Характеристика транспортно-дорожнього комплексу та тенденції його розвитку

Основні показники, що характеризують транспортно-дорож­ній комплекс України. Кожен вид транспорту має багато техніко-економічних та інших особливостей, які можуть бути охарактеризо­вані системою показників. Ці показники умовно об'єднуються в та­кі групи:

• техніко-експлуатаційні — пропускна і провізна спроможність комунікацій; швидкість доставки вантажів; регулярність переве­зень; безпека руху тощо;

• натуральні — обсяг перевезень (вимірювач — тонни для ван­тажного транспорту та кількість людей для пасажирського) та ван-тажо- або пасажирообігу (вимірювач — тонно-кілометри або па­сажиро-кілометри відповідно);

• умовно-натуральні, до яких належать, наприклад, «приведе­ні тонно-кілометри». Звичайно приймають: 1 тонно-кілометр = 1 приведеному тонно-кілометру; 1 пасажиро-кілометр (на залізнич­ному, морському та річковому транспорті) = 1 приведеному тонно-кілометру; 1 пасажиро-кілометр (на автомобільному транспорті,

автобусні перевезення) = 0,25 приведеного тонно-кілометру; 1 платний кілометр пробігу легкових автомобілів-таксі = 4 при­веденим тонно-кілометрам; на повітряному транспорті 1 пасажи­ро-кілометр = 0,09 приведеного тонно-кілометра;

? натурально-речові — трудомісткість на одиницю транспортної продукції; питома потреба в паливі та електроенергії (енергоміст-кість); потреба в металі та інших матеріалах (матеріаломісткість);

? вартісні доходи, витрати транспорту від усіх видів послуг, які надаються цією галуззю, валова та чиста продукція транспорту. Валова продукція транспорту, як і будь-якої іншої галузі, харак­теризує загальний обсяг виробництва в грошовому виразі. Так, у валову продукцію залізничного транспорту включаються доходи від перевезень вантажів, частина доходів від перевезень пошти та місцевих доходів станцій, доходи від навантажувально-розван­тажувальних робіт, транспортно-експедиційних операцій та ін. До вартісних показників належать також поточні експлуатаційні витра­ти (собівартість перевезень), необхідні оборотні засоби, витрати та невиробничі витрати. У вартісній формі оцінюють основні фон­ди, необхідні капітальні вкладення та ряд інших показників.

У державній статистиці використовують такі показники, що характеризують роботу транспорту:

? відправлення вантажів — загальний обсяг вантажів у тон­нах (брутто), прийнятий до перевезення;

? перевезення вантажів — загальний обсяг вантажів, який навантажено та транспортовано рухомим складом окремих видів транспорту (вантажні автомобілі, залізничні вагони, річкові та морські судна, літаки) або трубопроводами, вимірюється в тоннах (перекачування газу, аміаку — у тоннах або кубічних метрах);

? вантажооборот — загальний обсяг вантажної транспорт­ної роботи, який дорівнює сумі добутків перевезеного вантажу на відстань перевезення по кожній партії вантажу, вимірюється в тонно-кілометрах (на морському транспорті — у тонно-милях);

? відправлення експортних вантажів — відправлення ванта­жів, вироблених у межах України, за кордон;

? прибуття імпортних вантажів — прибуття вантажів, ви­роблених за кордоном, на адресу споживачів України;

? перевезення транзитних вантажів — транспортування ван­тажів, вироблених за кордоном, через територію України без будь-якого використання їх вітчизняними споживачами. Пересу­вання транзитних вантажів здійснюється також з перевантажен­ням з одного виду транспорту на інший, складуванням, роздріб­ненням партій тощо;

? відправлення пасажирів — загальна кількість пасажирів, прийнятих до перевезення;

? перевезення пасажирів — загальна кількість пасажирів, транс­портованих рухомим складом окремих видів транспорту (авто­буси, легкові автомобілі, тролейбуси, трамваї, залізничні пасажир­ські вагони, річкові та морські судна, літаки);

? пасажирообіг — загальний обсяг пасажирської роботи, який дорівнює сумі добутків кількості пасажирів (групи пасажи­рів) на відстань їх перевезення, вимірюється в пасажиро-кілометрах (на морському транспорті — у пасажиро-милях);

? внутрішньоміські перевезення — перевезення пасажирів або вантажів у межах міста;

