Особливості виконання рішень у немайнових спорах

До переліку рішень у немайнових спорах законом віднесено низку рішень, за якими боржника зобов’язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача, або утриматися від здійснення таких дій, зокрема це рішення:

− про поновлення на роботі;

− про вселення стягувача;

− про виселення боржника;

− про примусовий обмін житловими приміщеннями;

− про відібрання дитини;

− про заборону діяльності об’єднання громадян;

− інші рішення, за якими боржника зобов’язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача, або утриматися від здійснення таких дій (зобов’язання надавати час для зустрічей із дитиною, заборона проведення зборів акціонерів, заборона емісії цінних паперів, зобов’язання скласти форму Н1 тощо).

Лише деякі з таких рішень пов’язані з господарським судочинством. Виконання рішень у немайнових спорах суттєво відрізняється від аналогічної процедури щодо майнових правовідносин, у першу чергу тим, що в процесі виконавчого провадження за такими документами не завжди застосовуються загальноприйняті заходи примусового виконання, як-то звернення стягнення на майно, доходи боржника, вилучення у останнього предметів тощо. Для рішень судів цієї категорії встановлено особливий строк примусового виконання – два місяці.

Крім того, розмір виконавчого збору при виконанні немайнових рішень зобов’язального характеру має фіксований розмір:

– у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із боржника – громадянина;

– у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – із боржника – юридичної особи.

Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець, відповідно до Закону, визначає йому строк добровільного виконання рішення – до 7 днів або до 15 днів за документом про виселення з житлового приміщення. Для визначення строку для добровільного виконання закон не вимагає винесення окремої постанови державного виконавця, тому строк для добровільного виконання рішення цієї категорії слід зазначати прямо у постанові про відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний вико­навець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання, причому у цьому випадку призначення нового строку для виконання має оформлюватися окремою постановою державного виконавця. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, дер­жавний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження», а з боржника стягується подвійний розмір витрат на проведення виконавчих дій.

Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ, після чого виконавче провадження закінчується. Цей порядок виконання передбачений для рішень суду, за якими боржник особисто має здійснити певні дії (прилюдно вибачитись тощо).