Синдром множинних ендокринних неоплазій III типу

Синоніми: синдром неврином слизових, множинний ендокринний аденоматоз III типу, синдром нейром слизових оболонок.

Тип успадкування захворювання- аутосомно-домінантний із високою пенетрантністю та варіабельною експресивністю. Популяційна частота невідома. Співвідношення статі- Ч1:Ж1 Приблизно 50% описаних випадків спорадичні, однак немає впевненості, що у всіх цих випадках інші члени родини обстежувалися досить ретельно, тому дійсна частота спорадичних випадків синдрому МЕН-III невідома.

При синдромі МЕН-III, так само, як і при МЕН-II, виявлялася делеція короткого плеча 20-ї хромосоми, що вказує на тісний генетичний зв'язок обох синдромів. Однак, на відміну від МЕН-II специфічні генетичні маркери, зчеплені із синдромом МЕН-III, поки не описані.

Мінімальними діагностичними ознаками МЕН-III є: медуллярний рак щитоподібної залози; невриноми язика та губ; феохромоцитома; зовнішній вигляд, подібний із зовнішнім виглядом хворих із синдромом Марфана.

На відміну від МЕН-I і МЕН-II, при синдромі МЕН-III гіперпаратиреоз спостерігається рідко.

Зовні хворі подібні з пацієнтами, що страждають на синдромом Марфана (астенічна конституція, високий зріст, лордоз, кіфоз, сколіоз, воронкоподібна грудна клітка, вальгусна деформація колінних суглобів, генералізована гіпермобільність суглобів).

Характерним відмінним симптомом є невроми слизових кон’юнктиви, носової порожнини, губ, слизової щік, язика, ШКТ, у тому числі товстої кишки. Нейроми мають вигляд дрібних блискучих кульок на губах, язиці та слизовій порожнині рота. Часто в патологічний процес утягуються також повіки, кон’юнктива, рогівка. Спостерігається стовщення повік і дифузна гіпертрофія губ. Нерідко мають місце шлунково-кишкові порушення, пов'язані зі зміною моторики кишечника (запори, проноси, іноді мегалоколон). Ці симптоми обумовлені дифузними гангліонейроматозом кишечника. Перераховані вище симптоми- нейроми, характерні зміни рис обличчя, порушення з боку ШКТ проявляються вже в ранньому дитинстві, при цьому синдром найчастіше залишається недіагностованим доти, доки набагато пізніше не виникнуть ознаки

феохромоцитоми або медуллярного раку щитоподібної залози. Крім цього, спостерігається характерне обличчя з товстими губами, псевдопрогнатизмом, відстовбурченими вухами, пігментні плями ясно-коричневого кольору, ластовиння, м'язова гіпотонія.

Приблизно в половині описаних випадків синдром проявляється повністю, тобто нейромами слизових оболонок, феохромоцитомою і медулярним раком щитоподібної залози. Менш ніж у 10% випадків відмічаються тільки нейроми й феохромоцитоми, а в інших- нейроми й медулярний рак щитоподібної залози без феохромоцитоми.

Медулярний рак щитоподібної залози й феохромоцитоми нагадують відповідні прояви синдрому МЕН-II; обоє вони звичайно бувають двосторонніми й мультицентричними. Однак медулярний рак щитоподібної залози при синдромі МЕН-III виявляє тенденцію до особливої агресивності й може виникати навіть у маленьких дітей. Принципи діагностики, скринінгу членів родини й лікування залишаються такими ж, як і при синдромі МЕН-II. Особливо важлива діагностика медуллярного раку у дітей. У всіх хворих відразу ж після встановлення діагнозу варто проводити тотальну тиреоїдектомію. Феохромоцитому, якщо вона є, потрібно видаляти перед тиреоїдектомією.

Симптоми з боку кишечника пов'язані з гангліоневромами (мегалоколон) або із секрецією пухлиною щитоподібної залози простагландину, вазоактивного кишкового поліпептиду. Інколи зустрічається паратиреоїдна гіперплазія.

