Структура капіталу і вартість корпорації

Теорія корпоративних фінансів виділяє діві основні форми фінансування корпорації: використання власних коштів акціонерів (власний капітал) і запозичення (випуск боргових зобов'язань). Відповідно до традиційних поглядів борг є дешевшим від власних коштів через фактор оподаткування прибутку і більшу ризикованість інвестицій в акції.

Однак збільшення боргу у відсотках до власного капіталу підвищує ризик фінансової чи платіжної неспроможності, призводить до збільшення витрат запозичення. Традиційна теорія корпоративних фінансів припускає існування оптимальної структури капіталу. Згідно з цією теорією вартість акцій корпорації - це сумарна дисконтована вартість забезпечуваних цими акціями доходів чи дивідендів. Збільшення величини дивідендів підвищує вартість корпорації.

Як проблема корпорації з погляду рівноваги на фінансовому ринку розглядається в теорії Модільяні-Miллepa. Згідно з цією теорією середньозважені витрати капіталу і вартість корпорації не залежать від структури першого (фінансового левериджа), а розмір дивідендів не впливає на вартість корпорації.

Теорія Модільяні-Мїллера заперечує традиційне положення про існування оптимальної структури капіталу ТНК, що мінімізує витрати. Прямі витрати банкрутства відносно невеликі й не повинні істотно впливати на вартість запозичення. Оптимального рівня фінансового левериджа для окремої корпорації не існує.

Теорія асиметричної інформації - один з основних підходів, що пояснює невідповідність теорії корпоративних фінансів практиці фінансової діяльності ТНК. Під наявністю асиметричної інформації розуміють жорсткість дивідендної політики і незначну роль зовнішніх джерел фінансування.

Асиметрична інформація та різні форми агентських відносин є типовими для фінансового ринку: вони існують у взаємовідносинах позичальників і кредиторів, власників та керівників, акціонерів і позикодавців.