Заходи щодо запобігання збиткам від надзвичайних ситуацій. 7 страница

Тиск снігової лавини на нерухому перешкоду (стіну лісу, будівлю тощо) складає 6-40 т/м². Коли сходить лавина може утворитись ударна повітряна хвиля, яка має велику руйнівну силу, що призводить до задушення людей, які знаходяться на її шляху.

Ділянка шляху, в межах якої відбувається формування і рух лавини, називається лавинним осередком.

Так, в Українських Карпатах лавини виникають на схилах крутизною 20-50°. Більш пологі схили крутизною 15-18° практично лавинобезпечні. На схилах 40-50° сніговий покрив досить нестійкий, тому потужних снігових лавин тут не формується. На виступах 60-80° снігові маси не накопичуються, тому лавини там не виникають (бувають лише обвали снігових карнизів).

Перші лавини переважно сходять після сильних снігопадів, після проникнення в гори вологих мас повітря. Перенавантаження схилів сніговими масами є основною причиною утворення лавин із свіжого снігу.

Коли лавина не обрушилась, пухкий сніг під дією вітру, сонячної радіації і коливань температури постійно ущільнюється. Лавини часто формуються під час потепління, коли сніговий покрив прогрівається сонячною радіацією. Під її дією зменшуються механічні зв'язки в сніговій масі. Це так звані інсоляційні лавини. Під час

відлиг, що супроводжуються дощами, виникають мокрі лавини, їх утворенню сприяє розрив снігової товщі дощовою водою і мокра слизька поверхня схилів. Такі лавини називають ще ґрунтовими, так як вони рухаються по землі.

Лавини, які не охоплюють всю товщу снігового покриву, а сковзають по сніговій поверхні, називають пластовими.

Схід великих руйнівних лавин спостерігається раз в 10-100 років. Тому необхідно детально враховувати і складати карти лавинних осередків. У межах Українських Карпат і Криму така робота частково виконується.

Основний напрямок в боротьбі зі сніговими лавинами як і з іншими стихійно-руйнівними процесами — організація надійного захисту від них, створення служби сніголавинного дозору, завдання яких не лише нагляд за станом снігового покрову і прогнозування сходу лавин, а також їх профілактичний спуск.

Особливе значення має метод інженерного протилавинного захисту, що включає будівництво протилавинних дамб, лавиновідводів, лавинопровідних галерей, а також створення комплексів опірних снігоутримуючих споруд в снігозбірних лавинних осередках. В умовах лісових середньогірських ландшафтів використовують меліоративні заходи за допомогою посадок дерево-чагарникових насаджень. Достатньо створити на вітроударних схилах перпендикулярно направлені переважаючим вітрам спеціальні снігоутворюючі смуги з субальпійських чагарників і деревних порід. Для збереження біологічної стійкості таких смуг, їх ширина повинна бути не менша 10 м. Відстань між ними залежить від крутизни схилу: при 30° вона складає 40 м; на більш пологих може бути збільшеною до 50-100 м.

Активні методи захисту від снігових лавин базуються на системі природоохоронних заходів (заборона рубок головного користування, землекористування з максимальним збереженням рослинного покрову і інше).

Сніголом — дерева, у яких стовбури чи вершини зламані під вагою снігу. Сніголому найбільш піддаються сосна, осина, особливо густі молодняки і жердняки, молоді посадки; а також гнилі дерева. Для попереджування сніголомів необхідно регулювати рубки догляду, санітарні рубки догляду, формувати змішані деревостої. Сніговал утворюється за тих же умов.

Сонячна радіація — розповсюдження в просторі електромагнітних хвиль.

Видима частина спектру сонячної радіації складає 48%, інфрачервона 45% і 7% — ультрафіолетова радіація. Енергія сонячної радіації вимірюється в теплових одиницях — калоріях. Інтенсивність прямої радіації залежить від стану атмосфери і висоти сонця над горизонтом.

