Експериментальна частина. Робота проводиться з використанням кріоскопу (рис.1), що складається із зовнішнього стакану (4), робочої пробірки (3)

Робота проводиться з використанням кріоскопу (рис.1), що складається із зовнішнього стакану (4), робочої пробірки (3), яка закрита щільним корком, термометра (1) та мішалки з нержавіючої сталі (2).

Рис1. Кріоскоп для визначення осмотичного тиску розчину.

Для проведення досліду можуть бути використанні добре розчинні в воді неелектроліти: глюкоза, сахароза, або гліцерин.

Заповніть стакан кріоскопу охолоджувальною сумішшю із льоду та кристалічної солі NaCl. Відміряйте 50 мл дистильованої води і налийте її в робочу пробірку.

Опустіть у пробірку термометр, щоб рівень розчинника був на 1 – 1,5 см вище кульки термометру, і закрийте корком пробірку.

Пробірку помістіть в охолоджувальну суміш.

Перемішуючи рівномірно воду мішалкою, спостерігайте за показаннями термометру. В момент появи перших кристалів льоду зафіксуйте показання термометру (Ткр.) з точністю до 0,01 °.

Іноді вода переохолоджується. В цьому випадку у момент появи льоду температура води підвищується. Температурою кристалізації води слід вважати температуру, що встановлюється після такого стрибка.

Визначення температури кристалізації повторіть ще 2 рази. Для цього кожного разу вийміть робочу пробірку із стакану кріоскопу, нагрійте її рукою поки не розчиняться всі кристали льоду. Потім знову опустіть пробірку у стакан і повторіть визначення температури кристалізації. Розходження між вимірами не повинно перевищувати 0,01 °.

Далі зважте на аналітичних вагах наважку глюкози (або сахарози), яка б відповідала концентрації 0,3М розчину цього неелектроліту. Внесіть наважку в розчинник що не містить кристалів льоду і добре перемішайте до повного розчинення речовини.

Знову зберіть кріоскоп і визначить температуру кристалізації розчину так, як це вказано вище для розчинника (води).

ПАМЯТАЙТЕ, що при кристалізації розчину температура не лишається постійною, тому що помірні виділення кристалів льоду підвищують концентрацію розчину і температура кристалізації розчину постійно знижується. Тому слід не допускати переохолодження розчину і виділення великої кількості кристалів. ТЕМПЕРАТУРОЮ КРИСТАЛІЗАЦІЇ СЛІДВВАЖАТИ ПОКАЗАННЯ ТЕРМОМЕТРА У МОМЕНТ ПОЯВИ ПЕРШИХ КРИСТАЛІВ ЛЬОДУ (T'_крист.). Якщо не вдалося уникнути переохолодження, то за температуру кристалізації прийміть найвищу температуру розчину після появи кристалів льоду.

Повторіть вимірювання температури кристалізації 0,3 М розчину глюкози (або сахароза) ще 2 рази. Розходження між окремими вимірюваннями не повинні перевищувати ± 0,01°С.