Лабораторна робота № 4

Тема: ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ВЕРШКОВОГО МАСЛА ТА ОЦІНКА ЙОГО ЯКОСТІ

1.Ціль заняття:

1.1 Вивчити види, технологію виробництва та вади вершкового масла.

1.2 Навчитися встановлювати його якість.

2. Питання для самоперевірки:

21. Яка харчова та біологічна цінність масла?

2.2 Як класифікують вершкове масло?

2.3 Назвіть сировину для виробництва вершкового масла, та технологію її підготування.

2.4 Які способи виробництва масла ви знаєте?

2.5 Наведіть технологію виробництва масла способом збивання вершків.

2.6 Наведіть технологію виробництва масла способом перетворення високожирних вершків.

2.7 Які ви знаєте вади смаку та запаху масла, та внаслідок чого вони виникають?

2.8 Які ви знаєте вади консистенції масла, та назвіть причини, що їх викликають?

2.9 Які ви знаєте вади кольору масла, та причини, що їх викликають?

3. Матеріальне забезпечення

3.1 Масло вершкове в асортименті

3.2 Алюмінієві склянки

3.3 Металеві затискачі

3.4 Конічні колби на 100 мл

3.5 Циліндри на 30 мл

3.6 Електрична плита

3.7 Годинникові скельця

3.8 Бюретки

3.9 Технічні терези

3.10 Водяна баня

Реактиви: 1 % - вий розчини фенолфталеїну, нейтральна суміш етилового спирту та етилового ефіру в співвідношенні 1: 1, 0,1 н розчин їдкого натру.

4.Теоретичне обґрунтування

Вершкове масло - це продукт з високою концентрацією молочного жиру, який має серед природних жирів найбільшу харчову та біологічну цінність.

В маслі традиційного хімічного складу жиру не менш 82,5%, вологи не більше 16 %, сухого молочного залишку – 1,0...1,9 %, солі– не більше 1,5 % (солене масло).

Його енергетична цінність становить біля 32682 кДж/кг при середньому засвоєнні жиру 97 % та сухих речовин плазми 94%.

Біологічна цінність масла доповнюється вмістом в ньому жиророзчинних та водорозчинних вітамінів, поліненасичених жирних кислот, фосфатидів та мінеральних речовин.

Відомо вище 20 видів масла, які розрізняються за хімічним складом, смаком, запахом та консистенцією. Якість та властивості масла залежать від методів перероблення вершків, сировини, яка використовується, смакових та ароматичних домішок.

М. М. Казанський запропонував класифікувати масло в залежності від хімічного складу, сировини, що використовують та технології виробництва.

У зв'язку з тенденцією вдосконалення компонентного складу масла його слід поділити на види:

– традиційного хімічного складу - з масовою долею жиру не менш 82,5 %, вологи не більше 16 %, сухого молочного залишку І... 1,5%;

– нетрадиційного – з підвищеним вмістом плазми, сухого молочного залишку, з частковою заміною молочного жиру рафінованою та дезодорированою олією.

1.Масло із вершків молока

Традиційного хімічного складу:

– солодковершкове - виготовлено із свіжих пастеризованих вершків;

виробляється соленим та несолоним;

– вологодське - із свіжих вершків, пастеризованих при високих

температурах (95-97 °С), має специфічний смак та запах (горіховий), виробляють тільки несоленим;

– кисловершкове - із свіжих пастеризованих вершків, які сквашені молочнокислими та ароматоутворюючими бактеріями; виробляють

соленим та несолоним;

Нетрадиційного хімічного складу:

– з підвищеним вмістом молочної плазми (не більше 20... 35 %):

любительське, башкирське, селянське, бутербродне;

– з частковою заміною молочного жиру олією (від 10 до 32 %): дієтичне, слов’янське, дитяче, особливе;

– масло з наповнювачами: з молочне - білковими - чайне, ярославське, домашнє, десертне, сирне, вершкова паста; з смаковими та іншими наповнювачами - шоколадне, медове, фруктове та ягідне. Можна використовувати і інші наповнювачі - продукти моря, овочі, цикорій і т.д. В залежності від виду наповнювача масова доля жиру в маслі знижується до 40... 76%.

2. Масло із вершків молочної сироватки:

– підсирне - може бути солодковершковим та кисловершковим, соленим та несолоним, а також використовуватися як сировина для витоплювання чистого жиру.

