Заняття № 11

Практичне 2 години.

Тема: Судове рішення – основний акт правосуддя у цивільних справах

Мета заняття:

- освітня: формування у слухачів уявлення про судове рішення та вимоги, які пред’являються до нього;

- розвиваюча: закріплення знань щодо процесуальних документів;

- виховна: формування у слухачів поваги до судового рішення як до основного процесуального судового документу.

Міжпредметні зв’язки: цивільнеправо, господарський процес, адміністративний процес.

Основні поняття: судове рішення, законність судового рішення, обґрунтованість судового рішення, незмінність, виключність, преюдиціальність, законна сила судового рішення.

Технічні засоби навчання: макети цивільних справ.

План

1. Поняття та види судових рішень.

2. Вимоги яким повинно відповідати судове рішення.

3. Зміст судового рішення.

4. Поняття та види ухвал суду.

Тема реферату: « Визначення порядку виконання, надання відстрочки і розстрочки виконання судового рішення».

Задача №1

Яке судове рішення (вид судового рішення) повинен винести суддя у наступних випадках:

А) при призначенні судової експертизи;

Б) при визнанні позову відповідачем;

В) при відмові від позову позивача;

Г) при поновленні строку на касаційне оскарження;

Д) при укладенні сторонами мирової угоди;

Є) при відмові в задоволенні вимог позивача;

Ж) при відмові від позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Задача № 2

До якого виду відносяться наступні рішення:

А) про відмову у позові про визнання договору купівлі-продажу жилого будинку недійсним;

Б) про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності;

В) про визнання шлюбу недійсним;

Г) про розірвання шлюбу;

Д) про стягнення боргу.

Задача № 3

Гр. Куліков пред'явив позов до Ширяева про відшкодування шкоди, що була заподія­на його майну та здоров'ю.

В позовній заяві він просив суд стягнути з відповідача 980 грн., які були витрачені на амбулаторне лікування (медикаменти, перев'язочний матері­ал тощо) та зобов'язати відповідача відремонтувати автомобіль, який був по­шкоджений у результаті ДТП, що сталося з вини відповідача.

В резолютивній частині рішення суддя вказав:

1. Стягнути з Ширяєва В. А. 980 грн. на користь Кулікова П. С.

2. Зобов'язати Ширяєва В. А. здійснити ремонт автомобіля ВАЗ 2109 держ. номер О 15-32 ВГ, який належить на праві приватної власності Кулікову П. С. у місячний термін.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк після оголошення рішення.

Дата Підпис

Зазначте недоліки резолютивної частини рішення з посиланнями на норми ЦПК.

Задача № 4

Мешканці неприватизованої комунальної квартири Свиридова, Гаспарян та Смирнов пред’явили позов до гр. Кац про її виселення за неможливістю сумісного проживання (порушення правил гуртожитку) та стягнення по 250 грн. на користь кожного позивача, що були витрачені ними на допомогу дітям відповідачки.

З наданих позивачами письмових доказів та показань свідків суд з’ясував, що відповідачка веде аморальний спосіб життя, по декілька разів на тиждень приводить до дому чоловіків, пиячить з ними, вночі провокує скандали з мешканцями квартири, не приділяє достатньої уваги неповнолітнім дітям (семирічній доньці і сину 10 років) та досить часто залишає їх самих без нагляду та їжі а сусіди з жалю „підкормлюють” дітей.

Суд виніс рішення, яким:

виселив Кац Галину Арнольдівну з помешкання, яка вона займає;

стягнув з відповідачки на користь кожного с позивачів по 100 гр.;

позбавив відповідачку батьківських прав;

передав її дітей на утримання батька.

Чи всім вимогам задовольняє це рішення?

Проведіть юридичний аналіз.

Методичні рекомендації

При підготовці до першого питання необхідно визначити коло процесуальних питань, що вирішуються судом при здійсненні правосуддя. Будь-яке рішення суду завжди оформляється певним чином у вигляді процесуальних документів – судових рішень. У залеж­ності від кола вирішуваних питань та змісту, рішення суду підрозділяються на два види: судові рішення і судові ухвали. Юридична чинність цих процесуальних документів різна.

Ухвали — це судові постанови, якими вирішуються питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду.

Рішення — судові постанови, якими спір вирішується по суті. Рішенню, як цивільно-процесуальному акту, щопідсумовує діяльність суду першої інстанції з розгляду та ви­рішення справи по суті притаманні наступні властивості: 1) завжди носить індивідуальний характер і конкретних адресатів; 2) ухвалюється тільки органом судової влади, тобто є реалізацією судової влади; 4) виноситься тільки після розгляду справи по суті; 5) є юридичним фактом, що зволікає виникнення, зміну, припинення правовідносин.

Таким чином, рішення як акт судової влади- це правозастосовний акт, оформлений у вигляді процесуального документа, владно підтверджуючий правовідносини сторін на підставі встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи. Значення рішення в тому, що ним припиняється спор між сторонами і захищаються права особи, на чию користь ухвалено рішення.

Рішення суду можна класифікувати за різними підставами: 1) за способом захисту прав (про присудження, про визнання, перетворювальні); 2) за обсягом вирішуваних питань (основні та додаткові); 3) за особливістю конструювання резолютивної частини (імперативні, альтернативні та факультативні); в залежності від стадії процесу (рішення суду першої інстанції, рішення, ухвалені судом апеляційної інстанції та ухвалені судом касаційної інстанції).

