Місце персоналу у виробничо-господарській організації

Організація – група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальноорганізаційних цілей. В свою чергу, виробничо-господарська організація – соціотехноекономічна система, цілеспрямовано орієнтована на виробництво продукції або надання послуг.

Менеджер переважно впливає на людей, а через них – на всі інші ресурси.

Персонал – найскладніший об’єкт управління в організації, оскільки він, на відміну від речових факторів виробництва (ресурсів), є живим і, відповідно, має можливості самостійно приймати рішення, діяти, критично оцінювати висунуті до нього вимоги, має як об’єктивні, так і суб’єктивні інтереси тощо.

Управління персоналом — скоординована система заходів щодо формування та ефективного використання сукупного трудового потенціалу працівників у складних організаційних утвореннях ієрархічного типу.

Необхідність наукових підходів до управління персо­налом зумовлена суттєвими змінами у трудовій орієнтації найманих працівників, які дедалі частіше розраховують не просто на певні посади, а й на кар'єрне зростання. Не менш важлива для них гарантія постійної зайнятості в об­раній організації. Все це свідчить про необхідність вироб­лення в організації цілеспрямованої кадрової політики, науково обґрунтованої системи добору і розстановки кадрів, використання їх потенціалу для взаємної користі організації та працівників.

Як свідчать дослідження, важливим чинником ре­алізації економічних стратегій організацій є якість персо­налу. Адже нерідко людський чинник є продуктивнішим за фінансовий і матеріальний. Цим обумовлені піклуван­ня про постійне підвищення кваліфікації працівників (для 90% організацій внесок персоналу в їхні здобутки найвагоміший); усвідомлення значення людського чинни­ка у забезпеченні конкурентоспроможності організацій (від персоналу значною мірою залежать підвищення якості продукції, гнучкість і оптимальність виробничого циклу, терміни поставок).

Проблеми наукового управління персоналом акту­альні для всіх організацій, однак у великих вони виявля­ються найвідчутніше. Адже в управлінні кадрами їм дово­диться долати значні організаційні, соціальні, психологічні (у великих ор­ганізаціях окрема людина губиться на тлі інших пра­цівників; анонімність особистісних відносин породжує невдоволення, знижує інтерес до виконуваної роботи, що негативно впливає на ефективність і якість праці) пробле­ми. Подібні проблеми проявляються, але з іншою гостро­тою, і в управлінні персоналом малих і середніх ор­ганізацій.

Без людей немає організації, а без потрібних людей жодна організація не зможе досягнути своєї мети і запланованих результатів. Які б не були прекрасні ідеї, новітні технології, найсприятливіші зовнішні умови, без добре підготовленого персоналу, їх висококваліфікованого роботи досягти успіху неможливо.

Отже, діяльність сучасних виробниче-господарських організацій неможлива без використання наукових підходів до відбору, розстановки і використання одного з найважливіших ресурсів динамічного їх розвитку — пер­соналу.