Управління валютним ризиком

Керування фінансово-економічною діяльністю корпорації повинно вестись з урахуванням ризику від зміни валютного курсу, тобто означене управління для ТНК є нагальним.

Передбачення можливих змін та динаміки курсів валют спрямоване на правильний вибір:

· валюти ціни і валюти платежу в зовнішньоторговельних контрактах;

· валюти, в якій надаються або беруться позики на міжнародних ринках, і в якій ці позики сплачуються;

· валюти, в якій оформлено рахунок корпорації в банку;

· грошової одиниці, в якій деномінуються закордонні капіталовкладення компанії або закордонні активи банку.

Методи прогнозування плаваючих валютних курсів. У фінансовій практиці ТНК застосовується кілька способів такого прогнозування (рис. 5).

Рис. 5. Методи прогнозування плаваючих валютних курсів

Однак воно не гарантує 100 % уникнення валютних ризиків, тому міжнародні корпорації застосовують хеджування.

Угоди про купівлю-продаж між компаніями різних країн зазвичай вимагають здійснення платежів у певний час у майбутньому (наприклад через 60 днів після укладення) у валюті експортера або імпортера. Як результат, сторона, для якої валюта платежу є іноземною, піддається валютному ризикові, тобто сума.або надходження у внутрішній валюті може змінитися обміну внутрішньої валюти на іноземну за певним обмінним курсом. Це і є операційний валютний ризик, що має місце під час купівлі-продажу товарів і послуг.

Якщо тільки компанії не збираються спекулювати іноземною вони здебільшого не займаються цим, оскільки валютні курси плавають), вони можуть усунути валютний ризик шляхом хеджування на форвардному валютному або на тісно пов’язаних з ним ринках іноземної валюти ф'ючерсів і опціонів. Хеджування також можливе за допомогою валюти-спот і грошових ринків (арбітраж позичальника).

Однією з найбільш розповсюджених є угода спот, за якої розрахунки, між продавцем та покупцем валюти здійснюються не пізніше як на другий робочий день після укладення угоди.

Валютні угоди зі строком виконання, що перевищує два робочих дні, називаються форвардом. Форвардні угоди використовуються для страхування валютних курсів за очікуваними надходженнями, наступними платежами та в разі проведення спекулятивних операцій. Ці операції у формі купівлі або продажу валюти на строк забезпечення наступнихнадходжень чи платежів,

Більш складним різновидом форвардних угод є угоди своп, що дозволяють утримувати валютну позицію закритою, а отже запобігати ризику зміни курсу валюти.

Своп - термін, який використовується на валютному ринку для позначення операції, що поєднує купівлю або продаж іноземної валюти на умовах угоди спот з одночасним її продажем чи купівлею за курсом форвард відповідно.

Операція своп використовується з метою здійснення комерційних угод, придбання необхідної валюти без валютного ризику для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікації валютних резервів, проведення кредитування клієнта у валюті, він сам визначає.

На противагу строковим операціям типу форвард та своп, виконання яких буде здійснюватися згідно з визначеною в угоді конкретною датою, опціон є видом угоди, за якою його власник має право в певний строк або купити суму валюти, яка вказана в угоді за фіксованою ціною, або продати її. Тобто під час здійснення опціонної угоди за клієнтом зберігається право вибору, що підвищує ефективність такої операції.

Використовуючи різницю в курсах валют на ринках різних країн та зміну курсів у часі, ТНК проводять арбітраж. Оскільки в умовах сучасних засобів зв'язку просторовий арбітраж майже не використовується, метою арбітражної операції є одержання прибутку через купівлю валюти найдешевшим способом і продаж її - найдорожчим.