Організація структури управління

Процес організації управління приводить до створення організаційної структури, яка визначає розподіл робочих завдань, розміщення і використання ресурсів.

Організаційна структура управління - це взаємовідносини підзвітності учасників управлінського процесу, включаючи лінії владних повноважень, відповідальності за прийняті рішення, число рівнів ієрархії, а також розроблення системи ефективної координації діяльності підрозділів і окремих працівників.

У загальному вигляді, організаційні структури управління підприємством поділяються на дві великі групи залежно від особливостей, які покладено в основу їх побудови:

1) вертикальна структура

2) департаменталізація

1) Особливостями вертикального типу організаційної структури є:

- спеціалізація на виконанні робочих завдань (поділ праці), що приводить до звуження кола виконуваних обов'язків, але підвищення ефективності їх виконання;

- команди її ланцюга - це нерозривна лінія владних повноважень, яка пов'язує' всіх працівників підприємства і визначає їх підзвітність;

- владні повноваження - це офіційне законне право менеджера приймати рішення, віддавати накази і розподіляти ресурси для досягнення бажаних результатів;

- відповідальність - «зворотний бік» владних повноважень; це покладені на працівника обов'язки по вирішенню поставлених завдань;

- делегування - це процес передачі управлінцями владних повноважень і відповідальності працівникам нижчих рівнів управління; це дозволяє досягти певної гнучкості при задоволенні потреб споживачів га адаптації до зовнішнього середовища;

- норма керованості - це число працівників, які безпосередньо підпорядковуються менеджерові; традиційно така норма не повинна перевищувати семи підлеглих на одного менеджера;

- централізація і децентралізація - стосуються ієрархічних рівнів прийняття управлінських рішень.

Найбільш розповсюдженими вертикальними організаційними структурами управління підприємством є лінійна і лінійно-штабна, для яких характерними є перелітні вище особливості.

Лінійна - це структура, між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії. Кожен підлеглий має лише одного лінійного керівника, який виконує адміністративні та інші функції у відповідному підрозділі. Використовуєтся така структура у невеликих підприємствах, з нескладною технологією виробництва, незначною чисельністю працюючих і невеликими обсягами випуску продукції.

Рис. 1. Лінійна структура управління

Лінійно-штабна структура передбачає створення при лінійному керівникові спеціальних функціональних служб - штабів, які допомагають йому вирішувати певні виробничі завдання і форму­вати відповідні управлінські рішення. При цьому керівники штабів не мають владних повноважень і тому не дають безпосередніх розпоряджень лінійним керівникам, вони виконують дорадчі функції, допомагаючи лінійним керівникам формувати виважені і обґрунтовані управлінські рішення.

Рис.2. Лінійно-штабна структура управління

2) Департаменталізація (поділ на відділи) є базою для групування окремих посад у відділи, а відділів з - в організацію в цілому. Відповідно до різного використання командного ланцюга в процесі формування відділів виділяють шість основних підходів до розроблення організаційної структури управління підприємством: функціональний, дивізіональний, матричний, командний, мережевий, множинний.

Відповідно до цих підходів розрізняють такі організаційні структури управління підприємство, сформованих за принципом департаменталізації:

Функціональна структура передбачає, що групування працівників за посадами у відділи здійснюється за принципом близькості видів діяльності, компетенції, виконуваних функцій і використовуваних ресурсів. Така структура передбачає також наявність відділів-штабів, але їх персонал має не лише дорадчі права, а й право керівництва і прийняття рішень. Тому кожен виробничий підрозділ отримує розпорядження одночасно від декількох керівників функціональних підрозділів підприємства.

Рис. 3. Функціональна структура управління

Дивізіональна структура будується не за функціональними ознаками, а за принципом групування підрозділів за продуктами, за групами споживачів, за місцем розташування. За такої структури підрозділи є автономними організаційними одиницями - виробниками певного виду продукції. В кожному такому відділенні створюються функціональні відділи, що за­безпечують виробництво товарів і надання послуг. Таким чином, відбувається дублювання функціональних відділів «впоперек» товарних ліній.

Рис. 4. Дивізіональна структура управління

Матрична структура передбачає використання функціонального і дивізіонального командних ланцюгів. Матрицю утворюють подвійні лінії владних повноважень. Горизонтальний командний ланцюг відображає взаємодію і забезпечує координацію функціональних підрозділів, а вертикальна структура - традиційне управління всередині них. Вищий керівник підприємства відповідає за матрицю в цілому, тобто як продуктовий, так і функціональний командні ланцюги, за підтримку балансу владних повноважень між двома сторонами матриці, за вирішення можливих протиріч.

Рис. 5. Матрична структура управління

Командна структура є одним із найбільш розповсюджених підходів департаменталізації. Існує також командна структура управління. Забезпечити її можна шляхом радикальної реорганізації існуючої системи управління, формування замість лінійно-функціональних - командних структур. Останні з'являються, коли підприємство розділяють на невеликі господарські одиниці, які являють собою "команди" робітників і інженерів або службовців, що самостійно вирішують питання, пов'язані з виробництвом та реалізацією певного продукту.

Мережева структура є новітнім підходом до департаменталізації. Вона означає, що фірма роззосереджує свої основні функції (виробництво, транспортування, продажі, фінанси) між окремими компаніями, які працюють за контрактами. При цьому існує головна компанія, основними завданнями якої є координація діяльності заінтересованих сторін.

Рис. 6. Мережева структура управління

Мережева структура є певною мірою революційною, оскільки нівелюється поняття підприємства, фірми, як таких, з позицій традиційних термінів і понять. Наприклад, компанія не виконує власними силами таких основоположних функцій підприємства, як навчання персоналу, юридичне обслуговування, інженерне забезпечення тощо й укладає контракти на їх виконання іншими спеціалізованими організаціями. Можна розглядати подібні форми співробітництва компаній як виникнення нової форми організації. Такий підхід до організації управління найбільш прийнятний для міжнародних операцій.

Множинна структура управління використовується сучасними компаніями, які включають ряд підприємств. В її основі лежить поєднання різних організаційних структур управління.