Диференціальний діагноз варто проводити з: синдромами множинних ендокринних неоплазій I і II типів; нейрофіброматозом.

Таким чином, синдроми МЕН є клінічно поліморфними й генетично гетерогенними захворюваннями, що відносяться до категорії онкогенетичних синдромів, супроводжуються високим ризиком розвитку остеопорозу та непластичних уражень. Рання діагностика даної патології, виділення груп високого генетичного ризику дозволяють вчасно провести медико-генетичне консультування й розробити індивідуальну тактику ведення хворого й родини, спрямовану на профілактику вторинного остеопорозу та розвитку неоплазій

Онкогенетичні синдроми із залученням ендокринної системи часто супроводжуються розвитком остеопорозу. В наших спостереженнях вони були представлені синдромами МЕН-I, МЕН-II, МЕН-III, Вернера (рис.40), спадковою феохромоцитомою, нейро-ендокринно-кутанеальним синдромом, порушенням статевої диференційовки, синдромом тестикулярної фемінізації, гіперпаратиреозом та ін. Як раритетний варіант діагностований сімейний випадок хемодектоми в поєднанні з феохромоцитомою, що відноситься до синдрому множинних гломусних пухлин.

Пухлинні ураження при синдромах МЕН були представлені аденомами гіпофіза, кістами й карциномою щитоподібної залози, феохромоцитомою, пухлиною епіфіза, фіброматозом язика та ШКТ.

Рис. 40. Синдром Вернера.

Спадкові захворювання шкіри, що відносяться до онкогенетичних синдромів:

• пігментна ксеродерма;

• нейрошкіряний меланоз;

• булльозний епідермоліз (рис. 41,42);

• іхтіоз (рис. 43);

• невус сальних залоз лінійний (рис. 44);

• невус Сеттона (рис. 45);

• синдром базально-клітинного невуса;

• синдром множинних лентіго;

• ветіліго;

• синдром Шагрена;

• поро кератоз;

• генодерматози;

• кератинові хвороби;

• синдром диспластичного невусу й ін.

