![]() |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
|
Головним завданням лісопромислового комплексу є забезпечення країни лісоматеріалами і виробами з деревини в умовах обмежених лісосировинних ресурсів. Його розвиток у перспективі йтиме в напрямі підвищення ефективності виробництва на основі вдосконалення його організації і структури, зростання та інтенсифікації виробничого потенціалу, переходу на ресурсозберігаючі і маловідходні технології, забезпечення галузі власними ресурсами деревної сировини. Пріоритетом розвитку залишається випереджальне зростання прогресивних виробництв, насамперед целюлозно-паперового, меблевого і деревних плит, продукція
яких користується підвищеним попитом, задовольняє потреби споживачів і вимог ринку.
У розвитку нових організаційних форм лісопромислового комплексу важливою ланкою є формування мережі малих і середніх підприємств, що сприятиме активізації структурної перебудови галузі, дозволить більш оперативно реагувати на ринковий попит, швидко перепрофілювати виробництво на виготовлення нової продукції.
Особливе значення матиме розширення асортименту і поліпшення споживчих властивостей галузевої продукції, збільшення виробництва імпортозамінних виробів, зміцнення експортного потенціалу, поліпшення структури експорту.
Основою технічного розвитку лісопромислового комплексу в умовах обмеженого інвестування найбільш доцільним буде здійснення реконструкції, модернізації і розширення перспективних підприємств, застосування на їх базі нових технологій, передусім з метою підвищення якості виробів, ефективного використання сировини, економії енергоресурсів, зменшення трудових витрат. У період, коли через дефіцит коштів практично неможливо замінити морально застаріле і зношене устаткування, основна увага повинна зосереджуватися на модернізації — швидкому, відносно дешевому і доступному способі оновлення устаткування, застосуванні нових технологій, удосконаленні структури виробництва, безперервному впровадженні інновацій. Мета модернізації — зростання обсягів та ефективності виробництва. Важливість напрямів модернізації окремих галузей, виробництв і підприємств залежить від їх пріоритетності, техніко-технологічного стану, назрілої необхідності структурних змін, фінансових можливостей тощо.
Розвиток лісозаготівельної промисловості в умовах відносної стабілізації лісосічного фонду йтиме шляхом освоєння і впровадження технологій, основаних на машинному способі заготівлі деревини, комплексної механізації і автоматизації нижньосклад-ських робіт і первинної переробки лісоматеріалів, розширення мережі магістральних лісових доріг і парку лісовозного транспорту. Важливим завданням є забезпечення технічними засобами лісозаготівель і транспортування деревини в гірських умовах Карпат, а також повсюдне оснащення лісозаготівельних підприємств пересувним устаткуванням і спеціально обладнаним транспортом для переробки низькоякісної, тонкомірної деревини і лісосічних відходів безпосередньо в місцях проведення рубок лісу. Основним напрямом використання цих важливих сировинних ресурсів залишається виробництво технологічної тріски для целюлозних і деревноплитних виробництв.
Обмеженість ресурсів деревної сировини і помірний попит стримуватимуть у перспективі виробництво пиломатеріалів, дерев'яної тари та іншої найбільш сировинновитратної продукції. Випуск пиломатеріалів за таких умов стабілізується на рівні 3 млн м3. Розвиток лісопильного виробництва спрямовуватиметься на впровадження нової техніки і технології з метою поліпшення якості продукції і комплексного використання деревини. Завданням технічного переоснащення є широке впровадження агрегатних ліній на базі фрезерно- і стрічкопильних верстатів, автоматизованих систем розкрою пилопродукції, обладнання для з'єднання коротко-мірних пиломатеріалів по довжині і ширині для збільшення виходу пилопродукції необхідних розмірів і форм, модульних сушильних камер та ін. Широке застосування матимуть заходи із захисту пиломатеріалів — антисептування, консервування, а також сушіння пиломатеріалів, окорювання всієї деревної сировини.
Прогресивні зрушення в тарному виробництві здійснюватимуться на основі впровадження ресурсозберігаючих технологій і прогресивних конструкцій тари, зокрема, виготовлення деталей тари зменшених товщин, тонкостінних армованих ящиків для овочів і фруктів, здійснення уніфікації і скорочення типорозмірів споживчої і транспортної тари.
