![]() |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
|
Транспорт (від лат. transporto — переношу, переміщую, перевожу) — одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі та невиробничі потреби народного господарства й населення у перевезеннях.
Транспорт класифікують: 1) за сферами використання — загального користування, відомчого користування (внутрішньовиробничий, внутрішньобудівельний, внутрішньозаводський, внутрішньо-портовий), особистого користування; 2) за видами перевезень — пасажирський, вантажний; 3) за видами транспортних засобів — залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, електронний (лінії електропередач), а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен.
Усі види транспорту об'єднані в єдину транспортну систему країни. Єдина транспортна система (ЄТС) є сукупністю шляхів сполучення, перевізних засобів, технічних пристроїв та механіз-
мів, засобів керування та зв'язку, обладнань усіх видів транспорту, які об'єднані системою технологічних, технічних, інформаційних, правових та економічних відносин, що забезпечують задоволення потреб народного господарства у перевезеннях вантажів та пасажирів.
Продовжуючи виробництво в межах процесу обігу, транспорт разом з видобувною, обробною промисловістю та сільським господарством є четвертою сферою матеріального виробництва. При цьому виробничий процес на транспорті відрізняється від процесу в інших сферах тим, що його продукція не є новим речовим елементом, а виражається в зміні місцезнаходження (переміщенні) вантажів та пасажирів.
Транспорт бере участь у виробництві продукції двічі і впливає на її собівартість, а отже, на ефективність виробничого процесу. По-перше, коли продукція створюється, транспорт доставляє обладнання і устаткування, сировину та енергоресурси і впливає на початкову собівартість. По-друге, коли транспорт завершує процес матеріального виробництва і доставляє готову продукцію до сфери споживання. Отже, транспорт виступає як складова та невід'ємна частина виробничих сил, яка об'єднує всі галузі економіки та регіони України в єдину господарську систему.
Транспорт створює умови для нормального процесу розширеного відтворення, розвитку всіх галузей народного господарства, раціонального розміщення виробничих сил по всій території країни, підвищення рівня використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів та в цілому ефективності суспільного виробництва.
Як галузь виробничої інфраструктури транспорт має багато особливостей, які необхідно враховувати під час аналізу процесів, що відбуваються в цій галузі. До найважливіших особливостей можна зарахувати такі, що окреслені далі.
1. Транспорт як галузь матеріального виробництва самостійно не створює нових матеріальних цінностей, але бере участь у процесі виробництва. Інакше кажучи, якщо транспорт не забезпечить обов'язкового пересування продукту зі сфери виробництва до сфери споживання, то це рівнозначно тому, що виробництво продукту не відбулося, бо потреби в ньому не будуть задоволені. Транспортні процеси не можна зберігати та накопичувати, тому що продукцією транспорту є саме переміщення вантажів та пасажирів.
2. Інша особливість транспорту — динамічність його засобів. У будь-якій галузі промисловості основні засоби виробництва
нерухомі і виробляють свою продукцію, не залишаючи меж підприємства. На транспорті ж основна частина засобів виробництва — рухомий склад, який виконує свою роботу, пересуваючись із пункту відправлення вантажів у пункт призначення.
3. У процесі виробництва транспортної продукції (на відміну від промислової) вона економічно відособлена від предметів праці (вантажі та пасажири, що переміщуються). Здійснюючи необхідне переміщення сировини та готової продукції, транспорт збільшує їх споживну вартість, суспільну корисність.
Зазначений комплекс особливостей характерний для транспортної системи в цілому, але кожний окремий вид транспорту має певні особливості (рис. 3.14).
Залізничний транспорт. Особливостями цього виду транспорту є універсальність, висока провізна спроможність та регулярність (незалежно від погодних умов) перевезень за середньої вантажонапруженості залізниць у 25—27 млн ткм. На окремих напрямках вона досягає 90 млн ткм на рік і більше. Швидкість доставки вантажу в середньому становить 350— 380 км/добу.
Будівництво залізниць вимагає великих витрат, причому основна частина їх припадає на постійні пристрої (залізнична колія, станційне господарство, штучні споруди та ін.).
Собівартість вантажних перевезень дорівнює приблизно 28 коп. /10 ткм нетто. Собівартість пасажирських перевезень вище вантажних у 2 рази, а питомі капітальні вкладення — у 2—3 рази. Економічна ефективність залізниць у багатьох випадках залежить від обсягу перевезень, і тому залізниці доцільно будувати у разі великих потоків масових вантажів, які вимірюються мільйонами тонн на рік, зі стійкими темпами їх приросту в часі. Залізниці ефективно обслуговують приміські зони великих міст, галузі обробної та видобувної промисловості, успішно здійснюють зв'язки між містами та промисловими центрами країни.