Таблиця 5

Онкогенетичні синдроми з переважним ураженням шкіри

Захворювання	Шкірні прояви	Інші особливості	Онкологічна патологія
Пігментна ксеродерма	Фотодерматит, атрофія шкіри на відкритих ділянках тіла, ластовиння, лентіго, телеангіектазії, кератоз, ангіоми	Світлобоязнь, кератити, рубцірогівки, остеопороз	Рак шкіри, меланома, кератоксантома, базально-клітинні карциноми, рідко фібросаркома, злоякісні пухлини кон'юнктиви та повік
Синдром диспластичного невуса	Множинні невуси, різного розміру, діаметром до 5-7 см невуси з нерівномірним забарвленням (що варіює від темно-коричневого до майже безбарвного), з нерівними краями	Остеопороз, який носить вторинний характер	Меланома, у родинах часто зустрічаються пухлини інших локалізацій: рак легені, підшлункової залози, молочної залози та ін.
Пахіоніхія спадкова	Кератоз долонь і підошов, шкіри ліктів і колін, язика, гіпергідроз	Деформація, стовщення й потемніння нігтів, розумова відсталість	Плоскоклітинні карциноми порожнини рота, а у жінок - зовнішніх статевих органів
Саркома Капоши	Ангіосаркома шкіри кінцівок	Остеопороз, який носить вторинний характер	Ангіосаркома шкіри кінцівок. В 60% випадків розвиваються ангіосаркоми шлунка, тонкого кишечника, внутрішніх органів
Синдром Ротмунда- Томсона	Мармурова сітка на шкіри обличчя, що починається з підборіддя, поступово поширюючись на лице, вушні раковини, шию, кінцівки й сідниці. Сітчаста пігментація поступово стає червоно-коричневою, а потім жовтіє. З'являються вогнища атрофії, телеангіектазії, висипання типу ліведо. Розвиваються множинні кератози	Катаракти,сліпота, низький зріст, гіпотрихоз, рання сивина й випадіння волосся, дистрофічні зміни зубів і нігтів, ювенільний атеросклероз, гіпогонадизм та інші порушення функції залоз внутрішньої секреції, остеопороз	Плоскоклітинна карцинома шкіри
Розсіянний поверхневий променевий кератоз	Ураження виникають тільки на ділянках, що піддаються сонячному опроміненню, розвиваються після 16 років		Рак шкіри
Пузирчатка Брокка (бульозний дистрофічний епідермоліз)	Міхури на шкірі й слизових з наступною мокнучою ерозією й розвитком рубців,схильнихдопереродження	Остеопороз	Рак шкіри
Розсіяний порокератоз долонь і підошов	Кератозні бляшки спочатку з'являються на долонях і підошвах, потім можуть поширюватися на інші частини тіла		Рак шкіри
Порокератоз Мібеллі	Вогнища кератозу, що нагадують гірлянди, атрофія й лущення шкіри. На шкірі утворюються і відцентрово розташовуються кератозні бляшки, оточені вузьким мозолистим валиком, з атрофією в центрі.	Гірляндоподібне помутніння рогівки, дистрофія нігтів, зубів, хромосомна нестабільність	Плоскоклітинний рак шкіри
Синдром Ван-Ден- Боша	Дистрофія шкіри з ангідрозом, кератоз долонь і стоп з бородавчатими розростаннями, схильними до канцироматозного переродження	Затримка росту, алопеція, зниження інтелекту	Карциноми шкіри
Фолікулярний кератоз (хвороба Дар’є-Уайта)	Порушено процес зроговіння шкіри, розвиваються конічні папули, які перероджуються в карциноми шкіри		Карциноми шкіри
Полідиспластичний булльозний епідермоліз	Суха шкіра, великі міхури із серозно-геморрагічним вмістом, що розкриваються з утворенням виразок, ерозій, з утворенням рубців, які надалі деформуються; позитивний симптом Нільського, важкі піодермії, ксеродерма	Важкі дистрофічні зміни зубів, волосся, кісток, нігтів, мутиляції пальців, ектропіон повік, ураження слизових оболонок рота, носоглотки, стравоходу, трахеї з рубцюванням і стенозуванням, імунологічна недостатність, остеопороз	Рак шкіри
Епітеліома Брука	Кістозні аденоїдні епітеліоми (множинні дрібні щільні вузлики) на шкірі обличчя й волосистої частини голови	Гіперхолес-теринемія, можливий розвиток вторинного остеопорозу	Гемангіоми, кісти зубів, фіброми яєчників, базально- клітинний рак шкіри
Самовиліковна сквамозно-клітинна карцинома	Кератоксантома, яка гістологічно не відрізняється від карциноми шкіри, але через кілька місяців заживляється рубцем	Можливий розвиток остеопорозу	Кератоксантома
Передраковий меланоз Дюбрейля- Хатчинсона	У літньому віці виникає невелика пігментна пляма на шкірі обличчя, грудях, кисті або слизовій порожнині рота, що нерівномірно пофарбована, інфільтрована.	Можливий розвиток остеопорозу	В 40% випадків розвивається меланома
Вроджений дискератоз (синдром Цинссера-Енгмана- Коула)	Диссеменованний дискератоз, пойкілодермія, лейкоплакія слизової порожнини рота, підошовний гіпер- кератоз, гіпергідроз, атрофічна еритема шкіри долонь і підошов, ектропіон повік, сльозотеча, тріщини й лейкоплакія в ділянці рота, ануса, уретри, можуть бути прояви булльозного епідермоліза, телеангіектазії, закупорка сальних залоз	Дистрофія нігтів, дисплазія зубів, карієс, грижі, тонке волосся, блефарит, ектропіон повік, гіпогеніталізм, дисфагія, панцитопенія, може бути розумова відсталість, цироз	Злоякісна нейтропенія, рак шкіри, плоскоклітинна карцинома шкіри, рак стравоходу, глотки
Синдром Папійона- Лефевра	Гіперкератоз шкіри в області ліктів, колін, долоней, підошов, акантоз	Пародонтоз, остеопороз	Пухлини ШКТ