В результаті безпосередньої дії сонячних променів на непокриту голову може виникнути гостре захворювання — сонячний удар 99% теплових променів затримується кістками і шкірою, 1 % сонячної радіації проникає через кістки черепа і може обумовити нагрів мозкових оболонок і тканин мозку. У виробничих умовах сонячний удар може спостерігатись у будівельних і сільськогосподарських працівників.

Ознаками гострого захворювання є відчуття розбитості, в'ялість, головний біль, запаморочення, мерехтіння в очах, розладнання зору, шум у вухах, нудота. Іноді блювота, почервоніння шкіри обличчя і голови, підвищення температури до 38-40 градусів, збільшення частоти пульсу і дихання, значне потовиділення. Смерть може настати від паралічу дихального і судинного центрів. За наявності цих ознак потерпілого слід негайно відвести в тінь, на голову покласти холодний компрес, а в тяжких випадках зробити зрошення тіла холодною водою.

Сонячний удар — тяжкий хворобливий стан, що раптово виникає під впливом сильного перегріву голови (особливо непокритої) прямими сонячними променями.

Сонячний удар обумовлюється не стільки загальним перегрівом організму, що може призвести до теплового удару, скільки впливом сонячних променів безпосередньо на непокриту голову.

При сонячному ударі в мозку різко порушується кровообіг, судини мозкових оболонок і речовини мозку розширюються і переповнюються кров'ю, розвивається набряк мозку. В більш тяжких випадках виникає розрив дрібних кровоносних судин і невеликі крововиливи в різні відділи мозку і його оболонки, що викликає порушення функцій відповідних відділів центральної нервової системи. У легких випадках сонячний удар проявляється запамороченням, слабкістю, гострим головним болем, мерехтінням в очах. Іноді появляються приступи легкого збудження. В більш тяжких випадках можуть з'явитись судома, блювота, настає втрата свідомості, шкіра червоніє, пульс і дихання прискорюється, температура підвищується до 38-40 градусів.

Сонячний удар — явище, порівняно рідкісне і виникає не у всіх людей, які знаходяться в однакових умовах. Сприяє цьому також відсутність вітру і прямий вплив сонячних променів переважно на потилично-тім'яну область голови, перебування на сонці в стані алкогольного сп'яніння або з переповненим шлунком, тривала відсутність зміни положення тіла і рухів (сон на сонці), тривалі переходи без періодичних відпочинків в жарку пору дня; ймовірно, що має значення і функціональний стан самої центральної нервової системи. У разі сонячного удару потерпілому необхідно надати швидку допомогу — вивести його в прохолодне затінене місце, охолодити його голову (лід, холодні примочки на голову, обтирання або душ при температурі води не вище 30 градусів). Потім необхідно викликати лікаря або відправити потерпілого в лікарню. Якщо при сонячному ударі не прийняти належних заходів, тоді настає втрата свідо-

мості, посилюється рвота, температура піднімається до 42 градусів і вище, дихання стає рідким і переривчастим, пульс напружений і може перейти в ослаблений нитковидний, що може призвести до смерті. Ті, що перенесли тяжкий сонячний удар протягом 2-3 тижнів потребують нагляду лікарів, так як іноді смерть може настати раптово через 1-2 тижні після досить благополучного перенесення сонячного удару. Частіше гострі явища сонячного удару проходять повністю, після надання допомоги. Іноді може довгий час проявлятись розладнання функцій центральної нервової системи, головний біль, нервово-психічне неурівноваженість.

Профілактика: захист голови від сонячної радіації. В жарку погоду не можна перевантажувати шлунок їжею, пити спиртне, спати на сонці.

Соціальне середовище — частина оточуючого середовища, людини, котра визначає суспільні, матеріальні і духовні умови її формування, існування і діяльності.

Поняття соціального середовища об'єднує сукупність підсистем соціальної інфраструктури суспільства: житло, побут, сім'я, виробництво, освіта, культура, наука, мистецтво, спорт та ін. Соціальне середовище, впливає на людину опосередковано через абіотичні і біотичні чинники, змінені в результаті діяльності людини і суспільства в цілому.

