Залежно від пов'язаності зобов'язань з особистістю їх учасників можна виділити зобов'язання особистого характеру і зобов'язання не персоніфіковані

Особливістю зобов'язання особистого характеру є необхідність виконання дій, що є його об'єктом, особисто учасником. У таких зобов'язаннях неприпустима заміна однієї із сторін, і вони припиняються у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, що є їхнім учасником. Так, при відшкодуванні шкоди, заподіяної здоров'ю фізичної особи, кредитором може бути лише потерпілий.

Не персоніфіковані зобов'язання не пов'язані з особистістю боржника або кредитора. Тому в них можлива передача прав і обов'язків у порядку правонаступництва, заміна осіб у зобов'язанні тощо.

Точки зору визначеності змісту зобов'язання розрізняють зобов'язання з визначеним обсягом вимог і зобов'язання з невизначеним змістом.

У зобов'язаннях з визначеним обсягом вимог точно відомо, виконання яких обов'язків і в якому обсязі може зажадати кредитор від боржника. Такими є переважна більшість зобов'язань.

У зобов'язаннях з невизначеним обсягом вимог (алеаторних) обсяг прав і обов'язків встановлюється лише в загальному вигляді. Конкретні суми, послуги тощо визначаються вже під час виконання зобов'язання.

Точки зору визначеності предмета виконання можна виділити зобов'язання з конкретним предметом виконання, альтернативні і факультативні (у цьому випадку доводиться відступити від принципу дихотомії і обрати множинний розподіл).

Зобов'язання з конкретним предметом виконання мають місце тоді, коли предметом зобов'язання є цілком конкретна поведінка учасників. Це загальне правило.

Альтернативні зобов'язання означають, що боржник має здійснити для кредитора одну з кількох дій, передбачених законом або договором. Право вибору належить боржнику, що виконує зобов'язання, якщо інше не випливає із закону, договору або сутності зобов'язання. Причому здійснення будь-якого із них вважається виконанням зобов'язання. Та інші види

Елементами зобов'язання, як і будь-якого цивільного правовідношення, є: суб'єкти, об'єкт, зміст.

Суб'єктами зобов'язання є кредитор і боржник (дебітор). (Сторони)

Кредитор – це особа, уповноважена вимагати від іншої особи (боржника) виконання певної дії (дій) або утримання від них.

Боржник – це особа, зобов'язана вчинити на користь кредитора певну дію (дії) або утримуватися від вчинення певної дії (дій) на вимогу кредитора.

Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.З ст.510 ЦК).

Як кредитором, так і боржником у зобов'язанні можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава та інші соціальні утворення (Автономна Республіка Крим, територіальні громади та інші суб'єкти публічного права).

Залежно від кількості суб'єктів на тій або іншій (або на кожній) стороні зобов'язань розрізняють зобов'язання прості і складні (з множиною осіб).

Простими є зобов'язання, в яких є один боржник і один кредитор.

Складними (зобов'язаннями з множиною осіб) є зобов'язання, де на котрійсь із сторін (або на обох сторонах) виступають кілька осіб.

Якщо в зобов'язанні кілька кредиторів – це активна, якщо кілька боржників – пасивна, якщо кілька тих й інших – змішана множина осіб.

Залежно від характеру розподілу прав або обов'язків між кількома кредиторами або боржниками розрізняють зобов'язання часткові, солідарні і субсидіарні.

У часткових зобов'язаннях кожен боржник повинен виконати зобов'язання в певній частині, а кожен кредитор має право вимагати виконання певної частки зобов'язання. У солідарних зобов'язаннях кожному кредитору у повному обсязі належить право вимоги, а кожен з боржників повинен виконати зобов'язання у повному обсязі. У субсидіарних зобов'язаннях є основний кредитор або боржник і додатковий кредитор (боржник). За загальним правилом, між сторонами встановлюються часткові зобов'язання.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, коли це передбачене договором або встановлено законом, зокрема при неподільності предмета зобов'язання (ст.541 ЦК). Наприклад, солідарні зобов'язання виникають у разі завдання шкоди кількома особами, коли неможливо встановити, чиїми діями і в якому конкретно розмірі заподіяно збиток.

Об'єктом зобов'язання є певна поведінка боржника. Найчастіше вона виражається в діях. Це може бути передання речі і відповідна її оплата в договорі купівлі-продажу, надання послуг за договором підряду, повернення боргу у договорі позики тощо. Однак не виключена ситуація, коли об'єктом зобов'язання може бути і бездіяльність. Наприклад, з власником земельної ділянки укладено договір про те, що він не буде перешкоджати випасу худоби на його ділянці.

2.Загальні умови виконання зобов’язань. Загальна характеристика засобів забезпечення виконання зобов’язань.

Підставою виникнення зобов'язань є юридичний факт або юридична сукупність (фактичний склад).

Слід зазначити, що ЦК не визначає спеціально підстави виникнення зобов'язань, відсилаючи тут до загальних підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема у ч.2 ст.509 зазначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК. Отже, йдеться усього лише про норму відсильного характеру.

Серед всіх можливих підстав виникнення зобов'язань особливе значення має договір. Це природно, оскільки зобов'язальне праве відношення найчастіше встановлюється за бажанням осіб, що беруть участь у ньому, і виражається в договорі. Такий засіб формування зобов'язань найбільшою мірою відповідає потребам цивільного обігу.

Саме з урахуванням його значення детальніше договір як підстава виникнення зобов'язань буде розглянутий окремо. Поки обмежимося нагадуванням про те, що договір є двостороннім правочином, або іншими словами, узгодженим волевиявлення суб'єктів цивільного права, спрямованим на встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків