Заходи щодо запобігання збиткам від надзвичайних ситуацій. 8 страница

За темпераментом люди поділяються на чотири типи:

Перший тип—сильний. У людини, якій він властивий, процеси збудження і гальмування сильні, між цими процесами існує рівновага. Цьому типу відповідає сангвінічний темперамент.

Другий тип — невтримний. Збудження і гальмування дуже сильні і дуже рухливі, однак процеси не зрівноважені, переважає збудження. Цьому типу відповідає холеричний темперамент. Холе-

рик відзначається неврівноваженістю, він тяжко стримує себе, швидко змінює настрій і нестійкий, це негативні риси холерика.

Третій тип — врівноважений. Процеси збудження і гальмування сильні, зрівноважені, але малорухливі (застійні). Цьому типу відповідає флегматичний темперамент. Флегматик зрівноважений, але малорухливий, це яскраво проявляється в мисленні і поведінці.

Четвертий тип — слабкий. Процеси збудження і гальмування протікають слабо. Вони малорухливі і неврівноважені. Цьому типу відповідає меланхолічний темперамент. Меланхолік відзначається тим, що в нього переважають гальмівні реакції.

Зовнішньо темперамент проявляється в силі, швидкості, ритмі і темпі рухів людини, в його мовленні, ході, міміці, жестах, в певній мірі навіть і почерку.

Темперамент формується поступово. Він залежить не тільки від чисто фізичних причин, але і від духовного складу людини, його внутрішнього змісту, направленості, характеру, звичок.

Врахування типу темпераменту вкрай необхідне при оптимізації взаємовідносин у колективі, в індивідуальному підході керівника до своїх підлеглих і для визначення вчинків людини в обставинах надзвичайної ситуації.

Температурна чутливість — властивість організмів, що мають постійну температуру тіла, яка забезпечується терморегуляцією. Температура шкіри трохи нижча за температуру тіла і різна для окремих ділянок (на обличчі 20-25°С на лобі 34-35°С; на животі — 34°С; на стопах ніг 25-27°С). Середня температура вільних від одягу ділянок шкіри дорівнює 30-32°С.

У шкірі людини виявлено два види рецепторів. Одні реагують тільки на холод, інші — тільки на тепло. Просторові пороги залежать від стимулюючих чинників; при контактному впливі, наприклад, відчуття виникають вже на площі в 1 кв. мм, при променевому — починаючи з 700 кв. мм.

Поріг чутливості розпізнавання — біля 1 °С.

Теплове забруднення середовища. Діяльність людини пов'язана з спалюванням великої кількості вугілля, нафти, газу й інших видів палива, що супроводжується виділенням в атмосферу тепла.

Теплова дія здійснює вплив на біосферу. Так замість звичайної флори з'являються синьо-зелені водорості. У теплій воді знижується вміст кисню в зв'язку з меншою розчинністю. Порушується в цілому біологічний режим водоймищ.

Під впливом теплового забруднення скорочується площа снігово-льодового покрову планети, зростає середня температура земної поверхні.

Техногенні катастрофи — це раптовий вихід з ладу машин, механізмів і агрегатів під час їх експлуатації, що супроводжується серйозними порушеннями виробничого процесу, вибухами, утворенням осередків пожеж, радіоактивним, хімічним чи біологічним забрудненням великих територій, груповим ушкодженням чи загибеллю людей.

До техногенних катастроф належать аварії на промислових об'єктах, будівництві, а також на залізничному, повітряному, автомобільному, трубопровідному і водному транспорті, в результаті яких утворились пожежі, руйнування цивільних і промислових будівель, створилась небезпека радіаційного забруднення, хімічного і бактеріального ураження місцевості, виникло розтікання нафтопродуктів і агресивних /отруйних/ рідин на поверхні землі і води і виникли інші наслідки, що створюють загрозу населенню і навколишньому середовищу.

Характер наслідків техногенних катастроф залежить від виду аварії, її масштабів і особливостей підприємства на якому виникла аварія (від виду транспорту і обставин, при яких виникла аварія).

Найбільш розповсюдженими причинами техногенних катастроф є порушення технологічного процесу виробництва і правил техніки безпеки.

Травма — всяке порушення анатомічної цілості організму або порушення його функцій внаслідок раптової дії на нього будь-якого небезпечного виробничого чинника (фізичного, хімічного, біологічного та психофізіологічного). Залежно від травмуючого чинника травми розрізняють механічні (порізи, переломи, вивихи та ін.), термічні (обмороження, опіки), електричні (опіки, електрометалізація шкіри, паралічі, механічні пошкодження, електрофтальмія) і психічні (нервове перенапруження, переляк тощо). За характером пошкоджень травми бувають легкі, середні та тяжкі. Висновок щодо тяжкості виробничої травми видають лікувальні заклади. Виокремлюють також такі види травм як групові та смертельні.

Травматизм — сукупність травм, які повторюються у тих чи інших контингентів населення відповідно до виробничих, побутових, спортивних та інших обставин, залежно від того за яких обставин виникають травми в людей, розрізняють травматизм виробничий, побутовий, спортивний та ін.

Трудова діяльність людини. Людина на сучасному виробництві виконує свою роботу в умовах, коли техніка характеризується високими швидкостями, великим потоком інформації.

Високі швидкості і складність фізичних процесів сучасного виробництва висувають підвищені вимоги до людини. Функції людини тепер різко ускладнюються, основне навантаження лягає не на її мускульні зусилля, а на психологічні процеси сприймання, запам'ятовування і мислення.

Людина в умовах сучасної техніки і автоматизованих систем керування стає елементом складної системи, яка одержала назву "людина-машина".

Сучасна наука знаходить багато аналогій між людиною і машиною і розглядає трудову діяльність людини із складними функціональними залежностями, як складову частину людино-машинної системи. З розвитком сучасної техніки виникло завдання узгодження конструкцій машин, обладнання та технічних систем керування з антропометричними характеристиками людини, якщо ці вимоги не враховувати, то це веде до зниження працездатності, травмування та інших негативних наслідків.

В процесі трудової діяльності виникають складні взаємовідносини не тільки між людиною і машиною ("людина-машина"), але й між людьми в трудових групах, колективах, ("людина-людина").

"Людський мікроклімат" трудового колективу безперечно впливає на ефективність виробництва і через це індивідуальні особливості людей, їх емоційний стан, настрій, реакції поведінки необхідно враховувати для вибору оптимальних режимів роботи.

Колектив впливає на особу, але й особа впливає на колектив. Особливості трудової діяльності людини розглядає наукова дисципліна —ергономіка.

Туман — аерозоль з крапельно-рідкою дисперсною фазою. В атмосфері туман — це скупчення в приземному шарі маленьких водяних крапель чи кристалів льоду. Утворюється туман у результаті конденсації перенасичених водяних парів на твердих частках, що знаходяться в повітрі. Для виникнення туману, як правило, необхідне охолодження повітря нижче точки роси.

У

Ультрафіолетове випромінювання є складовою частиною сонячного світла і займає в ньому до 5% на межі з атмосферою і до 1% біля поверхні Землі. Короткі ультрафіолетові промені на висоті біля 200 км затримуються озоном. У зв'язку з витратами озо-

на і появою в його шарах дірок до поверхні землі проникає все більше згубного для всього живого короткого ультрафіолетового випромінювання.

Інтенсивність ультрафіолетового випромінювання біля поверхні землі непостійна і коливається в широких межах. Дефіцит ультрафіолетового випромінювання має населення заполярних і полярних районів не менше 8 місяців на рік, а населення помірних широт — в зимовий період. Такий дефіцит спостерігається і в підземних робітників, і в тих, хто працює в безвіконних підприємствах і інших.

Біологічні властивості ультрафіолетового випромінювання різні і залежать від довжини хвиль. Ультрафіолетове випромінювання має еритемну здатність — у зв'язку з пігментоутворюючим ефектом, який захищає організм від надлишку того ж ультрафіолетового випромінювання.

Ультрафіолетове випромінювання володіє здатністю синтезувати вітаміни групи D і основна його властивість бактерицидна, під його впливом гинуть мікроорганізми.

Нестача ультрафіолетового випромінювання може призвести до виникнення патологічного стану в організмі (рахіт), зниження загальної стійкості, порушення різних обмінних процесів і інше. Надлишок ультрафіолетового випромінювання може провокувати загострення деяких хронічних захворювань, виникнення злоякісних новоутворень шкіри, дерматитів.

З метою профілактики недостатнього і надлишковою ультрафіолетового опромінення розроблені санітарно-гігієнічні рекомендації, планувальні рішення і інші заходи щодо раціонального використання, як природного так і штучних джерел ультрафіолетового випромінювання.

