Правове регулювання договору банківського вкладу

Крім договору банківського рахунка, між банком і клієнтом може бути укладений договір банківського вкладу, за яким банк бере на себе зобов'язання зберігання грошових коштів, виплати по них доходів, повернення взятих сум на вимогу клієнта, виконання доручень вкладників по розрахунках за вкладом.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), яка надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (п. 1 ст. 1058 ЦК України).

У якості вкладу можуть виступати не лише кошти, а й банківські метали. За банками закріплено право самостійно встановлювати процентні ставки за своїми операціями.

Договір банківського вкладу є реальним (він вважаєть­ся укладеним і породжує права й обов'язки сторін лише з моменту внесення вкладником грошової суми до банку); од­ностороннім (зобов'язання, що виникає за цим договором, передбачає лише право вкладника вимагати повернення внесеної грошової суми, а також сплати відсотків і відповід­ний обов'язок банку); відплатним (згідно зі статтями 1058 та 1061 ЦК України за договором банківського вкладу банк виплачує проценти на вкладену грошову суму). Договір банківського вкладу, у якому вкладником виступає фізична особа, є публічним договором. Згідно із ЦК України публічним договорам притаманна низка особливостей: обов'язок підприємця (банку) надавати послуги кожному, хто до нього звернеться; умови є однаковими для всіх спо­живачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги; відсутність у підприємця права віддавати перевагу одному споживачеві перед іншим при укладанні публічних дого­ворів; відсутність у підприємця права відмовляти в укладен­ні договору за наявності можливості надання споживачеві відповідних послуг.

Сторонами договору банківського вкладу є банк (інші суб'єкти не можуть виступати в ролі банку) і вкладник (юридична або фізична особа, будь-який суб'єкт цивільного права). При цьому фізичні особи віком від 14 до 18 років ма­ють право самостійно укладати договір банківського вкла­ду (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (коштами на рахунку) (пп. 4 п. 1 ст. 32 ЦК України). Крім того, допускається внесення коштів на рахунок вклад­ника іншою особою (статті 1062, 1063 ЦК України). За цією ознакою банківські вклади можна поділити на вклади на ко­ристь вкладника і вклади на користь третіх осіб. За загальним правилом особа, яка внесла кошти на рахунок вкладника, на­буває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або виражен­ня нею в інший спосіб наміру скористатися такими правами. До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника останні належать особі, яка зробила вклад. Важливою умовою розміщення коштів на користь тре­тьої особи є визначення імені фізичної особи або наймену­вання юридичної особи, на чию користь робиться вклад.

Договір банківського вкладу укладають у письмовій фор­мі. Важливою умовою оформлення банківського вкладу є те, що факт укладення такого договору з фізичною особою та внесення грошових коштів на її раху­нок підтверджує ощадна книжка. В ощадній книжці вказують найменування та місцезнаходження банку (його філії); номер рахунку за вкладом; усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунку; залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення книжки в банк. Зазначені відомості є підставою для проведення розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Законодавство передбачає і таку правову фор­му оформлення вкладу, як ощадний (депозитний) сертифікат, який підтверджує суму вкладу, внесеного в банк, і права вклад­ника (володільця сертифіката) на одержання після закінчен­ня встановленого строку суми вкладу та процентів, встановле­них сертифікатом банку, який його видав. У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу та проценти. Останні виплачують за вкладами на вимогу, якщо умови сертифіката не встановлю­ють інший розмір процентів.