ризику безпосередньо пов'язані стадія промислового життєвого циклу галузі та внутрішньогалузева середу конкуренції. При цьому рівень внутрішньогалузевої конкуренції є джерелом інформації про стійкість підприємницьких фірм у даній галузі по відношенню до фірм інших галузей і, як правило, служить оцінкою галузевого ризику. Про рівень внутрішньогалузевої конкуренції можна судити по наступній інформації:
ступінь цінової та нецінової конкуренції;

легкість або складність входження організації в галузь;

наявність або недолік близьких і конкурентоспроможних за ціною замінників;

ринкова спроможність покупців;

ринкова здатність постачальників;

політичне і соціальне оточення.

Однак перераховані умови, в яких функціонує галузь, піддані несподіваним, іноді різким змінам. Тому підприємницьким фірмам необхідно постійно враховувати галузевий ризик при будь-яких видах діяльності.

10.7 Інноваційний ризик.

Інноваційний ризик особливо важливий у сучасній підприємницькій діяльності, яка перебуває на етапі збільшення капіталів, що використовуються як для виробництва існуючих товарів і послуг, так і для створення нових, раніше непроізводімих.
Інноваційний ризик - це ймовірність втрат, що виникають при вкладенні підприємницькою фірмою засобів у виробництво нових товарів і послуг, які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку. Інноваційний ризик виникає в наступних ситуаціях:

при впровадженні більш дешевого методу виробництва товару або послуги порівняно з уже использующимися. Подібні інвестиції будуть приносити підприємницької фірмі тимчасову надприбуток до тих пір, поки вона є єдиним власником даної технології. У даній ситуації фірма зіштовхується лише з одним видом ризику - можливою неправильною оцінкою попиту на вироблений товар;
при створенні нового товару або послуги на старому обладнанні. У цьому випадку до ризику неправильної оцінки попиту на новий товар або послугу додається ризик невідповідності якості товару або послуги у зв'язку з використанням старого устаткування;
при виробництві нового товару або послуги за допомогою нової техніки і технології. У даній ситуації інноваційний ризик включає в себе: ризик того, що новий товар або послуга може не знайти покупця; ризик невідповідності нового обладнання і технології необхідним вимогам для виробництва нового товару або послуги; ризик неможливості продажу створеного устаткування, тому що воно не підходить для виробництва іншої продукції, в разі невдачі.
У літературі по теорії бізнесу часто можна зустрітися з термінами «високий ризик» і «слабкий ризик». У даному випадку мова йде про різних рівнях ризику. Рівень ризику залежить від відношення масштабу очікуваних втрат до обсягу майна підприємницької фірми, а також від імовірності настання цих втрат.
Інноваційний ризик - це ризик втрат, пов'язаних з тим, що нововведення (наприклад, новий товар або послуга, нова технологія), на розробку якого можуть бути витрачені значні кошти, не буде реалізовано або не окупиться.
Інноваційна діяльність без ризику не буває, але він обов'язково повинен максимально прораховуватися. Управління ризиком — дуже широке поняття, яке охоплює різноманітні проблеми, пов'язані практично з усіма напрямами й аспектами управлінні.

Ринкові операції характеризуються багатоваріантністю. Важливо не боятися помилок, а не повторювати їх, оперативно коригувати систему дій з позицій максимізації прибутку. Менеджер повинен передбачати додаткові можливості для опанування ринкових змін. Ризик передбачає можливу небезпеку втрат, яка виникає зі специфіки тих чи інших явищ природи і видів діяльності людини. Як економічна категорія ризик є подією, яка може відбутися або не відбутися. У разі здійснення такої події можливі три результати: негативний (програш, збиток, втрати); нульовий; позитивний (виграш, вигода, прибуток). Звичайно, можна уникнути ризику, тобто просто уникати заходу, пов'язаного з ризиком. Проте для підприємця уникнення ризику означає здебільшого відмову від можливого прибутку. Основні завдання ризик-менеджера: виявити сферу підвищеного ризику, оцінити його ступінь, розробити і вжити заходів для попередження ризикових ситуацій, а у разі, коли збиток уже с — вжити заходів для його мінімізації. Практика підтверджує, що підвищений ризик спостерігається при різноманітних обставинах, а саме внаслідок неправильного управлінського рішення, незадовільного виконання завдань підлеглими, невдалого вибору виконавця, у разі відмови керівництва прийняти радикальну пропозицію менеджера.

Підходи до вирішення управлінських завдань можуть бути різними, тому ризик-менеджмент е багатоваріантним, передбачаючи поєднання стандарту і неординарності фінансових комбінацій, гнучкості і неповторності тих чи інших способів дій у конкретній ситуації. Основне в ризик-менеджменті — правильна постановка цілі, яка відповідає економічним інтересам об'єкта управління.

Перш ніж прийняти рішення щодо ризикованого викладення капіталу, менеджер повинен:

— визначити максимально можливий обсяг збитків такого ризику;

— співставити його з обсягом капіталу, який вкладається;

— співставити його з усіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи така втрата капіталу не призведе до банкрутства інвестора.

Обсяг збитків від вкладеного капіталу може дорівнювати обсягу цього капіталу, бути меншим або більшим. Проте з урахуванням купівельної спроможності грошей в умовах інфляції обсяг втрат може бути більшим, ніж сума можливих грошових збитків.

Науковці вважають, що оптимальний коефіцієнт ризику становить 0,3, а коефіцієнт ризику, що призводить до банкрутства інвестора — 0,7 і більше. Прогнозуючи максимально можливий обсяг збитків, визначають імовірність ризику й ухвалюють рішення про відмову від ризику, узяття ризику під власну відповідальність або передачу його па відповідальність іншій особі.