Розвиток виробництва деревних плит йтиме переважно за рахунок повнішого використання існуючих потужностей. З цією метою необхідно модернізувати діючі технологічні лінії для стабілізації параметрів плит і підвищення їх якості, а також замінити зношене обладнання. Підвищення в перспективі попиту на деревні плити викличе необхідність збільшення потужностей цього виробництва. їх нарощування поряд з реконструкцією і технічним переоснащенням діючих підприємств здійснюватиметься за рахунок будівництва нових заводів, в першу чергу, заводів деревних плит нового покоління — деревноволокнистих середньої щільності (мікроструктурних, типу MDF) — прогресивного конструкційного матеріалу для виробництва меблів та інших видів продукції. З метою підвищення якості і конкурентоспроможності плит ставляться вимоги розширення випуску плит знижених товщин, з поліпшеною якістю поверхні, підвищеної товарної готовності і різного функціонального призначення, з допустимим вмістом токсичних речовин. Передбачається, що підприємства деревних плит зможуть повною мірою забезпечуватись дешевою сировиною — переважно низькоякісною деревиною та відходами деревообробних і лісозаготівельних підприємств.
У цьому ж плані певне значення матиме створення потужностей для виготовлення суцільнопресованих і пластифікованих ви-
робів із подрібненої деревини, сировиною для яких служитимуть також деревні відходи, малоцінна і м'яколистяна деревина.
Фанерне виробництво, за експертними оцінками, не матиме перспективи значного кількісного зростання. Через нестачу сировини випуск клеєної фанери в поточному десятиріччі не перевищить 120 тис. м3. Тому розвиток фанерного виробництва повинен спрямовуватися на впровадження нових технологій і обладнання з метою поліпшення якості продукції, освоєння нових, менш сировинновитратних виробів. В їх асортименті доцільно збільшити випуск спеціальних видів фанери із заданими властивостями, підвищеної атмосферо-, водо-, біо- і вогнестійкості, зниженої токсичності, а також розширити виробництво ребристої і комбінованої фанери, що сприятиме зменшенню витрат фанерної сировини. Модернізація фанерного виробництва спрямовуватиметься на впровадження сучасного устаткування з комплексної механізації і автоматизації процесів підготовки сировини, лущіння, сушіння і склеювання шпону, пресування, сушіння і обрізки фанери.
Розвиток меблевої промисловості вимагає перш за все відродження попиту, що стане можливим за умови виробництва високоякісної і конкурентоспроможної продукції. З цією метою необхідно поновити інвестиційну та інноваційну діяльність, створити якісно нові робочі місця на базі сучасних технологій. У розвитку цієї важливої галузі лісопромислового комплексу основна увага приділятиметься реконструкції й модернізації виробництва, застосуванню найновіших технологій і матеріалів.
Неодмінною умовою зростання ефективності меблевого виробництва поряд з підвищенням якості виробів є систематичне оновлення і розширення асортименту меблів з урахуванням сучасних естетичних вимог, нового планування квартир, застосування прогресивних матеріалів. Особливістю розвитку сучасного меблевого виробництва є використання техніки і технологій, що забезпечують високу мобільність виробництва, швидку переналадку випуску продукції відповідно до кон'юнктури ринку. Ця проблема може бути вирішена на основі впровадження гнучких автоматизованих технологічних ліній і нового позиційного обладнання.
З метою економії лісоматеріалів і поліпшення якості продукції в меблевому виробництві широко застосовуватимуться перспективні види деревних плит, недеревні конструкційні і облицювальні матеріали.
Особливе значення матиме нарощування випуску експортних меблів.
Розвиток целюлозно-паперової промисловості визначатиметься рівнем виробництва напівфабрикатів. Тому першочерговим завданням цієї галузі є багаторазове збільшення виробництва целюлози і деревної маси і на їх основі розширення випуску паперу, картону, тароматеріалів. З цією метою необхідно модернізувати і переоснастити малопотужне виробництво целюлози і деревної маси на діючих підприємствах, здійснити в перспективі будівництво нових целюлозних заводів і створити потужності з виробництва хіміко-термомеханічної маси.
У зв'язку із значним зносом виробничого устаткування паперових і картонних підприємств папероробні і картоноробні машини, виготовлені до 1960 p., доцільно вивести з експлуатації, а решту — модернізувати. Приріст потужностей повинен досягатися переважно за рахунок встановлення нових машин на діючих підприємствах і будівництва нових фабрик, оснащених сучасним устаткуванням. Нарощуючи потужності, в першу чергу слід збільшити їх у виробництві газетного і друкарських видів паперу, санітарно-гігієнічного і пакувального паперу, транспортної тари, паперових мішків.
Будівництво підприємств, зокрема целюлозних заводів, вкрай необхідних для лісопромислового комплексу, стане можливим після створення умов для їх інвестування. Целюлозно-паперова промисловість належить до капіталомістких галузей і її розвиток можливий лише за умови достатніх капіталовкладень. Стратегія галузі полягає в тому, щоб у перспективі випускати достатню кількість якісної продукції, забезпечити насамперед внутрішній ринок, обмеживши імпорт аналогічних товарів.
