Акти цивільного стану

Цивільне положення фізичної особи визначається сукупністю фактів, які характеризують його як суб'єкта цивільного права. Факт реєстрації юридичного браку, народження, усиновлення, смерті, а так само оголошення фізичної особи померлим, породжує правові наслідки, а точніше, встановлення (закріплення) цих фактів обусловлює певний інтерес до них не тільки з боку окремих громадян, але і з боку держави.

Так, виникнення і припинення правоздатності пов'язане з моментом народження і моментом смерті фізичної особи, реєстрація браку спричиняє за собою виникнення права загальної сумісної власності подружжя, а усиновлення – відносини законного представництва і весь комплекс особистих і майнових прав і обов'язків, які виникають між батьками і дітьми.

Цивільний стан (правовий статус) – правове положення конкретної фізичної особи як носія різних прав і обов'язків (політичних, майнових і особистих немайнових і т. д.) визначається фактами і обставинами природного і суспільного характеру. Щоб дати відповідь на питання про цивільне положення фізичної особи, необхідно вказати факти, які індивідуалізують його (прізвище, ім'я, по батькові, громадянство, пів, вік), охарактеризувати правоздатність і дієздатність (цивільну, трудову і т. д.), сімейний стан.

Цивільне положення у фізичних осіб відрізняється залежно від віку. Тому фактам і обставинам, від яких залежить цивільно-правовий статус фізичної особи, надається велике значення і в інших галузях права.

Існують державні органи, які здійснюють реєстрацію актів цивільного стану, тобто дій, вчинків, стани, які є юридичними фактами і з якими закон зв'язує виникнення, зміна і припинення певних прав і обов'язків.

У ст. 1 Закону України «О органах реєстрації актів цивільного стану» від 24. 12. 1993 року, дано офіційне визначення поняття актів цивільного стану – це завірені державою факти народження, смерті, реєстрації браку, розірвання браку, встановлення батьківства, зміна прізвищу, імені, по батькові. Перераховані факти підлягають обов'язковій реєстрації, мета якої – захист особистих майнових і немайнових прав, державних і суспільних інтересів.

Повноваження по реєстрації актів цивільного стану покладено на систему спеціально створених органів, а так само на виконкоми різних рівнів Рад.

Відповідно до ст. 2 Закони України «О органах реєстрації актів цивільного стану» систему органів реєстрації актів цивільного стану складають: відділи органів реєстрації цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських, районних, районних в містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції; виконавські органи сільських, міських (окрім міст обласного значення) рад. Крім того, реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають за кордоном, здійснюють консульські установи і дипломатичні представництва України.

Актами цивільного стану є адміністративні акти, що їх здійснюють компетентні органи, в яких певні обставини відбиваються і закріплюються офіційними документами. Виступаючи офіційним доказом зареєстрованих фактів, вони зберігають це значення до тих пір, поки їх не змінять або анулюють, а тому точність даних, які в них містяться, мають велике значення.

В той же час сам по собі факт реєстрації актів цивільного стану не має значення, що встановлює право. Реєстрація лише встановлює, де і коли відбулися певні юридичні факти. Виключення складає лише реєстрація браку, яку закон кваліфікує як елемент юридичного складу, що встановлює право: без реєстрації, як і без взаємної згоди осіб, які вступають в юридичний брак, останнього немає.

Серед актів цивільного стану можна виділити, по-перше, акти, в яких зафіксовані факти, що впливають на правове положення фізичної особи. До таких фактів відносяться факти народження і смерті (оголошення померлим), реєстрація і розірвання браку, усиновлення і встановлення (визнання) батьківства.

По-друге, це акти цивільного стану, направлені на індивідуалізацію фізичної особи шляхом привласнення і реєстрації його прізвища, імені і по батькові.

На підставі записів, що чинять, фізичній особі видається спеціальний документ – свідоцтво, яким фізична особа свідчить своє положення в повсякденному житті. Так, до отримання паспорта єдиним документом неповнолітньої особи є свідоцтво про народження, а для підтвердження факту знаходження в юридичному браку необхідно пред'явити свідоцтво про реєстрацію браку.

Закон передбачає можливість відновлення органами реєстрації актів цивільного стану втрачених записів за наявності документів, які підтверджують, що раніше ці записи були, а так само анулювання записів на підставі рішення суду.

Проте не всі події і факти, які у відповідність із законом впливають на правове положення фізичної особи, підлягають спеціальній реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану. Так, визнання фізичної особи недієздатним, унаслідок душевної хвороби або недоумства, істотно впливають на його цивільний стан, проте спеціальний запис про цей факт не передбачено.

Порядок реєстрації актів цивільного стану, їх оскарження і відновлення визначається сімейним законодавством.

У зв'язку зі встановленням неточності або помилки в записах цивільного стану може виникнути необхідність в її виправленні. За наявності достатніх підстав і відсутності суперечки між зацікавленими особами зміну або виправлення запису проводять органи Рагса по місцю проживання заявника.

Якщо клопотання фізичної особи відхилене, суперечка відповідно ст. 161 КШіС України, оскільки цей закон діє до ухвалення спеціального закону, може бути переданий на розгляд суду.

Крім того, по ст. 9 Закону України «Про органи реєстрації актів цивільного стану» зміст актів цивільного стану, а так само відмова в реєстрації актів цивільного стану, зокрема в зміні прізвищу, імені і по батькові, їх відновлення або анулювання, можуть бути оскаржені у вищестоящий орган або суд.

ТЕМА 4 «ЮРИДИЧНИХ ОСОБИ ЯК СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА»

План лекції:

1. Поняття і ознаки юридичної особи.

2. Правоздатність і дієздатність юридичної особи.

3. Порядок виникнення і припинення юридичної особи.

4. Види юридичних осіб і їх загальна характеристика.

Література:

Конституція України 1996 року.

Цивільний кодекс України 16. 01. 2003 року

Підручник «Цивільне право України» під редакцією О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової 2002 року