Рис. 41-42. Булльозний епідермоліз у матері та дитини

Рис. 43. Іхтіоз

Рис. 44. Невус сальних залоз лінійний

Рис.45. Невус Сеттона

Таблиця 6

Онкогенетичні синдроми,

що супроводжуються хромосомною нестабільністю

Синдром	Фенотипічні прояви	Онкологічна патологія
Панцитопенія Фанконі	Анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, гіпоплазія кісткового мозку, геморрагічний синдром, імунологічна недостатність, низький зріст, мікроцефалія, аплазія І пальця кисті або променевої кістки, мікрофтальм, страбізм, ністагм, птоз, пігментація шкіри в пахових і пахвових ділянках, аномалії статевих органів, вади серця. Можливий розвиток остеопорозу.	Гострий лейкоз, гепатоми
Синдром Блума	Відставання в рості й вазі, мікродоліхоцефалія, довгий масивний ніс, гіпоплазія скулових дуг, телеангіектазії, фотодерматит на обличчі у вигляді метелика, кавові плями, іхтіозоформні зміни шкіри, передчасне старіння, імунологічна недостатність. Зміни кісткової системи- в деяких випадках розвиток остеопенії на фоні пухлинних уражень	Гострий лейкоз, солідні пухлини, злоякісні пухлини лімфоретикулярної системи
Синдром Вернера	Передчасне старіння, прогерічні зміни шкіри й волосся, рання сивина або випадіння волосся, рання поява зморшок, випадіння зубів, атрофія підшкірно-жирового шару й м'язів, трофічні виразки на стопах і щиколотках, кальцифікати м'яких тканин, гіперкератоз, гіперпігментація шкіри, склеродермія, телеангіектазії, катаракта, пігментний ретиніт, клювовидний ніс, гіпомімія, ранній атеросклероз, гіпогонадизм, інсулінрезистентний цукровий діабет, остеопороз, деформація суглобів	Саркоми, аденокарциноми ендокринних залоз, внутрішніх органів, молочних залоз; менінгіома, лейкоз, меланома, базаліоми, плоскоклітинний рак шкіри
Ракові родини	Пухлинні ураження мають 40% і більше близьких родичів; рання маніфестація пухлин, множинність ураження. Розвиток вторинного остеопорозу зумовлений непластичним ураженням.	Аденокарциноми, саркоми, лейкози, лімфогрануломатоз, рак сечового міхура, щитоподібної залози, ембріональні пухлини, пухлини молочних залоз, матки, придатків
Синдром Санктиса-Каккіоне	Пігментна ксеродерма (див.нижче), низький зріст, гіпоплазія гонад, мікроцефалія, паралічі, атаксія, судороги, атрофія м'язів кінцівок, що прогресує, розумова відсталість, порушення обміну порфиринів, дефектність ферментів репарації ДНК	Рак шкіри, меланома
Синдром Ріда	Пігментна ксеродерма (див. вище), мікроцефалія, низький зріст, хореоатетоз, мозочкова атаксія, нейросенсорна глухота, укорочення ахілова сухожилля, статевий інфантилізм.	Рак шкіри, меланома