Щоб судове рішення могло виконати функцію захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу громадян і організацій, воно повинно відповідати певним вимогам. Готуючись до другого питання необхідно сформулювати поняття законності, обґрунтованості, повноти, визначеності, ясності і безумовності судового рішення.

Вимоги законності та обґрунтованості у загальному вигляді сформульовані у ст. 213 ЦПК.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Вимогами законності є правильне застосування норм матеріального та процесуального права. Правильне застосування матеріального права полягає у застосуванні закону, який підлягає застосуванню; незастосуванні закону, який не підлягає застосуванню; прави­льному тлумачення закону.

Належне застосування процесуального права полягає у додержанні порядку цивільного судочинства, процесуальної форми та точним здійс­ненням прав і обов'язків та правильною реалізацією повнова­жень.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є: 1)повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) доведеність обставин, що мають значення для справи; 3) відповідність висновків суду обставинам справи;

Судове рішення не може в повному обсязі відповідати вимогам законності якщо воно неповне, невизначене, неточне, незрозуміле та містить умови від яких залежить його виконання.

Повним вважається рішення, в якому вирішені усі позовні вимоги та усі інші питання, пов'язані із розглядом справи.

Визначеним є рішення у якому чітко вирішене питання про наявність або відсутність прав та обов’язків сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Слід розуміти, що вимога визначеності не виключає можливість ухвалення умовних, факультативних та альтернативних рішень.

Точним вважається таке рішення, в якому немає істот­них помилок, тобто таких помилок, які мають юридичне значення.

Зрозумілість передбачає логічний, чіткий, переконливий виклад змісту рішення який не викликає труднощів у розумінні ні у осіб, які беруть участь у справі ні у державного виконавця.

Безумовним є рішення, що не містить умов, від наявності або відсутності яких залежить виконання судового рішення.

При підготовці до третього питання необхідно виходити із завдань судового рішення, як акта правосуддя та характеру вимог щодо його форми та змісту.

Як юридичний документ судове рішення, викладається у письмовій формі і підписується у нарадчій кімнаті. Зміст судового рішення – це його структура у взаємозв’язку, взаємообумовленості і послідовності його частин та їх складових елементів. Відповідно до ст. 215 ЦПК постановлене по справі рішення повинно мати: вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частину; бути викладене у встановленій послідовності, бути гранично повним, точним, зрозумілим та чітким.

Слід зазначити, якщо справа розглядалась виїзної сесією, місцем прийняття рішення вказується місце відповідного населеного пункту. В описовій частині крім вказаних у п. 2 ст.215 ЦПК даних, викладається рух справи в різних інстанціях, якщо рішення скасовувалось вищім судом і справа передавалась на новий розгляд. Мотивувальна частина містить фактологічне і доказове обґрунтування висновків суду, оскільки саме вона обґрунтовує кінцевий висновок суду. Резолютивна частина рішення викладається в імперативній формі, без наведення будь-якої аргументації.

Підготовка до четвертого питання вимагає аналізу процесуальних дій, пов’язаних з рухом справи у суді першої інстанції. Ці різноманітні за своїм змістом та процесуальною метою дії оформляються ухвалами суду. У юридичній літературі ухвали класифікуються: за формою (такі, що постановлюються без виходу в нарадчу кімнату і заносяться до журналу судового засідання та такі, що постановляють ся у виді окремого процесуального документу); за джерелом (постановлені одноособово та колегіально); за змістом (підготовчі, з питань, що виникли з розгляду справи, такі, що перешкоджають руху справи, заключні, з приводу постановленого рішення).

Всі судові ухвали набирають законної сили, але у різний час. Ті ухвали, що підлягають самостійному оскарженню вступають у силу після закінчення строку оскарження, такі, що не підлягають оскарженню – з часу проголошення.

Особливим видом ухвал суду є окрема ухвала. Окремі ухвали мо­жуть бути постановлені і при закінченні справи без винесення рішення. Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встано­вивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи орга­нам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Окрему ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів яких вона стосується.

Окрема ухвала не пов'язана із вирішенням спору. Вона має виховне та профілактичне значення: усунути порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.

У юридичній літературі ухвали класифікуються по таким ознакам:

за формою:

такі, що постановляють ся без виходу в нарадчу кімнату і заносяться до журналу судового засідання;

такі, що постановляють ся у виді окремого процесуального документу;

за джерелом (за суб’єктною ознакою):

одноособові;

колегіальні;

за змістом:

підготовчі;

з питань, що виникли з розгляду справи;

такі, що перешкоджають руху справи:

заключні;

з приводу постановленого рішення;

окремі ухвали.

Всі судові ухвали набирають законної сили, але у різний час. Ті ухвали, що підлягають самостійному оскарженню вступають у силу після закінчення строку оскарження, такі, що не підлягають оскарженню – з часу проголошення.

Питання для самоконтролю:

1. У якій формі викладається судове рішення у випадку залишення позовної заяви без розгляду?

2. У якій формі викладається судове рішення у випадку зупинення провадження по справі?

3. У якій формі викладається судове рішення у випадку закриття провадження по справі?

4. У якій формі викладається судове рішення у випадку, якщо справа розглянута по суті?

5. У який термін повинно бути оформлене та підписане судове рішення?

6. З яких частин складаються судові рішення?

7. Які правові наслідки тягне за собою недотримання вимог законності та обґрунтованості судового рішення?

8. Яким чином видається судове рішення особам, які брали участь у справі?

9. З яких частин складаються протокольні та самостійні ухвали?

10. У яких випадках постановлюється самостійна та протокольна ухвали?