Порушення зобов’язання та його правові наслідки. Правові наслідки порушення зобов’язань – заходи захисту прав цивільних прав

Відповідно до ст.526 ЦК, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що за звичайно ставляться. Зобов’язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Так, наприклад, постачальник вважається таким, що порушив зобов’язання як тоді, коли він взагалі не поставив передбачений договором товар, так і тоді, коли він хоча і поставив товар, але нижчої, ніж обумовлено договором, якості, або з простроченням, або не в обумовлене договором місце. Оскільки учасники зобов’язання є завжди чітко визначеними, його порушником у більшості випадків є одна з його сторін. Третя особа може бути його порушником лише у випадку, коли на неї покладено виконання зобов’язання в цілому або в частині(ст.618 ЦК).

У відповідності до ст. 611 ЦК можливі наслідки порушення зобов’язання є такими: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від нього, або розірвання договору, зміна умов зобов’язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Правові наслідки не є однорідними за своєю правовою природою. Сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди є заходами відповідальності і застосовуються, за загальними правилами, при наявності вини порушника. Інші – не є заходами відповідальності і, отже застосовуються незалежно від вини порушника зобов’язання. Вони є способом захисту постраждалої сторони. За загальним правилом, сторона яка відмовляється від зобов’язання повинна сповістити про це другу сторону. Відмова постраждалої сторони від зобов’язання не звільняє порушника від відповідальності, якщо порушник був винним у цьому.

Порушення зобов'язання та його правові наслідки

Згідно зі ст.610 ЦК порушен­ням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання. Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли боржник не здій­снив на користь кредитора жодної дії, що становить предмет вико­нання зобов'язання. Неналежне виконання полягає у порушенні при здійсненні дій, що становлять предмет виконання зобов'язан­ня, умов, визначених його змістом (див. гл.48 ЦК).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом. Саме таке правило закріплено у ст.611 ЦК. В ній безпосередньо передбачені, зокрема, такі наслідки як: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від нього; розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неус­тойки; відшкодування збитків чи моральної шкоди. Цей перелік не є вичерпним. До зазначених правових наслідків належать, наприк­лад, примусове виконання боржником обов'язку передати річ, виз­начену індивідуальними ознаками, виконання зобов'язання за раху­нок боржника. Не усі із зазначених наслідків порушення зо­бов'язання пов'язані з покладенням на особу нових додаткових обов'язків, як заходу цивільно-правової відповідальності. Саме тому мірами цивільно-правової відповідальності є лише такі правові нас­лідки порушення зобов'язання, як відшкодування збитків та мо­ральної шкоди і сплата неустойки, оскільки за загальним правилом, викладеним у ст.622 ЦК, боржник, який сплатив неустойку і від­шкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, за загальним правилом не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання в натурі. Усі інші правові наслідки порушення зобов'язання є мірами захисту цивільних прав. Слід мати на увазі, що порушення зо­бов'язань може мати правовим наслідком поєднання мір цивільно-правової відповідальності з мірами захисту цивільних прав.

Правові наслідки порушення зобов'язання –заходи захисту цивільних прав

Порушення зобов'язання однією зі сторін надає право дру­гій стороні відмовитися в односторонньому порядку від зо­бов'язання частково або в повному обсязі, якщо це встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від зо­бов'язання у повному обсязі воно припиняється, а при частковій відмові відбувається зміна зобов'язання (див. коментар до гл.47 ЦК). Сторона, винна в порушенні зобов'язання, не звільняється від цивільно-правової відповідальності у разі відмови другої сто­рони від нього.

На вимогу однієї зі сторін за рішенням суду договір може бу­ти розірваний у разі істотного порушення його другою стороною та в інших випадках, передбачених договором чи законом. Істотним вважається таке порушення, при якому через завдану ним шкоду другій стороні остання значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Якщо договір був ро­зірваний у зв'язку з істотним його порушенням однією зі сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих ро­зірванням договору (див. гл.53 ЦК). Таке право, нап­риклад, належить згідно зі ст.872 ЦК замовнику у разі істотного порушення підрядником договору побутового підряду (див. комен­тар до гл.61 ЦК). Підстави розірвання договору, не пов'язані з йо­го істотним порушенням, передбачені, наприклад, для одержувача безстрокової ренти у ст.740 ЦК. Згідно з цією статтею одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору також і в інших випадках, встановлених договором ренти (див. гл.56 ЦК).

Правовим наслідком невиконання боржником обов'язку пе­редати у власність або в користування кредитора річ, визначену ін­дивідуальними ознаками, є, згідно зі ст.620 ЦК право кредитора витребувати її у боржника та вимагати її передання відповідно до умов договору. Річ згідно зі ст.184 ЦК є визначеною індивідуаль­ними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознака­ми, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалі­зуючи її (див. гл.13 ЦК).

Витребування речі здійснюється шляхом подання кредитором позову до суду і його слід розглядати як спосіб здійснення прин­ципу реального виконання такого зобов'язання. Право кредитора на витребування зазначеної речі у боржника втрачається з переда­чею її у власність або в користування третій особі. У разі коли зазначена річ ще не передана третій особі (додатковому кредиторові), яка має однорідне право з первинним кредитором, що подав позов, виникає конкуренція їх вимог. Ця конкуренція вирішується нас-ним чином. Переважне право на одержання такої речі має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше (пра­во старшинства), а коли це неможливо встановити, переважне право належить тому, хто першим пред'явив позов про витребування зазначеної речі. Якщо предметом виконання зобов'язання є здійснення дії щодо передачі речі, визначеної родовими ознаками, кре­дитор має право вимагати лише відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання. Оскільки річ, що має лише родові озна­ки, є замінною (див. гл.13 ЦК), кредитор, отримавши відшкодування збитків, має можливість придбати її за іншим зо­бов'язанням.

4. Правовим наслідком невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги є згідно зі ст.621 ЦК пра­во кредитора виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі. Оскільки у цих випад­ках кредиторові належить право вимагати від боржника відшкодування збитків, спричинених порушенням зобов'язання, по суті, ви­конання такого зобов'язання здійснюється за рахунок боржника.