Додаткова література. 1. Биркенбиль В. Искусство задавать вопросы / Пер с

1. Биркенбиль В. Искусство задавать вопросы / Пер с. нем. – М.: ЗАО «Интерэксперт», 2005. – 186 с.

2. Проект Трудового кодексу України // Профспілкові вісті. – 22 лютого 2008 р. – № 7-8 (417-418). – С. 7-26.

3. Український союз промисловців та підприємців // www.uspp.org.ua.

4. Федерація профспілок України // www.fpsu.org.ua.

4. ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ З КУРСУ
«СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО»

Перший модуль:

1. Історія розвитку соціального партнерства в суспільному житті.

2. Сутність та зміст соціального партнерства як основи громадянського суспільства.

3. Типологія партнерських відносин в сучасному суспільному житті.

4. Понятійний апарат курсу «Соціальне партнерство».

5. Перешкоди на шляху до реалізації соціального партнерства.

6. Ділові переговори як складова бізнес-партнерства.

7. Генеральна, галузева та територіальні угоди як форми партнерства в суспільно-державних відносинах.

8. Визначення перспективи ділових переговорів.

9. Органи представництва персоналу підприємства в організаціях.

10. Етикет як невід’ємна частина ділових переговорів.

11. Відповідальність як складова становлення соціального партнерства.

12. Спільне управління фінансами учасників соціального партнерства.

13. Впровадження та розвиток політики соціального партнерства в Україні: реалії, проблеми, перспективи.

14. Визначенні цілі, завдання та принципи соціального партнерства.

15. Рівні та органи соціального партнерства в трудових відносинах.

16. Форми соціально-трудового партнерства.

17. Колективні угоди та їх значення у регулюванні трудових відносин.

18. Колективні переговори з укладання та підписання колективних договорів та угод.

19. Участь робітників в управління організацією.

20. Історія, структура и основні положення МОП (Міжнародної організації праці).

21. Сучасні перспективи МОП (Міжнародної організації праці).

22. Механізм взаємодії «патерналізм – партнерство» в суспільному житті.

23. Взаємодія «патерналізм – партнерство» в українському суспільстві.

24. Патерналізм і партнерство в сучасних міжнародних відносинах.

25. Основні учасники партнерства на суспільно-державному рівні.

26. Процес прийняття рішень в партнерстві.

27. Національна рада з питань соціального партнерства в Україні.

28. Профспілки України: історія, структура та функції.

29. Національна служба посередництва та примирення.

30. Конфедерація роботодавців України.

31. Бізнес-партнерство як основа сучасного суспільно-економічного простору.

32. Переваги та недоліки розбудови бізнес-партнерства в сучасних умовах.

33. Оцінка якостей потенційного бізнес-партнера.

34. Підходи та типи поведінки на ділових переговорах.

35. Принципи взаємодії з партнером в суспільних відносинах.

36. Сучасна сім’я як зразок розбудови партнерських відносин.

37. Чоловік та його статус в родинних відносинах.

Другий модуль:

1. Попередні домовленості в переговорному процесі.

2. Структура домовленостей за підсумками ділових переговорів.

3. Основні вимоги до домовленостей в ділових переговорах.

4. Захист прав жінки в родинних відносинах.

5. Поняття стратегії в переговорному процесі.

6. Різновиди стратегії проведення ділових переговорів.

7. Горизонтальний та вертикальний підхід до тактики ділових переговорів.

8. Поступки як запорука успішних переговорів.

9. Соціальне замовлення: визначення, принципи та порядок реалізації.

10. Основні правила обрання бізнес-партнера.

11. Соціальне партнерство – парадигма становлення демократичної державності: світовий досвід.

12. Місце лідерства в становленні партнерських відносин.

13. Розвідка як підготовка до ділових переговорів.

14. Соціальне партнерство як суспільно-політичний феномен.

15. Дитина як повноправний член сучасної сім’ї.

16. Структура переговорного процесу в суспільно-трудових відносинах.

17. Підготовка переговорів в суспільно-трудових відносинах.

18. Проведення переговорів між профспілками та власниками засобів виробництва.

19. Загальна характеристика переговорів, їх основні стадії.

20. Основні етапи переговорів та засоби подання позицій.

21. Попередні переговори як запорука успіху в досягненні партнерства.

