Драма – улюблениця демосу. Походження трагедії

У перекладі з грецької слово “drama” означає ‘дія’. Арістотель у “Поетиці” писав про трагедію, що її завданням є “відтворення витонченою мовою … серйозної і закінченої дії…, відтворення не розповіддю, а дією”. Драматичне дійство, безумовно, хвилювало древніх більше, ніж епос, більше, ніж навіть лірика. Особливо, коли помножити його вплив на властивий еллінам “наївний реалізм”, який полягає у втраті відчуття умовності мистецтва. За переказами, чоловіки хапалися за мечі, коли на сцені з’являлися актори, які виконували роль персів (трагедія “Перси” Есхіла), а у жінок наступали передчасні пологи прямо у театрі, коли на сцену виходили актори, переодягнені в “богинь помсти” – Ерінній, у яких заплетене волосся нагадувало кубло гадюк, в руках палали смолоскипи, а на обличчі були жахливі маски (трилогія того ж Есхіла “Орестейя”). Отож, театр в Елладі був надзвичайно важливим засобом виховання найширших мас народу (дéмосу), тому ним опікувалися правителі Еллади і драматурги користувалися надзвичайною пошаною.

Коли згадують античну драму, то насамперед мають на увазі трагедію і комедію.

Слово трагедія (від “tragos” – “цап”, “odе” – “пісня”) буквально означає ‘цап’яча пісня’. Є декілька версій тлумачення походження цього незвичного для сучасного читача терміна.

Перша версія: спочатку слово “трагедія” означало пісні, які виконувалися хором під час культового обряду, присвяченого богові родючості Діонісові. Цей хор складався із почту Діоніса – сатирів, одягнених у цап’ячі шкури, з прив’язаними цап’ячими копитами і бородами. Тому сатирів іноді називали просто цапами, а їхня пісня отримала назву “трагедія” (‘пісня цапів’).

Друга версія: під час святкування свята Діоніса всі учасники ритуалу приносили в жертву цапа, співаючи пісень, які й називалися трагедія­ми (‘пісня, яку співають біля жертовного цапа’).

Третя версія: під час першої, похмурої, частини ритуалу, присвяченого Діонісу, цап символізував самого еллінського бога родючості, який помирав (як у християн Ісус Христос), щоб згодом воскреснути. Під час жертвоприношення бідна тварина кричала, її останні звуки (“прощальна пісня цапа”) і називалися трагедією.

Отже, виникнення трагедії пов’язане передовсім із культом Діоніса (серед джерел називають також поховальні пісні (“тренічні пісні” або “трéноси”), Елевсúнські містéрії тощо). Потім назва перенеслася на драматичний твір, у якому зображені вкрай гострі конфлікти, і який найчастіше закінчується загибеллю героїв (а саме такі твори ставилися під час уже згаданого святкування на честь Діоніса). В свою чергу, гострота (трагічність) цих конфліктів обумовила появу сучасного значення слова “трагедія” – ‘велике нещастя, важлива подія з велики­ми втратами’.