Види довіреності

Поділ довіреностей на види має практичне і теоретичне значення. У юридичній літературі практично одностайно виділяють одні і ті ж види довіреності. За змістом і обсягом повноважень, якими наділений представник прийнято виділяти три види довіреності:

разова – видається для вчинення однієї строго визначеної дії, наприклад отримання місячної заробітної плати. Як правило для учинення вказаного в такій довіреності правочину її слід передати третій особі. Це має важливе значення для так званих товарних операцій юридичних осіб для яких згідно вимог бухгалтерського обліку та звітності кожна передача матеріальних цінностей повинна мати документальну підставу;

спеціальна – видається для учинення низки однорідних правочинів. Для їх учинення це необхідно посвідчення особистості представника. Такі довіреності мають спеціальне професійне призначення і здебільше слугують для опосередкування регулярних операцій з товарно-матеріальними цінностями від товаровласників чи вантажоперевізників. Тому цими довіреностями наділяються експедитори. У товарних накладних зазначається номер довіреності та дата її видачі, а сама довіреність повертається представнику;

генеральні чи, як ще їх називають, загальні довіреності видаються представнику для вчинення самих різноманітних правочинів на протязі певного періоду. Такою є довіреність, що видається юридичною особою керівнику її філії чи представництва.

За можливостями відкликати видану довіреність можна виділити відкличні довіреності і безвідкличні (ч.4 ст.249 ЦК). Відкличну довіреність особа яка її видала має право відкликати у будь-який час. Відповідно до ч. 1 цієї статтті особа яка видала довіреність,за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. При тому відмова від такого права є нікчемною. Безвідкличну – лише за умови перебігу встановленого у довіреності або законі строку.

За формою слід виділити просту письмову та кваліфіковану – нотаріально посвідчену. Нотаріально посвідчена довіреність видається у тих випадках коли правочин, на вчинення якого уповноважується представник, потребує за законом нотаріального посвідчення. У всіх інших випадках достатньо простої письмової довіреності.

За правовим становищем осіб, якими видані довіреності, та вимогами щодо їх верифікації слід виділити довіреності фізичних осіб та довіреності юридичних осіб. Підписи на довіреностях фізичних осіб повинні бути належним чином посвідчені за місцем їх роботи, служби, навчання чи перебування. Підпис фізичної особи-підприємця може бути посвідчено його печаткою. Навпроти, довіреності юридичних осіб спеціальних посвідчуючих заходів не потребують. Проте така довіреність повинна бути зареєстрована, мати номер, підписана уповноваженою особою та посвідчена печаткою.

Сучасна інформаційна дійсність і інформаційні технології мають інші техніко-юридичні засоби передачі повноважень. Мається на увазі широке використання кодів для доступу до віртуального технологічного обладнання і учинення за його допомогою конклюдентних правочинів у інтересах інших осіб. Так отримати кошти у банкоматі може кожна особа, якій відомо індивідуальний код електронної карточки. За правовою оцінкою передача іншій особі електронної картки і повідомлення її індивідуального коду із одночасним дорученням провести платежі певній особі, чи отримати гроші може кваліфікуватися як своєрідна віртуальна довіреність. Проте це дуже молозвідана у національній цивілістиці сфера відносин.

Зазвичай довіреності – індивідуалізовані документи, що виходять від конкретної особи. У практиці застосовуються колективні довіреності, які видаються одночасно двома та більше особами для спільного представництва їх інтересів. Такі довіреності практикуються для представництва корпоративних прав (передача (делегування) повноважень учасників господарських товариств чи інших корпоративних утворень для висловлення їх позиції на загальних зборах). Вони можуть підтверджувати повноваження на отримання однотипових платежів певній особі – старості групи на отримання стипендій, роздатчикам заробітної плати на отримання заробітної плати певного структурного підрозділу юридичної особи.

Відповідно до п. 26 „Порядку посвідчення заповітів і довіреностей” доцільно також виділити довіреність що видана тільки на одну особу ба довіреності, що видані на двох та більше осіб. Іншими словами йдеться про довіреність з одним представником та довіреності з декількома представниками. Зокрема останні довіреності вигідні для представництва інтересів клієнта юридичної компаній у суді. Утому разі коли не має змоги участь прийняти у процесі один представник компанії, це може зробити інший її представник.

Крім цього слід розрізняти імперативні довіреності у яких є лише одна визначена особа без наділення її правом на передачу представництва чи імперативні умови її представництва перед третіми особами, та диспозитивні довіреності, за якими представник вправі самостійно приймати рішення щодо передачі своїх повноважень іншим особам чи розумного відступу від умов учинення ним правочинів з третіми особами.

Наразі виникла проблема виділити професійні довіреності, зокрема довіреності на представництво у державних та судових органах щодо здійснення захисту прав фізичних та юридичних осіб. Такі довіреності можуть бути видані працівнику – наприклад юристу юридичної особі або іншій особі, зокрема юристу, який представляє особу в органах дізнання, досудового слідства, суду, інших органах. Довіреності юристів на правозахисту діяльність за можливими повноваженнями є адвокатські, які є найбільш широкими за повноваженнями, які виписані ЗУ „Про адвокатуру” та справ (цивільні, адміністративні та кримінальні), юридичні кваліфіковані – які видаються для представництва у цивільних справах, та довіреності громадських захисників.

§ 7. Форма та строк довіреності

Чинним законодавством визначена форма довіреності – спосіб вираження волевиявлення особи, яку представляють за довіреністю. Відповідно до ст. 245 ЦК форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Домінування вимог закону в даному разі є виправданим, оскільки надає відносинам із договірного представництва стабільну основу, гарантує інтереси як самого представника так і третіх осіб.

Як вже зазначалось у попередньому підрозділі форма довіреності може бути проста письмова, а може бути письмова кваліфікована – нотаріально посвідчена. Нотаріально посвідчена довіреність необхідна для представництва у тих правочинах, які за чинним законодавством вимагають нотаріального посвідчення, наприклад продаж нерухомості.

Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків видачі довіреності на отримання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо). Такі довіреності можуть бути посвідчені посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Тим самим, з одного боку, встановлено підвищені правові гарантії для інституту передоручення, а з другого знято необґрунтовані перепони.

Крім нотаріально посвідчених довіреностей передбачаються довіреності, які прирівнюються до нотаріально посвідчених. Згідно ст. 245 ЦК до таких довіреностей відносяться:

- довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військовому лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем; д

- довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також довіреність робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу;

- довіреність особи, яка перебуває у місці позбавлення волі (слідчому ізоляторі), може бути посвідчена начальником місця позбавлення волі.

Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Крім цього у сільських місцевостях довіреності може посвідчити голова сільської чи селищної Ради. За рубежем довіреності можна посвідчити у консульських закладах України.

Окремо законом врегульована форма довіреності юридичної особи. Відповідно до ст. 246 ЦК довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Новий ЦК встановив ряд новел щодо строку довіреності. Перш за все він відійшов від імперативно визначеної граничної її строковості. Статтею 248 передбачено що строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до її припинення. Отже відмінено трьохрічний загальний строк довіреності, що передбачався ЦК УРСР 1963р. Але виникає питання як же бути у тому разі коли строк у довіреності за об’єктивними чи суб’єктивними причинами не вказано. Вважаємо, що довіреність у якій не вказано строк її чинності але вказана дата її вчинення повинна діяти лише на протязі одного року з моменту її учинення.

Відповідно, строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана. Це прояв правила, що ніхто не може передати іншій особі більше прав (повноважень) чим має сам.

Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.