Заходи щодо запобігання збиткам від надзвичайних ситуацій. 2 страница

При виробничих аваріях, які супроводжуються викидом аміаку включається автоматична установка, яка переключає його з пошкодженої ємності в справну, а місце розливу поливають водою.

При виробничих аваріях, які супроводжуються викидом в атмосферу рідкого хлору, після припинення чи послаблення витікання хлору, пошкоджену ділянку трубопроводу поливають водою і на це місце встановлюють хомут з накладками чи ремонтну муфту. При порушенні герметичності ємності з хлором вмикають аварійну вентиляцію, ємність відключають від комунікацій, а хлор з пошкодженої ємності перекачують у резервну. Місце пошкодження сильно заливають водою. Працюють у ізолюючих чи промислових фільтруючих протигазах.

Після локалізації сильнодіючої отруйної речовини, починають знезараження осередку хімічного забруднення. Спочатку дегазують під'їзні шляхи і дороги всередині об'єкта, а потім ділянки місцевості й предмети, які можуть бути джерелом забруднення повітря.

СДОР знезаражують дегазуючим розчином. Деякі дегазуючі речовини, вступаючи в реакцію з СДОР, виділяють велику кількість тепла. Це може призвести до пожеж і навіть вибухів. Тому необхідно дегазуючі розчини використовувати в суміші з піском чи пухкою землею.

СДОР з ділянок розливу вилучають шляхом зрізання шару зараженої землі за допомогою землерійних машин.

Потерпілих людей з місць аварії евакуюють у незаражені ділянки території, знезаражують одяг і відкриті ділянки тіла і відправляють у медичні заклади.

З метою запобігання розливу СДОР при аварії резервуарів влаштовують земляні вали чи котловани для їх збирання.

При локалізації і ліквідації осередку хімічного зараження необхідно дотримуватись заходів безпеки (засобів захисту органів дихання, шкіри та ін.).

Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій. Для організації робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих, забезпечення постійної готовності до дії аварійно-рятувальної служби, а також для здійснення контролю за розробкою і реалізацією заходів попередження можливих аварій і катастроф створюється Державна комісія.

Всі завдання з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконуються поетапно.

На першому етапі вирішуються завдання захисту населення, запобігання розвитку чи зменшення впливу наслідків надзвичайної ситуації та підготовка до виконання невідкладних робіт.

Основними заходами захисту населення є: оповіщення про небезпеку; використання засобів захисту; евакуація з небезпечних зон; надання потерпілим медичної допомоги.

Основними заходами з підготовки до виконання робіт є: приведення до стану готовності органів управління, мобілізація сил і коштів; розвідка осередку ураження й оцінка обстановки, що склалася.

Виконання рятувальних й інших невідкладних робіт — це завдання другого етапу ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Рятувальні роботи включають пошук потерпілих, звільнення їх з під завалів, евакуацію людей з небезпечних зон, надання потерпілим першої медичної допомоги.

Невідкладні роботи включають: локалізацію і гасіння пожеж, розбирання завалів, відновлення комунально-енергетичних мереж, ліній зв'язку і доріг, проведення санітарної обробки людей, дезактивація, дегазація тощо.

На третьому етапі вирішуються завдання із забезпечення життєдіяльності населення в районах, що постраждали в результаті аварії, катастрофи чи стихійного лиха.

Після закінчення цих робіт проводиться реевакуація населення. На цьому етапі починаються роботи по відновленню функціонування об'єктів. Характер і об'єм цих робіт залежить від виду надзвичайних ситуацій, можливих масштабів їх наслідків.

Ліквідація пожеж у містах. До будівель і споруд, що горять можна підходити тільки з найменш небезпечної сторони. При вході в палаюче і сильно задимлене приміщення треба обв'язатись мотузкою, кінець якої віддати людині, що знаходиться біля входу.

Двері в приміщення, що горять, відкривають обережно, щоб запобігти можливому викиду полум'я чи нагрітих газів.

Для запобігання провалам усередину споруд, що горять, не допускають скупчення великої кількості людей на перекриттях цих споруд.

При роботах в умовах поганої видимості треба добре запам'ятати шляхи слідування усередині будівлі.

За людьми, що беруть участь у локалізації і гасінні пожеж організовують безперервний нагляд, стежать за розповсюдженням вогню і своєчасно вживають заходів щодо запобігання оточенню вогнем.

До початку гасіння пожеж усі комунальні мережі перекривають, а електричні — знеструмлюють.

Серйозну небезпеку для потерпілих створюють пожежі в завалах, особливо тліючі, які супроводжуються виділенням окислів

вуглецю (чадного газу), вміст якого в повітрі навіть в незначній кількості становить смертельну небезпеку для людини.

Лікувально-профілактичне обслуговування — обстеження і виявлення працівників, яким необхідно лікувально-профілактичне обслуговування; організація, обладнання місць відпочинку і створення для цього відповідних умов.