3.Масло, яке піддано тепловій або механічній обробці

– плавлене - виготовляють плавленням масла високого ґатунку при невисоких температурах з пакуванням в консервну металеву тару;

– стерилізоване - із високожирних вершків, фасованих в металеву тару з подальшою стерилізацією та охолодженням;

– відновлене - отримане емульгуванням молочного жиру з плазмою молока та подальшою механічною обробкою;

– топлене - вироблене перетоплюванням масла сирцю;

– молочний жир - отриманий збезводненням та рафініруванням.

Для виробництва масла використовують молоко та вершки. Вимоги до молока, яке переробляється на масло, обмежуються діючими стандартами "Молоко коров’яче. Вимоги при закупівлі".

Крім стандартних вимог при виробництві масла до молока висуваються особливі вимоги: вміст жиру в молоці, хімічний склад молочного жиру. З підвищенням жирності молока збільшується вихід масла та покращується використання жиру, тобто відносна менша кількість жиру залишається в обезжиреному молоці та маслянці. Для виробництва масла слід направляти молоко підвищеної жирності.

На технологічні режими виробництва масла впливає хімічний склад молочного жиру. Від вмісту в молочному жирі різних жирних кислот залежить температура плавлення та затвердіння масла. Взимку в молочному жирі збільшується кількість насичених жирних кислот, внаслідок чого масло придбає тверду консистенцію. Влітку в жирі значно збільшується вміст ненасичених жирних кислот та рідких фракцій жиру, масло має більш м'яку консистенцію.

Вершки для виробництва масла поділяють на два ґатунки:

– вершки першого ґатунку повинні мати чистий, свіжий, трохи солодкуватий смак, без сторонніх присмаків та запахів, однорідну консистенцію. В вершках 1 ґатунку не допускається механічних забруднень, присутність шматочків жиру та пластівців білку. Бактеріальна забрудненість вершків 1 ґатунку за пробою на редуктазу повинна відповідати вимогам 1 класу.

– вершки 2 ґатунку відносять вершки, у яких знайдені слабко виражені кормовий смак та запах, в невеликій кількості шматочки жиру, окремі пластівці білку. Бактеріальна забрудненість вершків 2 ґатунку за пробою на редуктазу не повинна бути нижче 2 класу.

Температура вершків 1 та 2 ґатунків під час приймання повинна бути не вище 10⁰С. Кислотність вершків з масовою долею жиру 27...55% для 1 та 2 гатунків становить 10...18⁰Т.

Для виробництва усіх видів масла, крім вологодського, можна використовувати вершки, отримані в результаті сепарування підсирної сироватки. Підсирні вершки повинні мати солодкувато - солонуватий смак, допускається слабкий кислий присмак, кислотність не більше 30°Т.

Підготування сировини до переробки на масло.

Прийняте молоко очищують та нагрівають до температури 35...40⁰С, та сепарують для отримання вершків з бажаною масовою долею жиру. Бажана жирність вершків при виробництві масла 32... 50%.

Вершки при прийманні очищають від механічних забруднень. Якщо їх жирність не відповідає бажаній, то виконують нормалізацію. Всі вершки, які використовують для виробництва масла, піддають тепловій обробці. При необхідності виправляють вади вершків. Вершки 1 гатунку при виробництві солодковершкового масла пастеризують при температурі 85... 90⁰С, а 2 ґатунку - при 92...95⁰С.

При виробництві вологодського масла використовують вершки тільки 1 ґатунку, а теплову обробку виконують при температурі 105...110°С, щоб продукт мав специфічний смак та запах.

Для виправлення вад вершки дезодорують. Дезодорування звичайно суміщають з тепловою обробкою. При цьому видаляють сторонні запахи та присмаки, які концентруються в жировій фазі, або плазмі вершків.

Для дезодорування вершки спочатку нагрівають до 80⁰С, потім відправляють в вакуум - дезодоруючу установку, де їх кип'ятять при розрядженні 0,04... 0,06 МПа та температурі 65... 70⁰С. Тривалість перебування вершків в дезодораторі 4...5 секунд. При виході з дезодоратора вершки нагрівають до температури 95⁰С, при цьому видаляється невиразний смак, який з'являється в вершках після дезодорування.