Таблиця 7

Онкогенетичні синдроми

з переважним ураженням ШКТ

Захворювання	Фенотипічні прояви	Онкологічна патологія
Кератоз долонь і підошов з раком стравоходу	Кератоз долонь і підошов	Рак стравоходу
Синдром Пейца-Єгерса-Турена (поліпоз кишечника гамартомний)	Лентіго, пігментні плями на обличчя, слизовій оболонці рота, губ, кон'юнктиві, в ділянці ануса, піхви, на кінчиках пальців рук, поліпи шлунка, тонкої кишки, рідше товстого кишечника, поліпи носа, сечового міхура, ниркових мисок, бронхів (поліпи гамартозного типу), шлунково-кишкові кровотечі,часто розвивається інвагінація тонкої кишки	Аденокарцинома шлунка, тонкого кишечника. Пухлини яєчників у 14% жінок із синдромом Пейца-Єгерса-Турена
Сімейний поліпоз кишечника	Множинні аденоматозні поліпи товстої й прямої кишки, кишкові кровотечі, коліти, порушення білкового та водно-електролітного обміну	Злоякісне переродження поліпів кишечника. Аденокарцинома товстого кишечника
Синдром Гарднера (поліпоз кишечника аденоматозний, сімейний поліпоз товстого кишечника)	Множинні поліпи товстого кишечника,додаткові дрібні, епідермоїдні кисти, фіброми шкіри, пігментація сітківки, келлоїдні рубці. Поліпоз сполучається з м’ягкотканними пухлинами та пухлинами кісток.	Множинні остеоми кісток обличчя-лобної, ґратчастої, скулової, клиноподібної, верхньої та нижньої щелепи, фіброми, ліпоми, лейоміоми, аденокарциноми товстого кишечника, фібросаркома, рак щитоподібної залози, яєчників, сечового міхура, аденома надниркових залоз, гіпофіза, острівців підшлункової залози, медулобластома; трихоепітеліоми, дисмоїдні фіброми брижжі, м’язового шару кишечника, сідниць, плечового поясу, які можуть перероджуватися в фібросаркому.
Синдром Тюрко	Поліпоз товстої кишки з ранньою маніфестацією, пігментні плями на шкірі, пухлини головного мозку	Пухлини ЦНС, медулобластома головного мозку, карцинома товстого кишечника
Генералізованний юнацький поліпоз	Доброякісні кістозні гамартоми всіх відділів кишечника, аденоматозні поліпи товстого кишечника, кишкові кровотечі, кишкова непрохідність	Аденокарцинома товстого кишечника, малігнізація поліпів у 5% випадків.
Тилоз	Кератоз долонь і підошов, незвичайна зкресленість і аномальне розташування потових залоз, маніфестація у віці 5-15 років	Рак стравоходу після 40 років. При маніфестації тилоза після 45 років у 95% хворих до 65 років розвивається рак стравоходу.
Синдром Торре	Поліпоз товстої кишки, множинні пухлини сальних залоз	Рак товстої кишки, злоякісні пухлини внутрішніх органів, множинні пухлини сальних залоз
Фіброматоз ясен, гіпертрихоз (рис.50, 51)	Фіброматозне ураження ясен, ясна стовщені, майже повністю перекривають зуби, гіпертрихоз	Злоякісне переродження фіброматоза ясен
Синдром Жильбера (юнацька печінкова дисфункція)	Порушення обміну білірубіна	Підвищений ризик розвитку печінково-клітинної карциноми

Враховуючу високу частоту непластичних процесів при онкогенетичних синдромах з переважним ураженням шлунково-кишкового тракту і прояви мальабсорбції, при даній патології ризик розвитку остеопорозу є високим, він носить вторинний характер і потребує розробки заходів, що спрямовані на його попередження.

Рис. 50. Фіброматоз ясен, гіпертрихоз.

