II. Флот княжої України - Русі

Початок VII-го століття характеризувався періодом, коли після розпаду царства антів формувалася і набирала сил нова політична і державна система – київська держава Русь-Україна. Та зміна державної системи не змінила потягу народу до моря і саме флоту першому випало відстоювати право на існування і демонструвати могутнім сусідам військову силу і державницькі прагнення нової держави. Літописні свідчення приводять до впевненого висновку, що Русь розпочала свій розвиток як морська держава і флоту протягом всього часу її існування відводилося провідні місце і роль в системі забезпечення її безпеки і міжнародної діяльності. Навіть із тих скупих історичних свідчень, що дійшли до нас, флот київського князя є постійно в полі зору не лише вітчизняних, а й зарубіжних літописців і, за їхніми свідченнями, флот Київської держави діяв досить активно і успішно. Потреба флоту продукувала розвиток морського мистецтва, морської справи і виховувала флотоводців. До найвидатніших із відомих нам флотоводців княжої України - Русі, які підняли бойову славу національного флоту до європейського рівня, треба віднести великих князів Київських Володимира Великого, Ізяслава Мстиславовича, Ростислава Мстиславовича, князів київських Олега, Бравліна, Аскольда, Олега(що прибив свій щит на воротах Царгорода), Ігоря, Святослава, Володимира Ярославовича, воєвод Золотоношу і Юрія Домажирича. В часи Аскольда в Києві вже добре володіли географією далеких морів, що лише підтверджує тривалі морські традиції наших предків і наявність в них розвинутої бази судно будівництва. Морські традиції наших предків виявилися настільки міцними, що стали твердою опорою тривалої національно-визвольної боротьби. І коли нова загроза, вже не монголо-татар, а з сторони Оттоманської імперії черговий раз поставила під сумнів існування українського народу, відкрилася нова доба морської історії України – героїчна доба козацького флоту України.