4. Технологія виробництва масла способом збивання вершків

4.1 Низькотемпературне оброблення вершків

Після теплової обробки вершки швидко охолоджують до температури нижче точки затвердіння молочного жиру та витримують певний час (фізичне дозрівання). В наслідок фізичного дозрівання вершків відбувається затвердіння молочного жиру у середині жирових кульок, змінюється оболонка жирових кульок та властивості вершків.

Розрізняють довгу та прискорену низькотемпературну підготовку вершків до збивання. Частіше використовують довгу підготовку вершків. Режими дозрівання можуть бути одно - та багатоступеневими. Найчастіше використовують одноступеневі режими фізичного дозрівання вершків. Наприклад, влітку вершки охолоджують до 4...12°С та витримують 5...8 годин, а взимку до 5...14°С та витримують 7...10 годин.

4.2 Збивання вершків

Суттєвість збивання полягає в порушенні оболонок та агрегації (злипанні) жирових кульок, яке закінчується утворенням масляного зерна.

При збиванні вершків необхідно правильно вибирати температуру збивання, з тим, щоб забезпечити як можна низький вміст жиру в маслянці та пружну консистенцію масляного зерна, а також ретельно встановлювати частоту обертання мішалки збивача.

Про правильність вибору температури збивання можна судити за консистенцією та розмірами масляного зерна, за масовою долею жиру в маслянці, за підвищенням температури вершків. При правильно вибраній температурі збивання масляне зерно отримують пружної консистенції розміром 1...З мм. Масова доля жиру в маслянці повинна становити 0,7%.

Протягом З... 5 хвилин збивання масловироблювач зупиняється І... 2 рази для випускання повітря.

4.3 Промивання масляного зерна

При виробництві вершкового масла із вершків 1 ґатунку, при ретельному дотриманні технологічних та санітарних режимів виробництва масляне зерно не промивають водою. Непромите масло має більш виразний смак та запах, а також підвищений вміст сухого молочного залишку.

При використанні для виготовлення масла вершків, які мають виразний кормовий присмак та запах, масляне зерно необхідно обов'язково промивати. При промиванні разом з плазмою видаляються речовини, які обумовлюють життєздатність сторонньої мікрофлори, що підвищує стійкість масла в процесі зберігання.

Промивання виконують двічі. Для цього використовують воду з температурою 0...8 ⁰ С.

4.4 Соління масла

При солінні маслу надається помірно солений смак та підвищується стійкість масла при зберіганні.

Виконують соління сухою сіллю або розсолом. Соління сухою сіллю виконують внесенням солі в масляне зерно, або пласт масла. При солінні розсолом використовують водний розчин солі з масовою долею солі 25%. Розсіл додають після видалення маслянки в масляне зерно або пласт масла у кількості 10... 15 % від маси масляного зерна та вробляють при зачинених кранах.

4.5 Механічне оброблення масла

Механічне оброблення використовують для формування із окремих масляних зерен єдиного пласта масла, регулювання вмісту вологи відповідно вимогам стандарту, рівномірного розповсюдження та диспергування вологи та отримання масла необхідної структури та консистенції.

Несолене масло обробляють відразу ж після промивання, солене - після соління або паралельно з ним.

Процес механічного оброблення масла можна умовно поділити на три стадії:

– на 1 стадії відбувається поступове поєднання окремих масляних зерен в єдиний пухкий пласт. На цій стадії видаляється волога з поверхні масляних зерен та частково механічно зв'язана волога, яка знаходиться у мікрокапілярах;

– на 2 стадії масло може утримувати вологу, при цьому більш вологи вробляється в масло, ніж віджимається із нього. На цій стадії поруч з вробленням вологи відбувається диспергування в першу чергу великих крапель та рівномірне розповсюдження її в об'ємі масла, а також часткове порушення структури, яка утворилася на першій стадії;

– на 3 стадії оброблення збільшується вміст вологи в маслі та майже повністю припиняється її відтискання, триває диспергування крапель плазми та рівномірне їх розповсюдження. Третя стадія закінчується після припинення механічного оброблення. Структура масла повинна бути однорідною та пластичною.