Рис. 51. Фіброматоз ясен, гіпертрихоз

Таблиця 8

Онкогенетичні синдроми з переважним ураженням кровотворної та імунної систем

Синдром	Фенотипічні прояви	Онкологічна патологія
Панцитопенія Фанконі	Анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, гіпоплазія кісткового мозку, геморрагічний синдром, імунологічна недостатність, низький зріст, мікроцефалія, аплазія І пальця кисті або променевої кістки, мікрофтальм, страбізм, ністагм, птоз, пігментація шкіри в пахових і пахвових областях, аномалії статевих органів, вади серця	Гострий лейкоз, гепатоми
Синдром Блума	Відставання в рості й вазі, мікродоліхоцефалія, довгий масивний ніс, гіпоплазія скулових дуг, телеангіектазії, фотодерматит на обличчі у вигляді метелика, кавові плями, іхтіоформні зміни шкіри, передчасне старіння, імунологічна недостатність	Гострий лейкоз, солідні пухлини, злоякісні пухлини лімфоретикулярної системи
Агаммаглобулінемія Брутона	Рецидивуючі важкі запальні захворювання шкіри, органів дихання, ШКТ, відсутність В-лімфоцитів та імуноглобулінів, анемія, лейкопенія, моноцитоз, еозинофілія	Злоякісні лімфоми
Синдром Віскота-Олдріча	Тромбоцитопенія, геморрагічний синдром, екзема, рецидивуючі інфекції шкіри, органів дихання, отити, лімфопенія, зниження рівня імуноглобулінів	Ретикулоклітинна саркома, злоякісний ретикулоендотеліоз, астроцитома, злоякісні лімфоми
Синдром Незелофа	Аплазія вилочковой залози без порушення функції паращитоподібних залоз. Рівень імуноглобулінів нормальний, але відсутні реакції клітинного типу.	Лімфоми, у тому числі й у головному мозку, плоскоклітинний рак шкіри.
Агаммаглобулінемія швейцарського типу	Порушення гуморального й клітинного імунітету. Гіпоплазія всієї лімфоїдної тканини та вилочкової залози з різким зменшенням вмісту в крові імуноглобулінів А, В, G.	У 10-15% хворих розвиваються лейкози плоскоклітинний рак шкіри
Ідіопатична гіпогаммаглобулінемія Барандуна	Порушений синтез імуноглобулінів гуморальної системи, що наростає з віком, схильність до інфекцій, гепато- спленомегалія	Ризик новоутворень 8%, з них 56% становлять лімфоми
Лімфогістіоцитоз Леттерера-Сиве-Абта (сімейний ретикулоендотеліоз)	Прогресуюча інфільтрація всіх органів гістіоцитами, анемія, тромбоцитопенія, лімфоденопатія з важкими кровотечами, діареєю, висипкою на шкірі, гепатоспленомегалією.	Ретикулоендотеліальні пухлини
Дитяча нейтропенія (синдром Костманна, дитячий генералізованний агранулоцитоз)	Недостатність гранулопоеза: дозрівання зупиняється на стадії мієлоцитів. У крові при нормальному вмісті еритроцитів і тромбоцитів майже немає нейтрофілів. Відзначається схильність до інфекцій..	Можливий розвиток гострого моноцитарного лейкозу

При онкогенетичних синдромах з переважним ураженням кровотворної та імунної систем нерідко розвивається остеопороз, що носить вторинний характер і потребує своєчасної діагностики, корекції та профілактики

Таблиця 9

Онкогенетичні синдроми

з переважним ураженням нефроуринарної системи

Синдром	Фенотипічні прояви	Онкологічна патологія
Пухлина Вільмса (нефробластома)	Зростаюча пухлина в животі, може бути субфібрилітет, підвищення ШОЕ, анемія, важкість та періодичний тупий біль у животі. При метастазуванні - асцит, жовтяниця, гематурія, кахексія. У половини хворих спостерігаються ПВР: гемігіпертрофія, анірідія, вади сечової та статевої систем, серця, судин. Можливий розвиток остеопорозу.	Нефробластома становить 6-8% усіх випадків онкологічних захворюваннь у дітей. У хворих із пухлиною Вільмса та гіпертрофією часто розвиваються інші первинні пухлини- гепатобластома та карцинома кори надниркових залоз
Сімейний гідронефроз	Клініка гідронефрозу, іноді спостерігається відсутність другої нирки. У хворих вторинно розвивається остеопороз	Підвищений ризик розвитку саркоми нирки
Сімейний рак нирки	Клінічні прояви раку нирки, що має місце у кількох членів родини. Остеопороз, який носить вторинний характер	Рак нирки

Ультразвукова та комп’ютерна денситометрія у хворих на ОГС дозволяє своєчасно виявити ознаки остеопорозу та вибрати адекватну тактики ведення, яка спрямована на попередження його ускладнень.

