ІV. Військово-Морські сили Збройних Сил України

Історія відродження і будівництва Військово-Морських сил незалежної України тривала і виснажлива боротьба за флот в кінці XX-го століття нагадує жертовну боротьбу за флот часу національно-визвольних змагань на початку того ж століття. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України, розвиваючи положення прийнятої ще 16 червня 1991 року Декларації „ Про державний суверенітет України ”, проголосила „ Акт про незалежність України ”. Того ж дня Верховна Рада прийняла і постанову „ Про військові формування в Україні”, якою поклала початок будівництву національних Збройних Сил України на базі військових формувань, що дислокувалися на території України. Акт про незалежність став ствердженням вікової мрії українського народу, підсумком тривалої і жертовної боротьби за волю, свободу і незалежність України його кращих синів і дочок. Проголошення Верховною Радою Акту про незалежність України проходило в непростій політичній ситуації в СРСР.

На початку червня 1992 року було завершено в Миколаєві будівництво ракетного крейсера, який дістав назву „ Україна ” та корабля спеціального призначення „ Славутич ”, сторожових кораблів, які стояли на стапелях керченського заводу „ Залив ”, малих протичовнових кораблів на київському суднобудівному заводі „ Ленінська кузня ” та десантних кораблів на повітряній подушці в Феодосії.

Найважливішими з завдань були перші в історії Українського флоту оперативно-тактичні навчання „Море-96”, та похід загону бойових кораблів до США, вранці, 30 липня 1996 року, на перші в історії Українського флоту оперативно-тактичні навчання „Море-96” в море організовано вийшли 14 бойових кораблів і суден Військово-Морських сил України. Їх прикриття з повітря здійснювала морська авіація ВМС, в ролі сил підтримки були задіяні винищувачі ВПС та частини ППО Одеського воєнного округу. Протягом цих перших широкомасштабних навчань фрегат „ Гетьман Сагайдачний ”, великий десантний корабель „ Костянтин Ольшанський ” з десантом морської піхоти на борту, корвети „ Луцьк ”, „ Вінниця ”, „ Чернігів ” і „ Хмельницький ”, ракетний катер „ Каховка ”, розвідувальний корабель „ Сімферополь ” та судна забезпечення в різних районах Чорного моря відпрацювали взаємодію сил в ході операції по проводці конвою, виконали низку протичовнових задач, відбивали атаки повітряного десанту і вели бій за висадку десанту. Всього в навчаннях прийняло участь майже 2,5 тисяч чоловік. Професійне свято українських моряків народилося в морі і в основі його лежать героїчні звершення і ратні подвиги княжих морських лодій древніх часів, боротьба козацьких ескадр за право на життя і звитяжна боротьба сучасних українців за право на флот і Чорне море, воно стало символом морської слави і звитяги всіх поколінь українських моряків.

Ніколи до того часу Український прапор не майорів в океані Західної півкулі. Проносячи його тими ревучими широтами, українські моряки мали ще здати іспит на професійну майстерність і тим самим увінчати свою перемогу в складному протистоянні за Севастополь і флот.

Океанський похід загону кораблів ВМС до США певною мірою змінив ситуацію в Севастополі. Тут мало хто з військових моряків досягав узбережжя США. Тож проводжали українські кораблі одні з гордістю, інші – з заздрістю. Деякі ждали часу, коли вони почнуть тонути в океані. 1 вересня 1996 року, на зло всім ворогам і тропічним ураганам, пройшовши 6000 миль, українські кораблі прибули до військово-морської бази США Норфолк. Перший трансатлантичний похід і візит українських кораблів до США став справжнім військово-дипломатичним проривом в світ. Протягом 64 діб походу українські моряки успішно подолали 12 тисяч морських миль, здійснили ряд ділових заходів в різні іноземні порти, провели на базі експедиційних сил морської піхоти ВМС США в Кемп-Леджуні американо - українські навчання морської піхоти „ Осінні союзники-2 ” та низку спільних корабельних навчань з американськими колегами. Це був вінець надзвичайних зусиль всіх категорій особового складу, зусиль народу, їхньою спільною перемогою в боротьбі за вільний шлях до моря, за Україну як морську державу..

Український флот став нараховувати більше 100 бойових кораблів і суден, морську авіагрупу, бригаду морської піхоти та частини спеціального призначення.

Найголовнішим завдання Військово-Морських сил стало формування родів сил Українського флоту та повернення життя до прийнятих після розподілу кораблів, суден, військових частин і установ. Після завершення „ Фарватеру миру ”, фрегат „ Гетьман Сагайдачний ” здійснив візит до російського порту Новоросійськ.

Міжнародна співпраця стала постійною складовою планів діяльності і бойової підготовки Українського флоту. Міжнародні навчання „ Сі Бриз ”, „ Бриз ”, „Кооператив партнер ”, „ Чорноморське партнерство ” стали проводитися щорічно. Проведення „ Сі Бризу ” планувалися не лише в Чорному а навіть і в Егейському та Середземному морях. Військово-Морські сили Збройних Сил України за 23 років свого розвитку пройшли шлях, вартий століття. Весь період їх існування підтверджує, що створювалися вони для забезпечення миру і злагоди в нашій країні на кращих військово-морських традиціях українського народу для захисту волі, свободи і морських інтересів рідного країни. Морська слава України і флотські досягнення знані у світі – вони мечем княжих воїнів і козацькою пікою навічно вписані в древні літописи і хроніки літописців. Вони зорять у потужних ракетних і артилерійських залпах, полощуться на флотських вимпелах румбами світового океану. Поступ Українського флоту громом гримить з сивих століть і не дає нікому з нас спинитися у дні сущому. В цій поступі – дух славетних князів Аскольда і Володимира, незламного козацького духу і звитяги героїв флоту УНР, героїзм учасників штурму Сапун-гори. В нім - віра в наш народ, його твердий поступ до волі, що передається із роду в рід відколи постала земля наша, і вона не знищення як неопалима купина.