5 Технологія отримання масла способом

перетворення високожирних вершків

Отримання та нормалізація високожирних вершків

Високожирні вершки - це проміжний продукт при виробництві масла. Процес отримання високожирних вершків поєднує слідуючи операції:

– зближення жирових кульок в результаті сепарування молока

(Т= 45°С) та отримання вершків;

– ущільнення жирової фази при сепаруванні вершків (65...70°С) та отримання високожирних вершків.

При сепаруванні слід отримувати високожирні вершки з заданим вмістом вологи, що дозволяє уникнути їх подальшої нормалізації, бо вона приводить до погіршення консистенції масла.

В осіннє - зимовий період в високожирні вершки можна додавати барвник, у якості якого використовують каротин.

Термомеханічне оброблення високожирних вершків

Термомеханічне оброблення здійснюється з метою перетворення структури високожирних вершків в структуру масла.

Процес термомеханічного оброблення високожирних вершків умовно поділяють на три стадії:

– 1 стадія - охолодження високожирних вершків до температури початку кристалізації основної маси гліцеридів молочного жиру (22... 23⁰ С).

Стадія закінчується досягненням високожирними вершками середньої температури, яка дорівнює температурі початку дестабілізації жирової емульсії;

– 2 стадія - дестабілізація жирової емульсії та кристалізація гліцеридів. Обертання жирової фази починається при досягненні високожирними вершками 22⁰С, при масовій долі твердого жиру в них від 1,5 до 2 %. Ступінь дестабілізації емульсії жиру на цій стадії досягає 70... 80%.

- 3 стадія - кристалізація молочного жиру та формування структури. Перехід від стадії обертання фаз у високожирних вершках до формування структури починається при масовій долі жиру в продукті 4...7% та ступені дестабілізації жирової емульсії 60... 85%. Це співпадає з різким збільшенням в'язкості високожирних вершків. Швидкість обертання фаз поступово знижується та дестабілізація практично закінчується. На цій стадії формується структура продукту. Інтенсивне механічне перемішування запобігає утворенню великих кристалів жиру та подрібнює раніше утворені, обумовлює рівномірне розповсюдження рідкої та твердої фаз жиру та усіх інших компонентів.

Температура високожирних вершків на вході в маслоутворювач повинна дорівнювати 60... 70⁰С, а на виході із апарату 13...17⁰С. Тривалість оброблення в зоні кристалізації повинна бути 140...200 секунд.

Підготування масла до реалізації

Масло усіх видів фасують в вигляді монолітів по 20 кг, а також у дрібну тару по 10, 15, 20, 30, 100, 200 та 500 гр.

Зберігають масло при температурі 0... 5⁰С - не більше 3 діб, при температурі мінус 5⁰С - до 10 діб, при мінус 18... мінус 30⁰С - до 6 місяців.

Оцінка якості вершкового масла

Основою оцінки якісних показників масла є 100 бальна шкала, де кожному показнику відводять певну кількість балів: смак та запах - 50, консистенція - 25, колір - 5, соління - 10, якість пакування масла - 10.

У залежності від бальної оцінки масло відносять до одного з ґатунків:

вищій - при оцінці якості масла від 88... 100 балів, у тому числі не менш 41 бала за смак, 1 ґатунок - при бальній оцінці 80... 87 балів з оцінкою за смак та запах не менш 37 балів. При оцінці масла нижче 80 балів його оцінюють як нестандартне.

Зразки масла у момент органолептичної оцінки повинні мати температуру 10... 12⁰С.

У маслі можуть бути виражені різні вади: смаку та запаху, консистенції, кольору, обумовлені, як правило, якістю сировини, яку використовують та порушенням технологічних режимів виробництва та умов зберігання і транспортування продукту.

Вади смаку та запаху масла

Причинами вад смаку та запаху масла може бути використання сировини з різними вадами, порушення технологічних режимів та санітарних умов виробництва, недотримання умов транспортування та зберігання масла.

Кормові присмаки. При використанні неякісного силосу, поїдання тваринами запашних рослин (цибулі, часнику, полині та ін.), недотриманні кормового раціону у маслі з'являються кормові присмаки. Для запобігання цієї вади необхідно переробляти вершки з кормовими присмаками окремо від вершків 1 ґатунку, дезодорувати вершки, підвищувати температуру теплової обробки.

