Антоніми

Слова, протилежні за значенням, називаються антонімами.

Антоніми виступають парами і завжди належать до однієї якоїсь частини мови: світло — темрява (іменники), світлий — темний (прикметники), засвічувати — гасити (дієслова), вдень — вночі (прислівники).

Багатозначне слово може мати не один, а кілька різних антонімів. Це залежить від того, у сполученні з якими словами воно виступає: старий клен — молодий клен; старий зошит — новий зошит; стара олія — свіжа олія.

Антоніми бувають загальновживані (постійні) і контекстуальні. Загальновживані антоніми мають протилежне значення й поза контекстом (сум — радість); контекстуальні ж набувають протилежного значення лише в контексті внаслідок переносного вживання слова. Наприклад, у вислові М.Рильського Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля завдяки контекстові сприймаються як антоніми пари слів пишний — сумний, яр — провалля.

Перевірте себе. Доберіть антоніми до слів: 1) хворий; 2) твердий; 3) пасивний; 4) ненависть; 5) довгий; 6) невдача.

Любов, успіх, здоровий, м’який, активний, короткий.

Ключ. З перших букв дібраних антонімів має скластися двічі пропущене слово у вислові П.Грабовського: “… кохайтесь в освіті, … розширюйте ум”.

Урок 11. Лексика нашої мови за її вживанням

1. Застарілі слова й неологізми. 2. Професіоналізми. 3. Діалектизми. 4. Найважливіші словники української мови.