Соціально-політичні конфлікти — це вкрай гостра форма вирішення протиріччя між державами з використанням сучасних засобів ураження (воєнно-політичні конфлікти), а також міжнаціональні кризи, що супроводжуються насильством.

Спеціальне розслідування нещасних випадків — це розслідування групових нещасних випадків і випадків зі смертельними наслідками.

Спеціальні розслідування проводить комісія в складі представника органу Державного нагляду, представника вищестоящої організації, керівника підприємства, профспілкового комітету підприємства. Нещасний випадок з особливо важким наслідком (при загибелі 5 і більше чоловік) розслідує комісія, яку призначає Кабінет Міністрів.

Комісія спецрозслідування негайно розслідує нещасний випадок і протягом 10 днів складає акт за спеціальною формою, а також оформляє інші необхідні документи і матеріали. До матеріалів спеціального розслідування додають такі документи: акт спецрозслідування з копією акта за формою Н-1; висновок технічної експертизи; плани, схеми і фотознімки; пояснення очевидців, службових осіб, виписка з журналу про проходження потерпілим навчання та інструктажів; медичну довідку про характер і важкість пошкоджень; висновки спеціалістів; довідку про матеріальний збиток в зв'язку з аварією; виписки з інструкцій які регламентують безпеку праці і відповідальність службових осіб.

Матеріали спеціального розслідування в 10-денний строк направляють на підприємство, та у вищий господарський орган, комітет профспілки і прокурату. Керівники підприємства і вищого господарського органу зобов'язані розглянути акт і матеріали спеціального розслідування нещасного випадку, видати наказ про виконання пропозицій комісії і покарання винних осіб. Про вжиті заходи письмово сповіщають органи Державного Комітету України по нагляду за охороною праці.

Спеціальний одяг — застосовується для захисту людей від несприятливих чинників зовнішнього середовища і інших виробничих факторів.

Спеціальний одяг поділяється на комбінезони, напівкомбінезони, куртки, штани, костюми, халати, кожухи, фартухи, нарукавники.

Залежно від його призначення ГОСТ 12.4.103-83 встановлює класифікацію спеціального одягу.

Спеціальний одяг поділяється на такі групи: спеціальний одяг від загальних забруднень, для роботи на відкритому повітрі, з шкідливими речовинами, для захисту від води, лугів і кислот, для захисту від нетоксичних речовин і пилу, для захисту від підвищених температур і теплових випромінювань тощо.

Засоби індивідуального захисту згідно ГОСТ 12.4.011-89

1.1. Ізолюючі костюми: пневмокостюми, гідроізолюючі костюми, скафандри.

1.2. Засоби захисту органів дихання: протигази, респіратори, пневмошоломи, пневмомаски.

1.3. Спеціальний одяг: комбінезони, напівкомбінезони, куртки, штани, костюми, халати, кожухи, фартухи, нарукавники.

1.4. Спеціальне взуття: чоботи, напівчоботи, черевики, напівчеревики, туфлі, галоші, боти.

1.5. Засоби захисту рук: рукавиці, рукавички.

1.6. Засоби захисту голови: каски, шоломи, берети, капелюхи.

1.7. Засоби захисту обличчя: захисні маски, захисні щитки.

1.8. Засоби захисту органів слуху: протишумні шоломи, навушники, вкладки.

1.9. Засоби захисту очей: захисні окуляри.

2. Засоби захисту від падіння з висоти та інші захисні засоби: запобіжні пояси, діелектричні килимки, наколінники, наплічники.

2.1. Захисні дерматологічні миючі засоби, миюча паста, креми, мазі.

Способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях. Основними способами захисту населення в надзвичайних ситуаціях є: евакуація населення, укриття в захисних спорудах, використання засобів індивідуального захисту, а також засобів медичної профілактики.