? приміські перевезення — перевезення пасажирів або ванта­жів за внутрішньообласними маршрутами, довжина яких не пере­вищує 50 км;

? міжміські перевезення — перевезення пасажирів або ван­тажів на внутрішньообласних і міжобласних маршрутах, довжина яких перевищує 50 км;

? густота шляхів сполучення — довжина шляхів сполучення у розрахунку на одиницю площі території України;

? інтенсивність перевезення вантажів і пасажирів за видами шляхів сполучення — показник, що характеризує ступінь викори­стання шляхів сполучення при вантажних (пасажирських) пере­везеннях; визначається діленням обсягів транспортної роботи на довжину шляхів сполучення.

Середня відстань перевезення — показник, що визначається діленням вантажообігу (пасажирообігу) на обсяг перевезеного ван­тажу (кількість перевезених пасажирів).

Ці та інші показники визначають ефективність використання транспорту та його вплив на розвиток і розміщення продуктив­них сил.

Характеристика транспортно-дорожнього комплексу Украї­ни. Мережа шляхів сполучення являє собою сукупність усіх шля­хів сполучення, що зв'язують населені пункти країни чи окремо­го регіону. У техніко-економічному плані транспортна мережа є одним із найважливіших елементів кожного виду транспорту, що характеризують рівень потенційної транспортної забезпеченості держави або окремої її території. Густота мережі, її конфігурація, пропускна і провізна спроможність окремих напрямків визначають певною мірою обсяг транспортної роботи. Формування транспорт­ної мережі, її видова структура, густота шляхів сполучення як у цілому, так і окремих видів транспорту, проходження основних

магістралей визначаються галузевою структурою господарства, його виробничою спеціалізацією, територіальною організацією, густотою населених пунктів, особливостями історичного розвит­ку, природними умовами, а також економіко-географічним по­ложенням території країни або її регіонів.

Україна має надзвичайно сприятливі передумови для форму­вання і розміщення транспортної мережі. Зокрема, галузева струк­тура народного господарства та його територіальна організація, рівнинний рельєф, вигідне економіко-географічне положення ви­значили розвиток і розміщення залізничного, автомобільного, тру­бопровідного транспорту. До транспортної мережі шляхів нале­жать залізничні лінії, автомобільні дороги, внутрішні водні шля­хи, повітряні лінії, трубопроводи, тролейбусні, трамвайні, метро-політенні колії. Довжину шляхів сполучення наведено в табл. 3.66 та нарис. 3.15.

Таблиця 3.66

ДОВЖИНА ШЛЯХІВ СПОЛУЧЕННЯ УКРАЇНИ

у 1990,1995—2000 pp., тис. км

Експлуатаційна дов­жина залізничних ко­лій загального корис­тування	22,8	22,8	22,8	22,7	22,6	22,5	22,3
Річкові судноплавні шляхи загального ко­ристування	4,0	3,7	3,2	3,0	3,0	2,4	2,4
Автомобільні дороги загального користу­вання	167,8	172,3	172,6	172,4	168,5	168,7	169,5
з них з твердим покриттям	157,2	163,3	163,9	164,1	162,6	163,0	163,8
Тролейбусні шляхи загального користу­вання (в однопутно­му обчисленні)	4,0	4,2	4,3	4,3	4,3	4,3	4,3
Трамвайні колії загаль­ного користування (в одноколійному обчис­ленні)	2,1	2,2	2,2	2,2	2,2	2,2	2,1
Метрополітенні колії загального користу­вання (у двоколійно­му обчисленні), км	62,4	85,9	89,0	89,0	89,0	89,0	91,7

Рис. 3.15. Транспортні шляхи

Залізнична мережа України включає 6 залізниць: Львівська, Південно-Західна, Донецька, Одеська, Придніпровська, Південна. Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користу­вання становить 22,3 тис. км, з них електрифіковано — 9,1 тис. км (41 % від загальної довжини). Характеристику залізничних шля­хів сполучення наведено в табл. 3.67. Найбільшою експлуатацій­ною довжиною залізничних колій загального користування відріз­няються Донецька область (7,3 %), Дніпропетровська (7 %), Хар­ківська (6,8 %). Найменша довжина колій в Чернівецькій області, що становить 1,9 % від загальної довжини колій.

Таблиця 3.67