Суб'єкти та об'єкти правовідносин

Суб'єкти правовідносин —це учасники правових відносин, які мають суб'єктивні права та здатні виконувати юридичні обов'язки.

Види суб'єктів правовідносин:

1) фізичні особи — це індивідуальні суб'єкти правовідносин, а саме:

— громадяни, тобто особи, що мають громадянство конкретної держави;

— іноземні громадяни;

— особи без громадянства (апатриди);

— особи, котрі мають подвійне громадянство (біпатриди).

Спеціальним індивідуальним суб'єктом є посадові особи — представники влади, службовці, що мають особливий статус, визначений законом;

2) колективні суб'єкти:

— державні органи;

— підприємства, установи й організації;

— органи місцевого самоврядування;

— об'єднання громадян (політичні партії та громадські організації).

Усі названі колективні суб'єкти є юридичними особами, тобто організаціями, що мають відокремлене майно, печатку, особистий рахунок і статут, зареєстровані в державних органах, можуть своїми діями набувати майнових і особистих немайнових прав, виконувати юридичні обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді та нести за свої вчинки юридичну відповідальність;

3) нація чи народ як суб'єкти правовідносин з приводу реалізації народного чи національного суверенітету;

4) держава як суб'єкт міжнародно-правових (укладення договорів), конституційно-правових (нагородження громадянина державною нагородою), цивільно-правових (надає державну позику, приймає спадщину на користь держави) та інших відносин.

Усі суб'єкти правових відносин мають володіти особливою юридичною властивістю — правосуб'єктністю, тобто можливістю мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки, здатністю своїми діями реалізовувати та набувати нових суб'єктивних прав та обов'язків, а також можливістю особисто нести юридичну відповідальність за свої дії.

Правосуб'єктність —це юридична категорія з такими складовими елементами:

1) правоздатність — це передбачена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Правоздатність настає:

— для фізичних осіб — з моменту народження;

— для юридичних осіб — з моменту реєстрації.

Правоздатність припиняється:

— для фізичних осіб — з моменту смерті;

— для юридичних осіб — з моменту ліквідації;

2) дієздатність — це передбачена нормами права здатність суб'єкта своїми діями самостійно здійснювати та набувати нових суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від віку, фізичного стану тощо.

Правоздатність і дієздатність фізичної особи у більшості галузей права збігаються в часі.

Водночас існує певна градація ступенів дієздатності:

— повна — з 18 років;

— неповна — з 14-18 років, законодавство передбачає можливість оголосити особу, що досягла 16 років, повністю дієздатною, якщо вона одружилася, працює за трудовим договором або здійснює підприємницьку діяльність;

— часткова — до 14 років, переважно дії за особу чинять батьки чи опікуни (окрім, наприклад, дрібних покупок).

Обмеження дієздатності або визнання особи недієздатною — може бути застосовано за рішенням суду;

3) деліктоздатність — це передбачена нормами права здатність суб'єкта нести відповідальність за свої дії. Наприклад, кримінальна відповідальність застосовується до осіб, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а в деяких випадках із 14 років.

Об'єкти правових відносин —це певні матеріальні та нематеріальні цінності, з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються правові відносини.

Види об'єктів правовідносин:

— матеріальні (речі, засоби виробництва, продукти харчування, цінності, гроші тощо);

— послуги (перевезення людей, ремонт техніки тощо);

— особисті немайнові блага (життя, здоров'я, честь, гідність тощо), інші блага.