Валютні трансакційні витрати

• сплата за при­дбання вільно конвертованої валюти для переказу дивіден­дів та інших фінансових трансакцій,
• плата за банківські по­слуги,
• плата за ведення розрахунків через клірингові мультивалютні розрахунки
• інші витрати

Обмеження та ризики на міжнародний трансферт коштів транснаціональні компанії обминають різними шляхами, які передбачені законодавчо й відповідають міжнародним прави­лам.

Наприклад, найбільшим за масштабами є прихований переказ активів у формі не дивідендів, а роялті, різних агентських та комісійних, плати за послуги, надані штаб-квар­тирою ТНК, та інших подібних виплат.

Таким чином дося­гається подвійний ефект - зниження оподаткованих міжна­родних трансфертів фінансових коштів між філіями ТНК і заміщення "чутливих" трансфертів (наприклад, виплата ди­відендів) трансфертом фінансових ресурсів у вигляді "м'я­ких" витрат (роялті, плата за послуги та ін).

Такі "квазівитрати" дають змогу ТНК також застосову­вати внутрішньокорпоративні активи у випадку так званих "блокованих фондів".

"Блоковані фонди" - це корпоративні активи ТНК, які інвестовані або застосовуються в країнах з неконвертованою чи обмежено конвертованою валютою й іншими значними валютними обмеженнями, що не дають змоги переказувати дивіденди з філій до штаб-квартири ТНК, або значними об­меженнями на трансферт дивідендів, контролем і обмежен­ням сплати роялті та послуг до штаб-квартири ТНК.

Для економічно доцільного використання "блокованих" фондів ТНК застосовують різні методи. Основними серед них є:

• по-перше, "фронтовані" кредити, або пов'язане фінан­сування. Вони являють собою форму кредитування мате­ринською ТНК своєї філії не прямо, а через великий міжна­родний банк.

"Фронтовані" кредити - це кредити, які великі міжнародні банки надають філіям під забезпечення депозиту ТНК, розміщеного на рахунку банку в одному з основних фінансових центрів світу. Така структура фінансування збільшує гарантії повернення кредитів, оскільки у разі полі­тичних змін у країні, де діє філія ТНК, ця філія і сама ТНК менш захищені політичне, ніж великий міжнародний банк, який за рахунок своєї фінансової та політичної ваги може забезпечити повернення кредитів;

• по-друге, непов'язаний експорт. Його суть - викорис­тання філіями ТНК своїх надходжень у місцевій валюті для придбання місцевої продукції та її наступного експорту. Непов'язаний експорт є методом подолання неконвертованості або обмеженої конвертованості місцевої валюти з метою за­безпечення валютної окупності інвестицій;

• по-третє, примусове реінвестування прибутків у країні діяльності філії ТНК. У такому разі ТНК здійснюють стратегію реін­вестування у власне виробництво або придбання певних місцевих активів (акції, цінні папери, нерухомість, інше), які в майбутньому можуть збільшити свою вартість і стати більш ліквідними. Фактично відстрочка повернення інвес­тицій стає додатковою платою за входження на ринок з огляду на очікувані вигоди від його можливої в майбутньо­му лібералізації та зростання вартості місцевих активів.