Теорія карнавальності літератури та мистецтва за М. Бахтінім

Карнавалізація - семіотична теорія карнавалу, викладена М. М. Бахтіним в його книзі про Рабле (1965). Сенс концепції Бахтіна (див. Також поліфонічний роман, діалог) в тому, що він застосував поняття карнавалу, щорічного свята перед великим постом, до всіх явищ культури Нового часу.

У центрі концепції К. - ідея про «інверсії довічних протиставлень», тобто перевертання сенсу бінарних опозицій. Коли народ виходить на карнавальну площу, він прощається з усім мирським перед довгим постом, і всі основні опозиції християнської культури і всі побутові уявлення міняються місцями.

Королем карнавалу стає жебрак або дурень, трикстер (див. Також анекдот). І йому віддають королівські почесті. Призначається також карнавальний єпископ, і блюзнірськи оскверняються християнські святині. Верх стає низом, голова - задом і статевими органами (матеріально-тілесний низ, за термінологією Бахтіна). Міняються місцями чоловіче і жіноче (чоловіки одягають маски жінок і навпаки). Замість благочестивих слів чується лихослів'я, майданна брати. Міняються місцями самі протиставлення життя і смерті.

Для чого все це було потрібно?

У середньовічній християнській культурі були живі актуальні язичницькі міфологічні уявлення, зокрема аграрний культ (див. Міф). Для того щоб «поховане» в землю зерно дало плід, воно повинно було символічно померти, тому карнавальні лайки мають амбівалентну природу. Коли на карнавалі кажуть: «Іди в...» - це означає: «Вернись в материнське лоно, в запліднює хаос матеріально-тілесного низу, для того щоб після цього очиститися й відродитися».

Стихія К. досі притаманна деяким традіціональним народностям, наприклад банту. Найбільш яскраво збереглася традиція європейської карнавальної культури в Латинській Америці, і зокрема в Бразилії.

У культурі ХХ століття К. актуалізується внаслідок підвищення загального інтересу до міфу (неоміфологіческого свідомість).