Укриття населення в захисних спорудах є надійним способом захисту на випадок воєнно-політичного конфлікту з використанням сучасних засобів ураження, а також в надзвичайних ситуаціях, що супроводжуються викидом радіоактивних і хімічних речовин.

Захисні споруди це інженерні споруди, спеціального призначення для захисту населення від фізичних, хімічних і біологічних небезпечних і шкідливих чинників. Залежно від захисних властивостей ці споруди поділяються на сховища та протирадіаційні укриття (ПРУ).

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) населення призначені для захисту від попадання усередину організму, на шкіряні покрови і одяг радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів.

Медичні засоби призначені для профілактики і надання допомоги населенню, що постраждало в надзвичайній ситуації. З їх допомогою можна урятувати життя, попередити ураження чи зменшити ступінь його розвитку, підвищити стійкість організму людини до впливу деяких небезпечних і шкідливих чинників (іонізуючого випромінюванння, токсичних речовин і бактеріальних засобів). До них належать радіопротектори, антибіотики, засоби часткової санітарної обробки (індивідуальні перев'язочні пакети) та ін.

Для забезпечення БЖД населення в надзвичайних ситуаціях особливе значення має завчасне навчання населення діям в надзвичайних ситуаціях, організація завчасного оповіщення про загрозу виникнення надзвичайної ситуації; організація і проведення радіаційної, хімічної і бактеріологічної розвідки, а також дозиметричного і лабораторного (хімічного) контролю; проведення профілактичних протипожежних, протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів; створення запасів матеріальних засобів для проведення рятувань і інших невідкладних робіт.

Стадії розвитку надзвичайних ситуацій. В розвитку надзвичайних ситуацій можна виділити чотири характерні стадії (фази): зародження, ініціювання, кульмінація і затухання.

На стадії зародження складаються умови майбутньої надзвичайної ситуації: активізуються несприятливі природні процеси; накопичуються проектно-виробничі дефекти споруд і багаточисельні технічні несправності; відбуваються збої в роботі обладнання, інженерно-технічного персоналу і т. ін.

На стадії ініціювання надзвичайних подій найбільш суттєвим є вплив людського чинника. Статистика свідчить, що понад 60% аварій відбувається в результаті помилок персоналу.

На кульмінаційній стадії відбувається звільнення енергії чи речовини, що здійснюють несприятливий вплив на населення і навколишнє середовище, виникає властиво надзвичайна ситуація. Особливість надзвичайної ситуації — ланцюговий характер протікання, коли руйнівна дія ініційованої події підсилюється внаслідок втягування в процес енергонасичених, токсичних, біологічно активних компонентів: Образно говорячи, це ланцюговий процес руйнівного вивільнення енергії і речовини.

Стадія затухання надзвичайної ситуації в часі охоплює період від перекриття (обмеження).джерела, до повної ліквідації прямих і не прямих наслідків, включаючи весь ланцюжок вторинних, третинних і інших наслідків. Тривалість даної стадії може складати роки, а то і десятиліття.

Стандарти безпеки праці (ССБП) — це комплекс стандартів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

ССБП затверджені і введені в дію Постановою Держстандарту від 1.07.1974. ССБП складається з чотирьох категорій стандартів. Державні єдині стандарти праці (ДЄСП); ССБП поділені на 10 підсистем:

0 — організацїйно-методичні стандарти, терміни, визначення;

1 — стандарти, вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих чинників;

2 — стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання;

3 — стандарти вимог безпеки до виробничих процесів;

4 — стандарти вимог до засобів захисту працюючих;

5 — стандарти вимог безпеки до будівель і споруд;

6....9 — резерв.

Стандарти ССБП мають індекс, клас, код групування, порядковий номер у групі, рік реєстрації.

Стандарти ССБП підсистеми "0", "2", "З", "4" і "5" можуть бути державними, галузевими; підсистеми "0" — також і стандартами підприємства (об'єднання); підсистеми "1" — державними.

