Визнання фізичної особи безвісне відсутньою і оголошення її померлою

Довготривала відсутність фізичної особи в місці її постійного проживання, якщо невідоме його місцезнаходження, небайдуже для громадян і організацій, з якими він полягає в цивільних правовідносинах.

Це може бути знаходження у такої особи на утриманні інших осіб, оплата комунальних послуг і так далі

Щоб усунути юридичну невизначеність, яка викликана довготривалою відсутністю фізичної особи, небажані наслідки для його майна, закон передбачає створення особливого юридичного статусу – визнання його безвісно відсутнім.

Для визнання фізичної особи безвісно відсутнім, у відповідність із ст. 43 ЦК України, необхідна наявність умов:

- фізична особа повинна бути відсутньою в місці його постійного проживання зверху одного року;

- в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його знаходженні.

У випадку якщо неможливо встановити день отримання останніх відомостей про місце знаходження фізичної особи, початком безвісної відсутності слід вважати перше число місяця, який йде за тим, в якому були отримані такі відомості, а у разі неможливості встановити цей місяць – перше січня наступного року.

Визнання фізичної особи безвісне відсутнім здійснюється за рішенням суду, за заявою зацікавлених осіб.

Визнання фізичної особи безвісне відсутнім спричиняє за собою певні правові наслідки:

- на підставі вирішення суду, нотаріус по останньому місцю проживання фізичної особи проводить опис його майна і встановлює опіку над ним;

- опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутнім, приймає на себе виконання громадянських обов'язків в його користь, погашає за рахунок його майна довгі, управляє цим майном в його інтересах;

- за заявою зацікавленої особи опікун над майном особи, визнаної безвісно відсутнім, надає за рахунок майна зміст особам, яких він згідно із законом зобов'язаний містити.

У випадку якщо фізична особа, визнана безвісно відсутнім з'явиться або будуть отримані зведення про місце його знаходження, суд по місцю його знаходження або суд, що виніс ухвалу об визнання фізичної особи безвісно відсутнім, за заявою цієї особи або іншої зацікавленої особи відміняє вирішення про визнання фізичної особи безвісно відсутнім.

Разом з тим, неприпустимо визнавати фізичну особу безвісно відсутнім, якщо про нього є відомості про те, що він живий, але немає відомостей про його місце знаходження або фізична особа оголошена в розшук за досконалий злочин.

Визнання фізичної особи безвісне відсутнім не усуває юридичну невизначеність, яка виникла, оскільки ця особа залишається учасником ряду правовідносин. Тим часом, під час довготривалої відсутності фізичної особи, місцезнаходження якої встановити не представилося можливим, є підставою допустити, що воно померло.

Проте з таким припущенням неможливо зв'язувати юридичні наслідки.

У відповідність із ст. 46 ЦК України, оголошення фізичної особи померлим може бути тільки за рішенням суду. Підставами до такого є:

- якщо в місці проживання фізичної особи немає відомостей про місце його знаходження протягом трьох років з дня отримання останніх відомостей про нього;

- якщо фізична особа пропала безвісті при обставинах, які загрожували йому смертю або давали підставу допускати його загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців;

- якщо фізична особа пропала безвісті у зв'язку з військовими діями, після двох років з дня закінчення військових дій;

- неотримання протягом зазначених термінів відомостей про місце знаходженні цієї особи;

- неможливо встановити чи живу фізичну особу чи ні, не дивлячись на всі прийняті заходи.

На підставі вирішення суду про оголошення фізичної особи померлим, органи ЗАГС видають зацікавленій особі свідоцтво про смерть особа оголошеного померлим.

Вдень смерті фізичної особи оголошеного померлим, є день вступу рішення в законну силу про оголошення фізичної особи померлим. Якщо фізична особа, оголошена померлим, пропала безвісті при обставинах, які загрожували йому смертю або давали підставу рахувати його загибель від певного нещасного випадку, то суд може оголосити його померлим з дня його вірогідної смерті, а якщо особа пропала безвісті у зв'язку з військовими діями, то суд може оголосити фізичну особу померлим раніше, чим після закінчення двох років з дня закінчення військових дій, але не раніше чим після шести місяців.

Правовим наслідком оголошення фізичної особи померлим є припинення або перехід до спадкоємців всіх прав і обов'язків, які належали йому як суб'єктові права, тобто такі ж наслідки, які спричиняє за собою смерть людини.

Відповідно до ст. 47 ЦК України, правові наслідки оголошення фізичної особи померлим прирівнюються до правових наслідків, які наступають у разі смерті.

Проте:

- спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, яке перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадку;

- нотаріус, який видав спадкоємцям свідоцтво про право на спадок на нерухоме майно, накладає на нього заборону на відчуження.

Оголошення фізичної особи померлим, у відмінності від настання смерті, встановлює лише презумпцію, а не сам факт смерті.

Тому рішення суду відносно фізичної особи, яка оголошена померлою, а фактично воно залишається живим, не впливає на його правоздатність.

В даному випадку поява фізичної особи або встановлення його місця знаходження, після відміни рішення судом, наступають певні правові наслідки, передбачені ст. 48 ЦК України:

- незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення такого майна, якщо воно збереглося і безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за давність, а так само грошей і цінних паперів на пред'явника;

- особа, до якого майно перейшло за відшкодувальним договором, зобов'язане повернути його, якщо встановлено, що на момент придбання цього майна воно знало, що фізична особа, оголошена померлим, жива, а у випадку, якщо неможливо повернути майно в натурі, то відшкодовується його вартість;

- якщо майно перейшло у власність держави, АР Крим або територіальному суспільству і було реалізовано ними, цій особі повертається сума, отримана від реалізації цього майна.