Виконання зобов’язання,їх забезпечення

Виконання зобов'язання є ідеальною підставою його припинення. Власне кажучи, зобов'язання для того і встановлюються (як договором, так і законом), щоб бути згодом виконаними.

Існує думка, що дії, спрямовані на виконання зобов'язання можна вважати односторонніми правочинами. Якщо формально підходити до вирішення цього питання, використовуючи визначення правочину як дії суб'єктів цивільного права, спрямованої на встановлення, зміну, припинення цивільних прав і обов'язків, підстави для такого висновку начебто є.|

Однак такий підхід видається виправданим лише щодо недоговірних зобов'язань. Наприклад, добровільне відшкодування заподіяної шкоди можна розглядати як одностороннє волевиявлення порушника, спрямоване на припинення зобов'язань з заподіяння шкоди. Проте він непридатний для характеристики виконання зобов'язань договірних. Контрагент за договором, виконуючи його умови, не здійснює правочину (волевиявлення), а і виконує покладені на нього обов'язки. Якщо ж вважати виконання договору одностороннім правочином, то можна дійти висновку, що й сам він являє собою лише сукупність односторонніх правочинів. Але це розмиває поняття договору як такого і суперечить його визначенню як двостороннього правочину (угоди сторін).

Слід взяти до уваги, що зобов'язання припиняється лише належним його виконанням (ст.526, 599 ЦК).

Виконання зобов'язання можна визначити як здійснення.боржником тієї дії, яку має право вимагати від нього кредитор на підставі існуючого між ними зобов'язання.

Вимогами до виконання зобов'язань визначаються насамперед принципи їх виконання, під якими маються на увазі закріплені в законі основні засади, відповідно до яких будується правове регулювання реалізації суб'єктивних прав і обов'язків у цих правовідносинах.

У юридичній літературі називають різні принципи виконання зобов'язань. Найчастіше згадують принцип належного виконання зобов'язань. Крім того, вказують на існування принципу співпраці який передбачає, що сторони мають не тільки виконувати зобов'язання належним чином і реально, а й створювати контрагенту найсприятливіші умови і надавати допомогу в цьому.

Називають також принцип економічності, який передбачає взаємне врахування економічних інтересів контрагентів, та принцип реального виконання зобов'язання, сутність якого полягає в томи що стягнення неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі (ст.ст.552, 622 ЦК). Деякі автори вказують також на принцип стабільності зобов'язань. При цьому посилаються на норми ЦК, які передбачають неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань і односторонньої зміни їх умов.

Однак усі зазначені принципи навряд чи слід виокремлювати. Зокрема, реальне виконання зобов'язання охоплюється поняття "виконання зобов'язання належним чином". Що стосується принципу економічності, то в умовах переходу до ринкових відносин "економічність" є поняттям відносним, оскільки кожен з їх учасників, як правило, сам визначає, що йому вигідно, а економічні інтереси сторін часто протилежні. Стабільність договірних зобов'язань - це швидше не принцип їх виконання, а певна тенденція розвитку договірних відносин.

Таким чином, визначальним є принцип виконання зобов'язання належним чином, який містить низку вимог щодо його реалізації. Отже, що таке "виконання зобов'язання належним чином" "належне виконання договірних зобов'язань"?

Орієнтири визначення загальних умов належного виконані зобов'язань встановлюють ст.ст.526-545 ЦК, аналіз яких дозволяє зробити висновок, що зобов'язання мають виконуватися:

1) щодо належного предмета зобов'язання;

2) належними сторонами;

3) у належний строк;

4)у належному місці;

5)належним способом (і з належним оформленням).

Предмет виконання –це певні матеріальні або духовні блага, в зв'язку зі створенням або передачею яких було встановлене зобов'язання. У предметі виконання виражаються найістотніші обов'язки боржника з належного виконання договірного зобов'язання. Це пов'язано з тим, що від належного виконання зобов'язання щодо його предмета залежить питання набуття кредитором саме тих благ, заради яких він вступив у договірні відносини. Розрізняють виконання зобов'язань залежно від властивостей речі, що є їх предметом (надання індивідуально-визначеної чи родової речі; виконання зобов'язань повністю або частково); виконання грошових зобов'язань; а також виконання зобов'язань залежно від предмета виконання (конкретно визначені, альтернативні і факультативні зобов'язання).