Важливе значення в діагностиці онкогенетичних синдромів має ультразвукове дослідження, яке дозволяє не тільки уточнити характер змін внутрішніх органів, але й діагностувати пухлинні ураження (рис. 52.).

Рис. 52. Гемангіома печінки

Комп'ютерна і ядерно-магніто-резонансна томографії є високоінформативними методами, які дозволяють не тільки діагностувати той або інший онкогенетичний синдром, але й виявити пухлинний ріст (Рис. 53, 54).

Рис. 53. ЯМРТ черепа у пацієнта із хворобою Педжета

Рис. 54. Пухлина головного мозку

Використання пренатального соматогенетичного дослідження із синдромологічним аналізом дозволяє діагностувати ряд онкогенетичних синдромів, хромосомної та моногенної (рис. 55, 56) етіології.

Рис. 55. Пренатальна діагностика синдрому Кліппеля-Треноне

Рис. 56. Випадок пренатальної діагностики туберозного склерозу. Рабдоміома серця плода

Важливе значення в діагностиці онкогенетичних синдромів має клініко-генеалогічний аналіз. Він дозволяє не тільки уточнити тип успадкування, але й виявити раковий сімейний синдром (рис. 57, 58).

Рис. 21. Родовід родини з онкогенетическим синдромом

Рис. 57. Родовід родини із синдромом Кліппеля-Треноне

РШ

РТ – рак тіла матки Л

ПГМ – пухлина головного мозку

ПЯ – пухлина яєчника

КЯ - киста яєчника

РЛ – рак легені

РС – рак сечоводу

РШ – рак шлунка

Л- лімфогранулематоз

Рис. 58. Родовід родини з раковим сімейним синдромом

Таким чином, онкогенетичні синдроми мають високу питому вагу в регіоні, відрізняються великою розмаїтістю нозологічних форм, нерідко мають прояви вторинного остеопорозу, який розвивається на тлі гамартозних і пухлинних уражень, противосудомної терапії, ендокринопатій, синдромів мальабсорбції тощо.

Своєчасна діагностика дасть можливість виявити родичів, для яких ризик розвитку раку високий, але його можна уникнути.

Медико-генетичне консультування дозволяє виявити онкогенетичний синдром ще до появи другої (соматичної мутації), а значить - до розвитку пухлини.

Для ранньої діагностики ОГС у групах високого генетичного ризику необхідне обстеження пробандів за наступною програмою.

Програма обстеження родин з онкогенетичними синдромами:

· оцінка скарг, анамнестичних даних;

· соматогенетичне дослідження із синдромологічним аналізом;

· клініко-генеалогічний аналіз;

· цитогенетичне дослідження (каріотипування з диференціальним фарбуванням хромосом, визначення рівня хромосомних аберацій);

· молекулярно-цитогенетичні та молекулярно-генетичні методи дослідження;

· оцінка соматичного, ендокринного, неврологічного, офтальмологічного, імунологічного та гормонального статусів;

· ультразвукові методи дослідження;

· ендоскопічні методи дослідження;

· ультразвукова та комп’ютерна денситометрія;

· комп'ютерна та ядерно-магніто-резонансна томографії.

Своєчасна постановка діагнозу онкогенетичного синдрому дає можливість здійснити реальну профілактику остеопорозу та раку у хворих, які народжуються з високою схильністю до нього.