22. Державне та муніципальне соціальне замовлення як форми розвитку громадянського суспільства.

23. Команда для участі в ділових переговорах.

24. Цілі, завдання та принципи державно-правового регулювання соціального партнерства.

25. Правовий механізм соціального партнерства: органи двостороннього та трьохстороннього співробітництва.

26. Правове поняття соціального партнерства, його мета та форми.

27. Регіональне управління та соціальне партнерство.

28. Умови та правила соціального партнерства.

29. Визначення особливостей соціального партнерства в регіоні.

30. Організація соціального партнерства на регіональному рівні.

31. Відповідальність за невиконання соціального замовлення.

32. Партнерство держави та міжнародного бізнесу.

33. Напрямки оптимізації механізмів партнерства в суспільно-державних відносинах.

34. Сучасний стан і перспективи трудового законодавства в Україні.

35. Ціннісно-нормативні орієнтири суб’єкта партнерських відносин.

36. Партнерство як механізм забезпечення суспільної згоди.

37. Роль соціального партнерства як фактора становлення громадянського суспільства.

38. Місце політичного партнерства в процесі формування правового суспільства в Україні.

5. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна:

1. Ділові контакти з іноземними партнерами: Навчально-практичний посібник для бізнесмена / Укладач Ю.І. Палеха. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 284с.

2. Жданенко С.Б. Партнерское взаимодействие в процессе становления гражданского общества. Монография. – Харьков: Издатель СПД ФЛ Вапнярчук Н.Н., 2006. – 168 с.

3. Задорожний Г.В., Коврига О.В., Смоловик В.В. Соціальне партнерство – реальний шлях до відкритого суспільства. – Харків: ХІБМ, 2000. – 192 с.

4. Киселёв И.Я. Зарубежное трудовое право. Учебник для вузов. – М.:НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 263 с.

5. Лукашук И.И. Искусство деловых переговоров: Учебно-практическое пособие. – М.: БЕК, 2002. – 208 с.

6. Масюк О.П. Патерналізм як об’єкт соціально-філософської рефлексії: Дис…канд. філос. наук: 09.00.03. – Запоріжжя, 2006. – 190 с.

7. Михеев В.А. Основы социального партнерства: теория и политика. – М.: Экзамен, 2001. – 448 с.

8. Партнерство органів влади та недержавних організацій / К. Даене, Л. Гривняк, Л. Лалінова, С. Іванкова. – К., 2004. – 76 с.

9. Пезешкиан Н. 33 и 1 форма партнерства: Пер. с нем. – М.: Медицина, 1998. – 288 с.

10. Переговоры: подготовка и техника ведения. Особенности переговоров по коллективному договору: Методические и раздаточные материалы. – К.: Проект «Украинские профсоюзы как партнеры в социальном диалоге», 2006. – 102 с.

11. Социальное партнерство: словарь-справочник. – М.: Экономика, 1999. – С. 209.

12. Семигин Г.Ю. Социальное партнерство в современном мире. – М.: Прогресс, 1996. – 363 с.

13. Трудове право України: Академічний курс/ За ред. П.Д. Пилипенка. – 2- е. вид., перероб. і доп. – К.: Ін Юре, 2006. – 544 с.

14. Уоллес Р.Л. Стратегические альянсы в бизнесе: технологии построения долгосрочных партнерских отношений и создания совместных предприятий / Пер. с анг. И. Малкова. – М.: Добрая книга, 2005. – 284 с.

15. Якимец В.Н. Межсекторное социальное партнерство: основы, теории, принципы, механизмы. – М.: Едиториан УРСС, 2004. – 384 с.

Додаткова:

1. Биркенбиль В. Искусство задавать вопросы / Пер с. нем. – М.: ЗАО «Интерэксперт», 2005. – 186 с.

2. Богдановская Е.Е. Субсидиарная ответственность. Проблемы теории и практики. – М.: Приор-издат, 2003. – 112 с.

3. Ролевые игры и кейсы в бизнес-тренингах. – СПб.: Речь, 2004. – 144 с.

4. Данилів В.Ю. Солідарність і солідаризм / Пер. з нім. І. Андрущенко і Д.Павлюк. – К.: Видавничій дім “KM Academia”, 2000. – 152 с.

5. Деревицкий А.А. Переговоры особого назначения. – СПб.: Питер. 2005. – 192 с.