Переоснащення діючих і будівництво нових підприємств вимагають значних валютних коштів, основним джерелом надходження яких є експорт галузевої продукції. Розвиток експорту, у свою чергу, вимагає поліпшення асортименту і якості товарів, підвищення їх конкурентоспроможності. Ставиться завдання обмежити до мінімуму експорт необробленого лісу, пиломатеріалів та порівняно дешевих товарів із деревини і орієнтуватися на вартісну продукцію, ефективний асортимент. Для лісопромислового комплексу, який має обмежені лісосировинні ресурси для власного використання, експорт деревної сировини і пиломатеріалів слід розцінювати як негативну зовнішньоторговельну операцію.
Найбільш перспективним експортним товаром деревообробної промисловості є меблева продукція. її виробництву сприяють наявність висококваліфікованих майстрів-червонодеревників, високоякісної деревини цінних порід, давні традиції виробництва
меблів у багатьох районах Полісся, Карпат, Поділля. Проте асортимент меблів, які поставляються на експорт, не можна вважати задовільним. Замовлення, що пропонуються зарубіжними фірмами, обмежуються здебільшого такими виробами, як стільці, стелажі, малогабаритні корпусні меблі. Обмеженість асортименту пояснюється невідповідністю вітчизняних меблів вимогам ринку, відсталою технологією виробництва, недостатньою якістю фурнітури та інших матеріалів, що використовуються для їх виготовлення.
Для виробництва конкурентоспроможної продукції і нарощування на цій основі експортного потенціалу необхідно вирішити ряд технічних, економічних та організаційних питань. Насамперед це стосується застосування нових технологій і матеріалів, зокрема, розширення використання масивної деревини цінних порід у виробництві висококласних меблів, деревноволокнистих плит середньої щільності, сучасної фурнітури, якісних лакофарбових матеріалів. Важливою умовою успішного розвитку експорту є також часта зміна асортименту меблів при мінімальних витратах часу на переналадку виробництва і поставки їх на ринок невеликими партіями.
Поряд з меблевими виробами, експортний потенціал необхідно зміцнювати за рахунок якісних деревних плит, фанери, паркету, спеціальних видів паперу і картону та іншої вартісної продукції. З цією метою слід розширити коло підприємств і спеціалізованих цехів для переорієнтації виробництва на випуск експортних товарів, передбачивши оснащення їх сучасним устаткуванням.
Експорт продукції є основним джерелом коштів для переоснащення і нового будівництва підприємств, підвищення якісних темпів економічного зростання лісопромислового комплексу на основі інноваційної діяльності — впровадження нових науково-технічних розробок, придбання нововведень за кордоном, введення в дію сучасних механізованих і автоматизованих ліній і дільниць, гнучких виробничих модулів і систем, застосування прогресивних технологічних процесів і матеріалів, освоєння нових видів продукції тощо.
Ринкові умови вимагають перебудови управління виробництвом і збутом продукції, переходу на систему маркетингу, удосконалення системи стимулювання виробника. З метою збільшення виробництва продукції і підтримки власного виробника необхідно обмежити імпорт товарів-аналогів встановленням певних квот і підвищенням ввізного мита.
Забезпечення деревообробної і целюлозно-паперової промисловості сировиною в перспективі передбачається переважно за рахунок власних лісосировинних ресурсів. Ця проблема може бути вирішена за умови раціонального і комплексного їх використання,
поліпшення структури споживання, широкого впровадження ресурсозберігаючих і маловідходних технологій. Основним напрямом економії деревини є використання всієї маси деревної сировини, включаючи низькосортну, тонкомірну, відходи лісопильно-деревообробних виробництв і лісозаготівель. Досягнутий науково-технічний прогрес дозволяє переробляти практично всю цю сировину на целюлозу, деревну масу і деревні плити з високим економічним ефектом. Потреба в сировині целюлозно-паперової промисловості, крім того, частково задовольнятиметься за рахунок макулатури. Нестача деревної сировини і лісоматеріалів повинна покриватися їх імпортом. Досвід розвинутих країн переконливо свідчить, що імпортувати сировину набагато вигідніше, ніж закуповувати готові вироби. Забезпечення лісопромислового комплексу лісосировинними ресурсами, підвищення його ефективності і зростання виробництва значною мірою залежатимуть від поліпшення структури галузі, перш за все від прискореного розвитку целюлозно-паперової і меблевої промисловості, виробництва деревних плит та іншої прогресивної продукції.
Дата публикования: 2014-10-25; Прочитано: 555 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!