Нечистий, затхлий, гнилистий смак. Причиною вади є розвиток у маслі сторонньої мікрофлори та накопичення продуктів розщеплення білків плазми та жиру. Розвитку вади сприяє довге зберігання вершків на заводі до початку їх переробки, недостатньо висока температура теплової обробки, погане диспергування вологи у маслі, низький санітарно - технологічний рівень виробництва.

Кислий смак. Однією з причин вади для солодковершкового масла е інтенсивний розвиток молочнокислої мікрофлори у вершках та маслі, внаслідок чого відбувається надмірне накопичення молочної кислоти. Для запобігання вади необхідно дотримувати потрібний режим теплової обробки вершків та необхідні умови зберігання масла.

Прогірклий смак. Вада з'являється у маслі внаслідок гідролізу жиру з окисленням продуктів гідролізу та утворенням низькомолекулярних кислот, альдегідів, кетонів та інших продуктів під дією нативної та мікробної ліпаз, а також кисню повітря. Для запобігання цієї вади слід обробляти вершки при високій температурі, зберігати масло при низькій температурі, дотримувати санітарне - гігієнічні умови виробництва.

Гіркий смак. Обумовлений накопиченням пептонів внаслідок гідролізу білків протеолітичними ферментами різних мікроорганізмів. Для запобігання пороку необхідно проводити теплову обробку вершків при температурі не нижче 85...90⁰С та ретельно дотримувати санітарно - гігієнічні режими виробництва.

Пліснявий присмак. Обумовлений розвитком плісняви на поверхні масла. Для запобігання пліснявіння масла слід не допустити можливість враження продукту пліснявою. Для цього необхідно ретельно дотримувати режими теплової обробки вершків, правильно обробляти масло, щільно наповняти моноліт для запобігання повітряних прошарок, швидко та глибоко охолоджувати його, зберігати продукт при низьких температурах та відносно низькій вологості повітря, дотримувати санітарно - гігієнічні умови виробництва.

Штаф (поверхневе окислення масла). Вада викликається полімеризацією та окисленням молочного жиру із - за розвитку на поверхні аеробних бактерій та плісняви. При цьому на поверхні моноліту утворюється напівпрозорий шар, який має специфічний запах та неприємний гіркуватий а інколи притомно - їдкий смак. Колір штафу значно темніший за іншу масу продукту. Утворенню штафа сприяє дія сонячного світла, високої вологості та кисню повітря. Запобігти пороку можна, якщо використовувати пакувальні матеріали з низькою газо -, волого - та світлопроникливістю, а також зберіганням масла при низьких температурах.

Вади консистенції вершкового масла

Консистенція вершкового масла є одним із основних показників його якості та оцінюється як добра, задовільна та незадовільна. Консистенція зумовлена хімічним складом жирової фази, характером кристалізації гліцеридів, співвідношенням твердого та рідкого жирів, кількістю та дисперсністю плазми у маслі, вмістом газової фази та характером її розповсюдження у моноліті.

Крихка консистенція. Вада встановлюється, головним чином, станом жирової фази - ступеню її затвердіння, формою утворених кристалів, рівномірністю їх розповсюдження, а також перебільшенням у маслі структури кристалізаційного типу та невистачанням вільного рідкого жиру.

Причинами крихкості масла можуть бути довге дозрівання вершків при низьких температурах, низька температура промивної води, неправильні режими зберігання масла.

При виробленні масла способом перетворення високожирних вершків причиною крихкості може бути недостатня термомеханічна обробка продукту у апараті, тому необхідно шляхом зниження продуктивності

апарату збільшити тривалість обробки масла, щоб прискорити кристалізацію жиру безпосередньо у маслоутворювачах.

М’яка, мазеподібна консистенція. Характеризується низькою термостійкістю внаслідок перебільшення коагуляційної структури із-за надлишку гліцеридів у складі затверділих жирів.

Причина вади полягає у недостатній ступені отвердіння молочного жиру під час фізичного дозрівання, а також у порушенні температурного режиму при збиванні та обробці масла.

Для запобігання вади використовують багатоступеневі режими фізичного дозрівання вершків, а збивання вершків та механічну обробку масляного зерна виконують у встановлених режимах.

При виробництві масла способом перетворення високожирних вершків причиною цієї вади може бути дуже довга механічна обробка вершків при низьких температурах масла, яке виходить із апарату.