Морський транспорт. Розвиток цього виду транспорту зумовлюється наявністю природного глибоководного шляху. Основні переваги морського транспорту: відсутність обмежень у вантажопідйомності транспортного флоту, мала енергомісткість, досить висока середня тривалість навігації — в умовах морів близько 330 діб. Швидкість доставки вантажів не нижча, ніж на залізницях (350—550 км/добу). Середня собівартість перевезень вантажів морським транспортом нижче, ніж на залізничному транспорті. Вона істотно залежить від виду плавання, виду вантажу та дальності перевезень.
Рис. 3.14. Пасажирські та вантажні перевезення
Річковий транспорт. Цей вид транспорту має ті самі переваги, що й морський, але з суттєвими обмеженнями: сезонність роботи, необхідність підтримання гарантованих глибин, звивистість судноплавного ходу. Середня тривалість навігації на річках України близько 200 діб. Швидкість доставки вантажів річковим транспортом у ряді басейнів не нижча за залізничну (280—300 км/добу). Собівартість перевезень вантажів у середньому близька до собівартості перевезень залізничним транспортом і має тенденцію до підвищення.
Автомобільний транспорт характеризується високою маневреністю, можливістю прямого постачання вантажів «від дверей до дверей» і відповідно високою швидкістю постачання вантажів (350-400 км/добу).
Середня собівартість перевезень вантажів у 10—15 разів вище залізничної. Під час перевезення вантажів в автопотягах якісними дорогами вона знижується в 2—3 рази. Обмежена вантажопідйомність транспортних одиниць, висока енерго- та трудомісткість перевезень, недостатньо висока регулярність перевезень та їх екологічна безпека — специфічні особливості автомобільного транспорту. Незважаючи на це, автомобіль незамінний у внутрішньо-міських та приміських перевезеннях, а також як технологічний вид транспорту на підприємствах промисловості та сільського господарства.
Повітряний транспорт. Jlp переваг цього виду транспорту належать наявність природного середовища, яке відіграє роль «транспортного коридору», висока швидкість доставки вантажів та пасажирів у будь-які найвіддаленіші точки суші та Світового океану. Середня швидкість перевезень на повітряному транспорті становить близько 800—900 км/год.
Недоліками повітряного транспорту є висока енергомісткість, залежність від погодних умов, обмеженість габаритних розмірів та маси вантажів, що перевозяться. Собівартість перевезень вантажів на повітряному транспорті дуже висока, в 60—70 разів вища, ніж на залізничному.
У вантажних перевезеннях літаки використовуються головним чином під час доставки на далекі відстані овочів, фруктів та інших продуктів, які швидко псуються, а також пошти, цінних та дефіцитних вантажів (коштовності, запасні частини та ін.).
Трубопровідний транспорт. Включає нафто- і газопроводи, нафтопродуктопроводи та аміакопроводи. Особливостями цього транспорту є відсутність рухомого складу, а звідси і порожніх пробігів, постійний режим роботи незалежно від стану погоди та
кліматичних умов, простота експлуатації та режиму управління перевезеннями, в яких власно транспортування та вантажо-роз-вантажувальні операції злиті в єдиному процесі.
Трубопроводи є спеціалізованим (не універсальним) видом транспорту, що також сприятливо позначається на економічних показниках його роботи. Собівартість перекачування нафти та нафтопродуктів трубопроводами у 2—3 рази нижче собівартості відповідних залізничних перевезень. В експлуатаційних витратах висока їх частка на утримування постійних пристроїв, майже не залежних від обсягу перекачування, а також енергетичних витрат, що визначаються в'язкістю нафтопродуктів. Середній дохід від перекачування 1 т нафти на відстані 100 км становить 0,685 дол. США, від перекачування 1000 м3 газу — 1,73 дол. США.
Питома вага вкладень нижча, ніж на залізничному транспорті (у розрахунку на одну й ту саму провізну спроможність) приблизно у 2 рази. Швидкість перекачування нафтовантажів залежить від діаметра труби та становить у середньому 70—80 км/добу.
Трубопровідний транспорт доцільно використовувати під час транспортування масових однорідних вантажів з місця добування до місця розпилення (розподілу по території) за потужності потоків від сотень тисяч до мільйонів тонн на рік.
Дата публикования: 2014-10-25; Прочитано: 6670 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!