Стандарти підприємства з безпеки праці встановлюють порядок організації робіт, їх впровадження і дотримання ССБП. Порядок затвердження і реєстрації ССБП встановлений ДЄСП 1.4-85.

Статична електрика — це особливий вид зарядів, які виникають при терті двох діелектриків або діелектрика і провідника.

Статична електрика, крім атмосферної, може виникати при терті твердих діелектриків (вовняної тканини, пластмаси, синтетичної тканини, тощо), рідинних (нафтопродукти, бензол,толуол, сірководень, етилові та метилові спирти) і газоподібних (сухе повітря та повітряні суміші парів і газів, тощо) речовин.

Заряди статичної електрики можуть виникати при транспортуванні та заправці незаземлених резервуарів рідинними діелектриками, транспортуванні нафтопродуктів по гумових шлангах та в незаземлених автоцистернах при заливанні і зливанні бензину з незаземлених цистерн, при випуску повітря чи газів, які перебували під тиском, з ресиверів або пневмомагістралей, при транспортуванні сипучих матеріалів по пневмотранспорту, при різанні, обробці, терті пластмас, при терті гумових шин об асфальт та в інших випадках.

Стимулювання робіт з охорони праці — моральне і матеріальне заохочення, що сприяє підвищенню загального рівня орган-

ізаційно-технічної роботи з охорони праці, мобілізації колективу на забезпечення вимог безпеки праці, передбачених стандартами та іншими нормативними документами.

Для прийняття конкретних заходів морального і матеріального заохочення визначають коефіцієнт охорони праці. Залежно від його значення встановлюють призові місця і відповідну колективну і індивідуальну оплату праці. Стимулювання робіт з охорони праці дає можливість посилити дієвість колективу у вирішенні питань покращення умов праці. Формами стимулювання робіт може бути премія. Преміювання працівників здійснюється з фонду матеріального заохочення.

Стихійні лиха — небезпечні природні явища чи процеси, які мають надзвичайний характер і приводять до порушення повсякденного укладу життя значних груп населення, людських жертв, знищення матеріальних цінностей. До них належать, землетруси, повені, цунамі, виверження вулканів, селеві потоки, обвали, урагани. До стихійних лих належать також засухи, тривалі проливні дощі, сильні стійкі морози, епідемії, епізоотії, масове розповсюдження шкідників лісового і сільського господарства.

Стихійні лиха можуть відбуватись: в результаті швидкого переміщення речовини (землетруси, обвали), в процесі звільнення внутрішньоземної енергії (вулканічна діяльність, землетруси) при підвищенні рівня води в річках, озерах і морях (повені, цунамі) під дією надзвичайно сильного вітру (урагани, циклони). Деякі стихійні лиха (пожежі, обвали та ін.) можуть виникати внаслідок дії людей, але наслідки їх завжди є результатом дії сил природи. Для кожного стихійного лиха характерна наявність притаманних тільки йому поражаючих чинників, що несприятливо діють на стан здоров'я людини.

Стихійні лиха — це трагедія і, особливо, для тих районів, де вони виникають. В результаті стихійних лих страждає економіка

держави, руйнуються виробничі підприємства, матеріальні цінності і, найголовніше, гинуть люди, їх житло і майно. Крім цього, стихійні лиха створюють несприятливі умови для життя населення, що може бути причиною виникнення масових інфекційних захворювань. Більш всього люди страждають від повені (40% від загального збитку), ураганів (20%), землетрусів і засух (по 15%). Біля 10% загального збитку приходиться на інші види стихійних лих.

Стихія в тропосфері — приземна частина найбільш рухомої частини біосфери називається тропосферою — вона є сферичною газовою оболонкою поверхні планети. Тропосфера нерівномірно засвоює сонячне тепло, що обумовлює нерівномірність її прогрівання і виникнення в ній температурних градієнтів, що сприяє циркуляції повітря між екваторіальними і полярними широтами, між океанами і материками. В результаті цих процесів в тропосфері формуються області з різною температурою і тиском повітряних мас, так зване термобаричне поле Землі.