6. Загальна декларація прав людини // Політологія. Хрестоматія. Навч. посібник / За ред. проф. д-р. філос. наук В.П. Андрущенка, проф. д-р. філос. наук В.Г. Воронкової та інших. – К.: Альтерпрес, 2004. – С. 810-817.

7. Карнеги Д. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично: Пер. с анг./ Общ ред.. и предисл. Зинченко В.П. и Жукова Ю.Н.: ОНИКС, 1994. – 208 с.

8. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей: Пер. с анг./ Общ ред. и предисл. Зинченко В.П. и Жукова Ю.Н.: ОНИКС, 1994. – 272 с.

9. Кіндратець О. Партнерство в соціальній сфері // Віче. – 2004. – № 3. – С. 68-70.

10. Кострица Н.М., Свистун В.І., Ягупов В.В. Методика навчання студентів спілкуванню в управлінській діяльності: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури. – 2006. – 272с.

11. Масюк О.П. Міфологеми соціального партнерства // Політичний менеджмент. – 2008. – № 2. – С. 101-110.

12. Масюк О.П. Перспективи взаємодії «патерналізм-партнерство» як форми інтеграції в сучасних світових відносинах // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – Запоріжжя, 2008. – Вип.21. – С. 108-113.

13. Нижник Н., Дубенко С., Пашко Л. Соціальне партнерство як виклик сьогодення// Політичний менеджмент. – 2005. – № 2. – С. 46-54.

14. Постанова Кабінету Міністрів України № 243 від 14 березня 2001 р. «Про Програму «Українська родина» http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/

15. Проект Трудового кодексу України // Профспілкові вісті. – 22 лютого 2008р. – № 7-8 (417-418). – С. 7-26.

16. Сімейний Кодекс // Відомості Верховної Ради (ВВР) – 2002 - № 21-22. – С. 115-135

17. Соціальне партнерство та його роль в становленні ринкової економіки в Україні. Збірник наукових праць. – Харків: ХІБМ, 2000. – 222с.

18. Трудове право: Основні нормативно-правові акти України / Укладачі: В.Д. Понікаров, Ж.О. Андрійченко– Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. – 248 с.

19. Трудовое право Украины. – Харьков: Одиссея, 2002. – 512 с.

20. Український союз промисловців та підприємців // www.uspp.org.ua

21. Федерація профспілок України // www.fpsu.org.ua

22. Фукуяма Ф. Великий разрыв / Пер. с анг., под общ. ред. А.В. Александровой. – М.: ООО “Издательство АСТ”, 2003. – 474 с.

6. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Біпартизм – децентралізована форма взаємодії профспілкових організацій та власників засобів виробництва, спрямована на координацію суспільно-виробничих відносин в бік зростання обсягів і прибутковості виробництва, а також підвищення стандартів життя безпосередніх виробників суспільних благ.

Виконавець соціального замовлення – комерційна організація, яка на умовах конкурсу здійснює виконання замовлених соціальних послуг або продаж товарів, які необхідні для реалізації соціальної програми.

Галузева угода – різновид угоди, яка укладається між державними регуляторами галузі, галузевими профспілками та представниками власників спеціалізованих підприємств задля оптимізації процесу виробництва у бік збільшення його прибутковості та забезпечення відповідних соціальних стандартів працівників.

Генеральна угода – різновид угоди, яка укладається між вповноваженими органами державної влади, федераціями профспілок та представниками власників засобів виробництва та передбачає в собі вирішення найбільш актуальних для країни питань щодо організації та управління процесом виробництва суспільних благ.

Громадянський шлюб – форма вільного союзу чоловіка та жінки, яка не передбачає державної реєстрації та наявності ознаки родини.

Державне соціальне замовлення – форма децентралізованого державного управління, що передбачає передання виконання частини соціальних зобов’язань до посередницьких організації, які обираються та фінансуються державою на конкурсній основі задля більш ефективної взаємодії органів державної влади з верствами населення, які потребують відповідної соціальної допомоги.

Державний замовник – вповноважений орган державної влади, який має право та відповідне матеріальне забезпечення на розміщення та контроль за виконанням соціального замовлення.

Дитина – соціально-правовий статус людини, яка не досягла повноліття у відповідності до чинного законодавства.

