Сектори грошового обігу

Грошовий обіг	Фінансовий сектор	Кредитний сектор
Характеризується екві­ва­лентним, але безпово­рот­­ним рухом грошей від спо­живача до виробника. При цьому гроші відда­ляються від вихідного пункту	Охоплює фінансові від­носини, що обумовлюють безповоротний і не екві­валентний характер ство­рення і використання кош­тів	Відповідає економічним від­­но­синам, у яких пере­роз­по­діл грошей між гос­по­дар­ськими суб¢єктами здій­сню­ється не на екві­валентній, а на зворотній платній основі

Рис. 2.1. Сектори грошового обігу

До групи фірм відносяться всі юридичні і фізичні особи, які беруть участь у створенні та реалізації валового національного продукту.

До групи домашніх господарств входять усі сімейні одиниці, які мають самостійні грошові доходи та витрати і ведуть спільний сімей­ний бюджет. До такої одиниці може входити як одна, так і декілька осіб.

До групи державних структур входять юридичні особи – державні управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл та перероз­по­діл національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього.

До групи фінансових посередників входять суб¢єкти грошового ринку, які, виступаючи в ролі посередників, акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за свій рахунок (банки, страхові інвестиційні фінансові компанії тощо).

Грошовий обіг взаємопов’язаний з такими ринками:

ринком продуктів;

ринком ресурсів;

фінансовим ринком;

світовим ринком.

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, якими грошові кошти переміщаються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів (рис. 2.2).

В умовах ринкової економіки виникають дві протилежні ситуації в потоках грошей:

1. Домашні господарства, як правило, щорічно витрачають коштів менше, ніж отримують доходів, тобто у них з’являються заощадження.

Найпоширенішою формою заощаджень є: нагромадження у вигляді готівки, вкладів в банк, придбання цінних паперів.

2. Фірми позичають гроші для інвестицій у домашніх господарств. Саме такий механізм утворюється завдяки функціонуванню грошового ринку.

Рис. 2.2. Потоки грошей

З метою спрощення побудови моделі грошових потоків, зроблено кілька умовних припущень, які не відповідають реальним умовам перехідної економіки України. Найістотнішими з них є:

1) в економічній системі панує приватна власність, тому всі виробничі ресурси є власністю сімейних господарств, які продають їх через ринок ресурсів фірмам;

2) фірми перебувають у власності сімейних господарств і тому весь прибуток фірм надходить останнім у вигляді дивідендів як плата за ресурси;

3) уряд одержує всі податкові надходження тільки від сімейних господарств і в моделі врахована тільки їх чиста сума (чисті податки), тобто за винятком трансфертних витрат їм з державного бюджету;

4) уряд має можливість усі свої витрати, які не покриваються надходженнями чистих податків, забезпечити за рахунок коштів, які можна позичити на внутрішньому грошовому ринку, тобто не вдаватися до емісійних кредитів центрального банку чи запозичень на світовому ринку;

5) фірми всі свої інвестиційні потреби, пов’язані з розширенням виробництва, задовольняють за рахунок мобілізації коштів на внутрішньому грошовому ринку;

6) у грошових потоках сімейних господарств ураховані чисті заощадження та кредити, тобто за винятком зустрічних потоків, пов’язаних із поверненням позичок та вкладів, а також зі сплатою процентів;

7) у потоках, що пов’язують внутрішній ринок зі світовим, відображені тільки платежі, що опосередковують чистий ввіз чи чистий вивіз валют.

У наведеній моделі сукупного грошового обороту виділено 16 окремих грошових потоків (рис. 2.3).

1. Потоком №1 визначено сукупність платежів (витрат) фірм, пов’язаних із купівлею виробничих ресурсів, насамперед робочої сили, земельних ділянок, споруд, інших засобів виробництва. Назустріч цьому потоку грошей рухаються в напрямку фірм куплені ресурси. Звичайно, щоб цей потік відбувався, фірми повинні мати необхідну кількість грошей. Тому припустимо на цьому етапі аналізу, що фірми мають гроші й успішно оплатили всі закупівлі виробничих ресурсів.

2. Грошовий потік №2 відображає сукупний обсяг виробництва й реалізації національного доходу (НД). У цьому потоці враховані такі види доходів: заробітна плата, гонорари, виручка від продажу матеріальних цінностей, рента, доходи за акціями та ін. У подальшому НД розподіляється на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік.

3. Грошові потоки №3 та 10 витрачається сімейними господарствами на споживання, у зв’язку з чим оплачується закупівля продуктів на внутрішньому ринку продуктів і на світовому ринку.

4. Певна частина НД сплачується сімейними господарствами уряду у вигляді податків (потік №4).

5. Не витрачена на споживання та сплату податків частина НД становить заощадження сімейних господарств, які надходять на грошовий ринок і створюють потік №5.

6. Грошовий потік №6 в якому враховані кредити, одержані фірмами у фінансових посередників, доходи від емісії цінних паперів (акції та облігацій).

Рис. 2.3. Модель сукупного грошового обороту

7. Мобілізовані на грошовому ринку кошти фірми інвестують на розширення виробництва, для чого витрачають їх на закупівлю необхідних матеріальних цінностей (будівельних матеріалів, обладнання, пристроїв тощо) на ринку продуктів. У зв’язку з їх оплатою формується новий грошовий потік №7.

8. Грошовий потік №8 крім фірм, звертається уряд коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття своїх витрат шляхом розміщення облігацій, бонів, казначейських векселів тощо. Уряд позичає грошові кошти для оплати покупок на ринку ресурсів.

9. Мобілізація урядом коштів на грошовому ринку спричинює появу грошового потоку № 8

10. Грошовий потік №9 – витрати цих коштів для оплати державних закупівель зумовлює формування

11. Грошовий потік №10 означає рух грошей для придбання споживацьких товарів на світовому ринку, тобто забезпечує імпорт товарів.

12. Оплата іноземними покупцями експортних поставок фірм створює новий грошовий потік №11, за яким у внутрішній оборот надходить додаткова маса грошей. Ці гроші можуть бути у формі національної валюти, якщо вона вільно конвертована і широко застосовується у міжнародних розрахунках, або ж у формі іноземної валюти. В останньому випадку фірми продадуть цю валюту на валютному ринку за національні гроші, внаслідок чого й збільшиться їх маса в обороті завдяки потоку №11.

13. Потік №12 утворюють платежі, що надходять фірмам за продані товари на ринку продуктів.

14. Потік №13 становлять додаткові іноземні інвестиції, що мобілізуються на світовому ринку та спрямовуються у цінні папери і фінансові активи у внутрішньому грошовому ринку.

15. Потік №14 відображає експортні грошові кошти, які спрямовуються фінансовими посередниками у інвестиції на світовому ринку та характеризує процес відпливу грошового капіталу за кордон.

16. Потоки №15 і 16 відображають операції центрального банку для поповнення грошового обороту додатковою масою грошей шляхом кредитування комерційних банків (№15) або вилучення надлишку грошових коштів шляхом скорочення обсягів кредитування (№16