Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Важливе місце в державній регіональній економічній політиці займає розроблення прогнозів і програм економічного і соціального розвитку країни та її регіонів. Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», прийнятим у 2000 p., закріплено вихідні засади формування і реалізації прогнозних і програмних документів стосовно соціально-економічного розвитку окремих галузей та територій країни.
На макроекономічному рівні ведеться розроблення планів і прогнозів соціально-економічного розвитку регіонів, генеральних чи регіональних схем розвитку і розміщення продуктивних сил та їх окремих елементів.
Вони містять конкретні цілі, завдання, пріоритети за такими напрямами і сферами: національні інтереси України в контексті розвитку світової цивілізації; національна ідея соціального прогресу; демократичні перетворення та формування відкритого суспільства; стратегія економічного зростання; пріоритети науково-технічного та інноваційного розвитку; індустріальний та агропромисловий розвиток; інституціональні та організаційні механізми економічного зростання; розвиток зовнішньоекономічної діяльності в системі міжнародної торгівлі. В основу цих документів покладено ідею пріоритету прав і безпечної життєдіяльності людини, її положення є підґрунтям для визначення напрямів і шляхів здійснення економічних і соціальних перетворень у країні.
Важливо, що серед першочергових завдань визначено суттєве покращання умов життя населення, послідовне та радикальне підвищення. ВВП на душу населення, очікуваної середньої тривалості життя та збільшення витрат на освіту та охорону здоров'я.
Особлива увага має бути приділена пом'якшенню соціально-економічних наслідків безробіття, особливо серед жінок та моло-
ді за рахунок здійснення державних адресних соціальних програм і розвитку систем соціального страхування.
Важливе місце відведено ідеї підвищення конкурентоспроможності національної економіки в глобальній системі. Досконала територіально-галузева структура національної економіки, високі рівні бартеризації та тіньового сектору економіки, енергомістко-сті продукції чинять вагомі перешкоди на шляху до економічного зростання. Для досягнення високої конкурентоспроможності національної економіки необхідно не тільки подолати існуючі недоліки та диспропорції, а й забезпечити посилення інноваційного спрямування промислової політики, прискорення розвитку інформаційної сфери як стратегічної наукомісткої галузі економіки, стимулювання фінансово-промислової інтеграції.
Пріоритетами економічної політики мають стати: формування ефективної структури економіки та пожвавлення інвестиційних процесів, реформування фінансової системи, перехід до інноваційного вектора розвитку, активізація внутрішнього ринку і створення на цій основі необхідної бази для вирішення соціальних проблем. Розвиток системи охорони здоров'я буде здійснюватися за принципами солідарності, доступності, справедливості та універсальності. Держава приділятиме значну увагу розвитку освітньої галузі з метою забезпечення конституційного права і гарантії кожному громадянинові на отримання обов'язкової повної загальної середньої освіти та вільного доступу до професійно-технічної та вищої освіти. Зросте мотивація до продуктивної праці і буде посилена стимулююча роль заробітної плати. На ринку праці визначального значення набуватимуть рівень освіти та фахової підготовки працюючих.
У Раді з вивчення продуктивних сил України НАН України здійснюється розробка Схеми (прогнозу) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на основі законодавчо-нормативних актів щодо стратегічних напрямів економічної і соціальної політики держави. Дана схема являє собою документ, який складається з таких розділів: прогноз ресурсного потенціалу України та її регіонів (соціально-демографічний і трудовий потенціал; природно-ресурсний потенціал, у тому числі мінерально-сировинні ресурси, земельні, водні, лісові, рекреаційні); прогноз розвитку матеріального виробництва, включаючи темпи, пропорції та структурні характеристики міжгалузевих комплексів; прогноз розвитку науково-технічного потенціалу, виробничої та ринкової інфраструктури, інноваційної та інвестиційної діяльності; прогноз соціального розвитку і рівня життя населення; прогноз перебігу трансформаційних процесів.
Важливе місце в системі прогнозування перспектив регіонального розвитку належить розробленню державних програм розвитку і розміщення продуктивних сил окремих територій України. Така територіальна програма являє собою науково обґрунтований документ, який містить систему заходів організаційного, економічного, соціального, екологічного характеру, спрямованих на вирішення актуальних завдань регіонального значення. Увесь комплекс заходів чітко визначений у часі та просторі, узгоджений стосовно ресурсів, термінів здійснення та виконавців. Як правило, в основу розроблення програми покладено необхідність вирішення проблеми, невирішеність якої створює реальну загрозу природному середовищу регіону чи соціальному становищу населення. Сама програма є засобом інтеграції інтересів учасників її розроблення та реалізації. Вона дозволяє сконцентрувати обмежені ресурси на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку окремих територій і держави у цілому.
Територіальні програми класифікують за такими ознаками:
• рівень програми — загальнодержавні, регіональні, місцеві;
• характер вирішення проблеми — комплексні та функціональні;
• термін реалізації — довгострокові (понад 10 років), серед-ньострокові (5—10 років), короткострокові (менше 5 років);
• характер заходів — спрямовані на реструктуризацію господарського комплексу регіону, його подальший розвиток чи освоєння нових територій.
За рекомендаціями НДЕІ Мінекономіки України програма соціально-економічного розвитку регіону повинна складатися з таких розділів: аналітично-прогнозного, системи основних показників, балансових розрахунків. Аналітично-прогнозний розділ містить результати аналізу основних тенденцій розвитку продуктивних сил регіону, цілі, завдання та прогнозні показники соціально-економічного розвитку території на перспективу. Розділ, що містить основні показники, по суті характеризує перебіг відтво-рювальних процесів. Рекомендується така система показників: загальноекономічні показники; чисельності та структури зайнятості населення; використання трудових ресурсів; розвитку сфери матеріального виробництва за основними галузями; рівня життя населення та розвитку галузей соціальної сфери; використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища; структурних та інституціональних перетворень в економіці, розвитку підприємництва; фінансових; зовнішньоекономічної діяльності; соціально-економічного розвитку міст і районів.
Розділ балансових розрахунків містить рекомендації щодо виконання основних балансових розрахунків у процесі розроблення програми — це баланси трудових ресурсів, фінансових ресурсів, паливно-енергетичних ресурсів, виробництва і використання окремих видів промислової і сільськогосподарської продукції, споживання продовольчих товарів. Усі розділи програми соціально-економічного розвитку території взаємопов'язані між собою і спрямовані на досягнення основних, визначених програмою, цілей. Для контролю за виконанням основних заходів територіальної програми соціально-економічного розвитку рекомендується створювати координаційну раду з представників облдержадміністрації, фінансових та статистичних органів, керівників органів місцевого самоврядування. Головна мета їх роботи — не тільки поточний контроль за виконанням встановлених завдань, а й пошук додаткових фінансових джерел для виконання завдань програми.
Дата публикования: 2014-10-25; Прочитано: 742 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!