Ультрафіолетова радіація — один із видів променевої енергії. У виробничих умовах зустрічається при дуговій електрозварці, дії ртутно-кварцевих ламп, плавці металу в електропечах.

Інтенсивний вплив ультрафіолетової радіації може викликати професійні дерматити, ушкодження слизової і рогової оболонки очей (електроофтальмія).

Умови праці — це сукупність чинників виробничого середовища, що впливають на працездатність і здоров'я людини в процесі праці.

За більш повним визначенням умови праці — це складне суспільне явище, яке формується в процесі праці під впливом соціально-економічних, технічних і природних чинників, які впливають на здоров'я, працездатність людини, її ставлення до праці, ефективність праці, рівень життя і всебічний розвиток людини як головної виробничої сили суспільства.

Управління БЖД — це організований вплив на систему людина-середовище з метою досягнення заданих результатів. Управляти БЖД — це значить свідомо переводити об'єкт з одного стану небезпеки в інший — більш безпечний.

В управлінні БЖД дотримуються системного підходу.

Принципи системного аналізу зводяться до наступного: прийняття рішення починається з виявлення і чіткого формування кінцевої мети; всю проблему необхідно розглядати як єдине ціле; необхідний аналіз альтернативних шляхів досягнення мети. При цьому мета повинна задовольняти вимоги реальності, кількості, відповідності, адекватності, ефективності, контрольованості.

Формування мети — найбільш складне завдання в управлінні БЖД.

Управління БЖД — це процес, в якому можна виділити декілька функцій:

1. Аналіз і оцінка стану об'єкта;

2. Прогнозування і планування заходів для досягнення мети і завдань управління;

3. Організація, безпосереднє формування керованої і керуючої системи;

4. Контроль, система спостереження і перевірки за ходом організації управління;

5. Визначення ефективності заходів;

6. Стимулювання, тобто форми впливу, що збуджують співучасників управління творчо вирішувати проблеми управління.

В управлінні БЖД виділяють світоглядний, соціальний, фізичний, екологічний, медичний, технічний, організаційно-оперативний, правовий (юридичний) і економічний аспект.

Відповідно до цих аспектів існують різноманітні засоби управління БЖД. До них можна віднести: виховання і навчання культурі безпечної поведінки; професійний відбір; психологічний вплив на суб'єктів управління; раціоналізацію режимів праці та відпочинку; технічні й організаційні засоби колективного захисту (ЗКЗ); засоби індивідуального захисту (ЗІЗ); систему пільг і компенсацій та інше.

Система людина-середовище, людина-виробництво й інші є складними багатокомпонентними утвореннями.

Ф

Фізичні небезпечні і шкідливі виробничі чинники — рухомі машини, механізми та окремі деталі, вироби, заготовки матеріалів, конструкції, що руйнуються; підвищена або понижена температура матеріалів та поверхонь обладнання, підвищений рівень шуму, підвищена або понижена вологість повітря, іонізація повітря, підвищений рівень іонізуючого випромінювання у робочій зоні, підвищений рівень статичної електрики і електромагнітного випромінювання, підвищена напруженість електричного або магнітного поля, недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість, понижена контрастність; підвищена пульсація світла, підвищений рівень

ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання та радіації тощо.

Ц

Цунамі — це хвилі в океані, спричинені переміщенням земної кори, землетрусами і виверженням вулканів, які виникають на дні океану. Цунамі виникають при підземних поштовхах.

Цунамі, в перекладі з японської великі хвилі, які виникають внаслідок підводних землетрусів і виверження вулканів. Такі хвилі мають велику довжину і велику швидкість (200 м/с і більше), вони перетинають Тихий океан за 12 годин, чим і пояснюється їх велика руйнівна сила. Висота хвиль цунамі може бути дуже значною: після виверження вулкана Кракатау в 1883 році (Великі Зондські острови) виникла хвиля висотою 35 м, яка зруйнувала більше десяти тисяч будівель, внаслідок чого загинуло десятки тисяч людей.

Прогнозувати цунамі дуже складно так, як підземні поштовхи відбуваються дуже часто і невідомо якої висоти хвилю цунамі породить землетрус тієї чи іншої сили.