Запобігають ваді зниженням витрат енергії на механічну обробку високожирних вершків шляхом збільшення продуктивності маслоутворювача або зниженням частоти обертання робочих органів маслоутворювача. Крім того необхідно витримувати масло при 8...10⁰С протягом 2... 3 діб.

Мучниста консистенція. Якщо масло охолоджується повільно, то в ньому з'являються великі кристали жиру, які відрізняються підвищеною, порівняно з іншою масою, тугоплавкістю.

Ця вада масла частіше зустрічається при виробництві його способом перетворення високожирних вершків та викликається порушенням встановленої температури масла, яке виходить із маслоутворювача, а також утворенням вільного рідкого жиру у процесі теплової обробки, сепарування та нормалізації високожирних вершків.

Для запобігання утворення мучнистої консистенції слід уникати підвищення температури масла, яке виходить із маслоутворювача, вище встановленої, не допускати на виробництво масла підморожені вершки та з підвищеною кислотністю, довгу витримку вершків при високій температурі перед сепаруванням, а також довгу витримку високожирних вершків у ємностях для нормалізації.

Вади кольору масла

Колір масла впливає на його товарні показники. За цим показником масло осіннє - зимової виробки помітно поступається продукції, яку виробляють у весіннє—літній період року.

Біле масло. Вада обумовлена невистачанням пігментів у молочному жирі та характерний для масла, яке виробляють у осіннє - зимовий період. Причиною білого, матового кольору масла може бути також вада засоленості.

Строкате, смугасте, мармурове масло. Вада обумовлена нерівномірним диспергуванням розсолу у соленому маслі та присутністю великих крапель плазми, змішуванням масла різного кольору, недостатнім зачищенням штафу - при фасуванні на холодильнику.

Для запобігання ваді необхідно краще диспергувати плазму у моноліті при виробництві соленого масла; при фасуванні масла на базах та холодильниках слід добирати однакові за кольором партії масла, краще зачищати поверхню монолітів і т.д.

5. Зміст роботи

1 Провести органолептичну оцінку якості масла.

Органолептичну оцінку провести за 100 - бальною шкалою та встановити товарний ґатунок масла. Масло, яке отримало при оцінці якості:

– 88... 100 балів, відноситься до вищого ґатунку;

– 80... 87 балів - до першого ґатунку.

– Результати визначення занести до таблиці 2.

Таблиця 2 - Результати бальної оцінки масла

Показник	Найбільша кількість балів за стандартом	Характеристика показників масла	Знижка балів	Оцінка зразку

Оцінку органолептичних показників масла слід проводити при температурі 10... 12⁰С.

2. Встановити масову долю вологи в маслі.

Техніка визначення.

В сухій металевій склянці зважити на технічних терезах 5 г масла вершкового. За допомогою металевого щупу або затискача склянку з маслом обережно нагріти на газовій горілці або електричній плитці, не допускаючи спінювання та розбризкування. Нагрівати масло до припинення відпотівання годинникового скла, яке тримають над склянкою. Після закінчення випарювання вологи склянку охолодити на чистому металевому листі та зважити.

Розрахувати вміст вологи за формулою:

,

де Х - вміст вологи, %;

М – вага склянки з маслом до нагрівання, г;

М₁ - вага склянки з маслом після нагрівання, г;

М₀ - вага масла (наважка), г.

3. Визначити кислотність масла.

Техніка визначення.

В конічну колбу, ємністю 100 мл зважують 5 г масла, розплавляють його на водяній бані, приливають до нього 30 мл нейтральної суміші етилового спирту та етилового ефіру (в співвідношенні 1:1), 6 крапель 1%-вого розчину фенолфталеїну та титрують 0,1 н розчином гідроксиду натрію до з'явлення слабко рожевого забарвлення.

Розрахунок виконуємо за формулою:

,

де К - кислотність масла в градусах Кеттстофера (1⁰Кеттcтофера становить 10⁰ Тернера);

V - кількість розчину гідроксиду натрію, який витрачений на титрування, мл;

С - поправний коефіцієнт до титру гідроксиду натрію.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кугенев П.В., Барабанщиков Н.В. Практикум по молочному делу,- М.:

Агропромиздат, 1988.- 224 с.

2. Справочник по молочному делу.- М.: Колос, 1968.- 347с.