Термобаричне поле безперервно змінюється в часі. Воно нерівномірно розподіляється по географічним зонам і регіонам, утворюючи області високого і низького атмосферного тиску. Рухомі області низького тиску називають циклонами, а області високого тиску — антициклонами. Циклональний тип погоди обумовлює висхідний напрямок повітряних мас, антициклональний-низхідний. При висхідних потоках утворюються хмари і випадають опади. При антициклонах буває безхмарна, ясна і суха погода.

Безперервна циркуляція повітряних мас відбувається і в горизонтальній площині. Сезонна різниця в нагріванні океанів і материків також приводить до відповідних змін термічного поля Землі. Зимою над Євразією і Північною Америкою значно холодніше ніж над океанами. Повітряні течії в верхніх шарах тропосфери рухаються з океанів на материки, в результаті чого над материками утворюються антициклони (баричні максимуми), а над океанами

— циклони (баричні мінімуми). Влітку теплові контрасти між материками і океанами зменшуються, тиск вирівнюється чи змінюється на протилежний зимовому.

Зміна атмосферного тиску по сезонам над сушею і акваторіями суттєво впливає на утворення мусонів.

Різні за фізичними властивостями повітряні маси розділяються один від одного атмосферними фронтами. Холодні маси наступають, а теплі піднімаються у верхні шари тропосфери, рухаючись по фронтальній поверхні. При висхідному рухові повітряних мас відбувається їх адіабатичне охолодження, конденсація пари, утворення хмар і, накінець, випадання опадів. Смуга фронтальної хмарності досягає біля 800 км. Хмари, як правило, розташовуються в такій послідовності: перисті, перисто-шарові, високошарові і шароводощові. Шароводощові хмари є ознакою похмурої погоди. Вони дають смугу опадів шириною 300 км.

Різні за термодинамічними параметрами повітряні маси, взаємодіючи між собою набувають форму велетенських вихорів циклонів і антициклонів.

Циклон — потужний, діаметром до 3000 км, атмосферний вихор з пониженим тиском в центрі. Рух повітряних мас має закономірний напрямок навколо центру циклона проти ходу часової стрілки.

Антициклон — потужний спіралевидний атмосферний вихор, діаметром в декілька тисяч кілометрів, що обертається в північній півкулі за ходом часової стрілки. Атмосферна циркуляція є причиною активізації ряду небезпечних стихійних явищ: ураганів, сильних опадів і повені, інтенсивних снігопадів, завірюх, які є причиною снігових лавин в горах і сніголому в лісах.

Циклонічний тип погоди в Карпатах призводить до випадання двох-трьох місячних норм опадів, виходу з берегів річок. Велика кількість опадів викликає інтенсивний збір стікаючих вод у гідросітку, швидке надходження їх в гірські долини де виникають широкі зони затоплення.

В період інтенсивних опадів і після них створюються умови для розвитку селевих потоків, утворення яругів.

При циклонічному типі погоди виникають сильні вітри, вони є причиною небезпечних штормів в морях і океанах, викликають катастрофічні вітровали дерев і інші стихійні лиха. В тропічних зонах швидкість вітрів досягає 300 і навіть 400 км/год. Повітряні маси, що рухаються з такою швидкістю володіють надзвичайною руйнівною силою. Руйнуються будівлі, гинуть люди.

Стихійним лихом, пов'язаним з тропосферою, є смерчі. Це гігантські лійки, здатні втягувати в середину різні предмети з води або з земної поверхні і, приносити колосальні руйнування.

Стихія земних надр — це безперервні процеси, що виражаються в рухах дна океанів, піднятті чи опусканні материків, що викликаються землетрусами або виверженням вулканів.