Ділові переговори – різновид взаємодії представників юридичних осіб, який передбачає вирішення питань щодо сумісної діяльності з постачання, вироблення та реалізації продукції чи надання послуг.

Колективний договір – нормативно-правовий акт, який визначає на окремому підприємстві чи установі сукупність прав та обов’язків трудового колективу та власника засобів виробництва щодо участі в процесі виробництва суспільних благ і розподілу вигоди від їх реалізації.

Колективні переговори – спосіб вирішення накопичених розбіжностей з приводу виробництва та розподілу суспільних благ між його основними учасниками за допомогою обговорення нагальної ситуації між вповноваженими на це представниками у встановленому законом порядку.

Колективний трудовий конфлікт – це критичне непереборне непорозуміння, яке виникло між працівниками та власниками засобів виробництва щодо розподілу вигоди від результатів виробництва та реалізації суспільних благ.

Команда переговірників – група високопрофесійних фахівців в галузі економіки, маркетингу, управління, які делеговані для участі в переговорах.

Некомерційна організація – громадська організація, яка спрямована на надання соціальних послуг для забезпечення рівного доступу кожної людини до важливих осередків суспільного життя за допомогою використання спонсорських коштів і підтримки органів державної влади.

Одношлюбність – правова норма, яка закріплює можливість перебувати у шлюбних відносинах лише з однією людиною.

Партнерство – форма організації людських відносин, спрямована як на формування горизонтальної єдності їх учасників, так і на визнання самостійності кожного з них задля досягнення взаємовигідних результатів.

Патерналізм – різновид владних відносин, спрямованих на регулювання діяльності їх суб’єктів у формі надання ресурсів, які забезпечують стабільне функціонування системи в обмін на визнання легітимності її владних представників.

Регламент переговорів – комплекс прийнятих і обов’язкових для виконання правил проведення переговорного процесу, які регулюють порядок розгляду питань, висловлювання позицій сторін та форму прийняття остаточних рішень.

Сім'я – сукупність людей, які є близькими кровними родичами та проживають (або не проживають за встановлених обставин) разом на одній житловій площі.

Солідарність – здатність людей, яка передбачає привалювання групових інтересів над особистісними на основі засвоєних норм і правил поведінки в суспільному утворенні.

Соціальне партнерство – форма організації суспільних відносин, яка передбачає збалансовану взаємодію влади, праці та капіталу на основі визнання та дотримання гуманістичних норм людського співіснування.

Стратегія ділових переговорів – узагальнений напрямок дій, який визначає заходи, необхідні для досягнення корисних результатів від участі в переговорному процесі задля підтримання та активізації господарської діяльності.

Страйк – це активне або пасивне невиконання покладених на працюючу особу трудових обов’язків задля оприлюднення вимог поліпшення умов праці та збільшення розміру винагороди за неї, яке організовується та оформлюється у відповідності з чинним національним законодавством.

Суб’єктність – особлива ознака, яка відображає рівень самостійності та рівноправності кожного учасника суспільних відносин.

Тактика ділових переговорів – модель поведінки на переговорах з бізнес партнером, яка спрямована на якісне і оперативне корегування ситуації на власну користь.

Територіальна угода – різновид угоди, яка укладається між органами місцевого самоврядування, представниками власників засобів виробництва, працюючих на цій території, та відповідними представниками профспілкових організацій (за потреби) щодо регулювання процесу виробництва суспільних благ, виходячи з потреб цієї території.

«Торгівля поступками» – процес погодження позицій учасників переговорів у вигляді взаємного врахування побажань задля досягнення максимальної вигоди кожного з них.

Трипартизм – централізована форма взаємодії профспілкових організацій, власників засобів виробництва та органів державної влади, спрямована на регуляцію суспільно-виробничих відносин в бік зростання обсягів і прибутковості виробництва, а також підвищення стандартів життя безпосередніх виробників суспільних благ.

Цільова соціальна програма – суспільно-державний механізм, який спрямований на вирішення нагальних соціальних проблем у встановленому порядку за рахунок державного або місцевого бюджетів.

Шлюб – добровільне, свідоме та рівноправне родинне об’єднання чоловіка та жінки, яке зареєстровано відповідно до чинного національного законодавства вповноваженим органом державної влади.

7. ДОДАТКИ