Ш

Штучне навколишнє середовище — це пряме чи побічне, з наміром чи без наміру створене людиною середовище для тимчасової підтримки свого життя і діяльності в штучно створених замкнутих просторах (кабінах космічного корабля, міжпланетні орбітальні станції, підводні човни, кесони і т.п.).

Штучне освітлення — найважливіша умова і засіб розширення активної діяльності людини. Штучне освітлення дозволяє,

продовжити активний час доби, створювати підземні і підводні споруди, працювати в полярні ночі і т.п. Для штучного освітлення використовують лампи розжарювання, люмінесцентні, дугові й інші.

Шум — це неприємний або небажаний звук чи сукупність звуків, які заважають сприйняттю корисних звукових сигналів, порушують тишу, справляють шкідливий або подразнюючий вплив на організм людини, знижують її працездатність, увагу до небезпеки.

У санітарно-гігієнічній практиці інтенсивність шуму характеризують за його рівнем. Одиницею рівня інтенсивності шуму є Бел — відносна величина, що показує кратність звуку з точки зору його сприйняття при зміні фізичної сили звуку в 10 разів. Звуковий тиск, що спричиняє біль називають больовим порогом.

За часовими характеристиками розрізняють шуми постійні і непостійні. При постійних шумах рівень звуку за 8-годинний робочий день змінюється менше ніж на 5 дБа, а при непостійних більше ніж на 5 дБа.

Для вимірювання шуму застосовують шумоміри і октавні полосові фільтри. Допустимі рівні шуму у робочих приміщеннях наведені в ДЄСП 12.1.003-83.

Дія шуму на організм людини багатогранна і не обмежується дією лише на слуховий аналізатор. Розрізняють специфічну і неспецифічну дію шуму на організм людини.

Основний напрямок боротьби з шумом — це зниження шуму в джерелі його виникнення за рахунок заходів конструктивного, технологічного та експлуатаційного характеру із застосуванням різноманітних методів.

Загальна класифікація засобів і методів захисту від шуму наведена в ДЄСП 12.1.029-80 "ССБП. Засоби і методи захисту від шуму. Класифікація".

Звукоізоляція є одним з найбільш ефективних і поширених методів зниження шуму на шляху його розповсюдження. Метод ба-

зується на відбитті звукової хвилі, що падає на звукоізоляційну перегородку, огорожу тощо. Звукова енергія, що падає на таку звукоізоляційну перегородку частково відбивається, а частково проникає через неї. Ефективними звукоізоляційними матеріалами є метали, бетон, дерево, щільні пластмаси.

На шляху розповсюдження шуму встановлюють екрани. Метод екранування використовують тоді, коли інші методи малоефективні або їх неможливо використовувати з техніко-економічної точки зору.

Для боротьби з аеродинамічними шумами застосовують глушники шуму, які бувають абсорбційними, реактивними і комбінованими.

Архітектурно-планувальні методи включають в себе раціональне акустичне вирішення планування споруд, будівель в рамках генеральних планів підприємства.

Організаційно-технічні заходи по боротьбі з шумом полягають у впровадженні нових малошумних технологічних процесів; обладнання шумових машин засобами дистанційного управління і автоматичного контролю; використання раціонального режиму праці і відпочинку.

Засоби індивідуального захисту від шуму поділяють на протишумові навушники, що закривають вушну раковину зовні і протишумові вставки, що закривають слуховий прохід. Сюди належать також протишумові шоломи, що закривають всю голову, і каски, які використовуються разом з навушниками.

Шумове забруднення середовища. Шум — одна з форм фізичного забруднення навколишнього середовища, адаптація організму до якого практично неможлива. У наш час шум розглядається як серйозна небезпека, що передбачає заходи по боротьбі з ним.

Шум характеризується рівнем тиску і частотою. Чим більший рівень тиску, тим більший негативний фізіологічний ефект.

Для сну, відпочинку рівень звукового тиску не повинен перевищувати 45 дБ.

Екологічну значимість має частотна характеристика звуку. Так інфразвукові шуми створюють відчуття психологічного дискомфорту, що викликає паніку серед тварин (при виверженні вулканів і землетрусах).

Шкідливість шумів чутного діапазону зростає зі збільшенням частоти. Виходячи з шкідливого впливу шуму на здоров'я людей, введено його нормування.

Захист від шуму здійснюється в кількох напрямках: знижують шум у джерелі його виникнення, ставлять екрани, які утворюють акустичну тінь, використовують посадку дерев.