На перший погляд здається, що земна кора нерухома. В дійсності ж тверда поверхня планети — тонкий шар, товщиною 5-40 км, який складає всього 0,6% її загальної маси і безперервно рухається по поверхні розплавленої магми. Товщина магмового шару (його називають мантією землі) — біля 3000 км. Склад мантії різноманітний (магній, кисень, окисли заліза, кремнія, вода, хлор, фтор і ін.). В ній безперервно відбувається диференціація речовин, що збуджує циркуляцію магми, яка в свою чергу обумовлює тектонічну активність нашої планети.

Згідно теорії тектоніки літосферних плит, верхня жорстка оболонка Землі літосфера розбита на ряд плит, що здатні переміщатись на поверхні Землі з швидкістю біля декількох сантиметрів в рік. Протягом геологічних епох (сотні мільйонів років), такі переміщення могли досягати декількох тисяч кілометрів. Ним пояснюється існуючий повільний дрейф континентів, що призводить до відсування обох Америк від Європи і Африки, розширення Індійсько-

го і зменшення Тихого океанів. Рух плит супроводжується землетрусами і вулканічними виверженнями вздовж цих плит.

Поверхневий шар мантії, що складає за даними сейсмозондування 100-150 км, знаходиться в пом'якшеному стані, тому він називається астеносферою (від грецького астенес — слабкий).

Тут спостерігається підвищена активність геофізичних процесів, знаходяться осередки вулканізму і центри глибокофокусних землетрусів. У відповідних місцях магма в циркулюючих течіях або опускається в надра, або піднімається з них. Такі вертикальні токи магми в мантії викликають підняття чи опускання земної кори.

Температурні градієнти магми, як і її плавлення та охолодження, пов'язані з температурним режимом земної кори, динамікою атмосфери і гідросфери. Рух земної кори і магми в мантії — тектонічні процеси. Вони обумовили все геологічне минуле нашої планети і відбуваються в наш час.

Стійкість організму до несприятливих чинників навколишнього середовища визначається здоровим способом життя, що виключає вживання алкогольних напоїв, куріння, інші шкідливі навички, передбачає раціональне харчування, раціональний режим праці і відпочинку, дотримання правил особистої гігієни, використання широких оздоровчих можливостей фізичної культури і спорту, загартування.

При виконанні трудових обов'язків, для підтримки високої резистентності організму велике значення мають: професійний відбір, попереджувальні і періодичні медичні огляди, профілактичне харчування, протектори, профілактичні щеплення, виробниче навчання, санітарна просвіта, техніка безпеки, використання індивідуальних засобів захисту тощо.

Страх — це негативні емоції, що виникають у людини внаслідок реальної чи уявної небезпеки, яка загрожує життю організму, особистості і цінностям, які вона захищає.

Суховії — вітер з високою температурою повітря (переважно біля 23-25°) і відносною вологістю нижче 30% (іноді 3-10%). Суховії утворюються по периферії антициклону. Швидкість суховіїв переважно невелика, збільшення її приводить до більш шкідливої дії. Суховії недовготривале (переважно декілька діб) явище.

Т

Тактильний аналізатор — забезпечує сприймання відчуття, що виникає при дії на шкіряну поверхню різноманітних механічних стимулів (тиску, дотику). Найбільш високо розвинута чутливість на дистальних частинах тіла. Тактильний аналізатор має високу здатність до просторової локалізації. Характерною особливістю є швидкий розвиток адаптації, тобто зникнення відчуття дотику чи тиску. Час адаптації залежить від сили подразника.

Темперамент — це, за визначенням І.П. Павлова, найбільш загальна характеристика людини. Темперамент позначається на всіх діях, на всіх вчинках людини і має виключно велике значення у будь-якій діяльності. Темперамент — характеристика індивіда в плані динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто темпу, ритму, інтенсивності окремих психічних процесів і станів. В структурі темпераменту можна виділити три головні компоненти: загальну активність індивідууму, його рухові прояви та його емоційність.