Ліс і стихія. Серед стихійних процесів найбільш небезпечними є катастрофічні вітровали, буреломи, сніговали і сніголоми, стихія вогню.

Відомі випадки, коли в Карпатах ураганні вітри протягом доби пошкоджували до 2-3 млн м³ хвойних лісів.

Вітер у житті лісу відіграє як позитивну, так і негативну роль. Найбільшу небезпеку становить механічна дія ураганних вітрів, що призводить до вітровалів і буреломів.

Вітровал — процес, при якому під дією механічної сили вітру відбувається вивертання дерев з основною частиною кореневої системи (частіше ялина, ясен).

Бурелом — процес механічного пошкодження дерев, що ламаються під дією сили вітру в різних місцях (частіше сосна, бук).

Причини виникнення катастрофічних вітровалів і буреломів поділяються на: анемоорографічні, обумовлені дією вітру і специфікою зовнішньої будови гірської системи; едафічні, або пов'язані з ґрунтовими умовами; біологічні, що залежать від санітарного стану лісів.

Найбільш ефективні лісогосподарські методи підвищення стійкості лісів до стихійних процесів базуються на принципах покращення їх структури, природного складу, санітарного стану, тобто на екологічних принципах лісовирощування.

Ліси можуть механічно пошкоджуватись при специфічних погодних умовах у м які зими, при сильних снігопадах.

Пошкодження снігом завдають значних збитків лісовому господарству: деформують стовбури, знижують приріст дерев у висоту і за масою.

Залежно від характеру небезпеки розрізняють два види пошкоджень снігом деревостоїв — сніговал і сніголом.

Сніговал — процес механічного впливу снігу, при якому надземні вегетативні органи (стовбур, гілля) деформуються, але не ламаються.

Сніголом — механічне пошкодження снігом стовбура або гілля.

Кліматичні чинники безпосередньо впливають на процеси сніголомів і сніговалів (температура, характер опадів, вітровий режим).

Фізико-географічні чинники мають вплив на динаміку згаданих процесів і переважно проявляються у гірських районах, де пошкоджуються лісові фітоценози.

Біологічні чинники зумовлені біологічними особливостями.

Знаючи закономірності пошкодження лісових насаджень, необхідно уникати створення суцільних культур, а рубки догляду проводити до повноти 0,8 при якій фітоценози досить стійкі проти вітру та снігу.

Лісові пожежі. Лісові пожежі знищують цінні ресурси деревини і завдають значної економічної шкоди. При пожежах згоряє найбільш родючий — гумусний шар ґрунту, пізніше розвиваються ерозійні процеси, відбувається заболочення лісових земель.

Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню розрізняють чотири категорії лісових пожеж: низові, верхові, підземні та пожежі дуплистих дерев. Найбільш поширені низові пожежі, на частку яких припадає близько 80% усіх випадків можливих пожеж. При такій пожежі загоряється сухий трав'яний покрив, підстилка, полум'я досягає висоти 5-50 см, вогонь розповсюджується з швидкістю 0,5-1,5 км/год на рівнинній місцевості й 1-3 км/год на схилах.

Низові пожежі частіше всього виникають у приміських лісах зеленої зони. Цей вид пожеж небезпечний для молодняку, великі дерева від нього не страждають. Головним чином лісові пожежі виникають з вини людини, але можлива також дія деяких природних чинників, до яких, зокрема, належать вулканічна діяльність і гроза. Процент загоряння лісів від блискавки досить високий (7-11%). У більшості випадків пожежі виникають через необережність людини.

В Україні найбільш небезпечні в пожежному відношенні сухі місяці — липень, серпень, іноді квітень, травень.

Найбільш небезпечні в пожежному відношенні передгір'я і середньогір'я висотою 600-700 м.

Для профілактичної і безпосередньої боротьби з лісовими пожежами складаються спеціальні плани протипожежних заходів. Такі плани включають систему профілактичних, протипожежних, роз'яснювальних, попереджувальних, організаційних, лісогосподарських і технічних заходів.

Для гасіння пожеж використовується сучасна пожежна техніка, водні, хімічні, вогневі (зустрічний вогонь), вибухові засоби. Найбільш пожежонебезпечні райони знаходяться під авіаційним наглядом.

Льодові переправи. Щоб визначити допустиму загальну масу транспортного агрегату і забезпечити безаварійний переїзд призначають відповідальну особу за підготовку переправи.

Товщина льоду для агрегату масою 3,5 т при температурі повітря протягом останніх трьох діб не вище -5°С повинна бути 0,24 м, і при короткочасній відлизі (0°С) — 0,31 м. Агрегати повинні рухатись на відстані 25-35 м один від одного. Якщо вага агрегату 15 т, то при температурі -5° С товщина льоду повинна бути не менше 0,5 м. Для гусеничних тракторів (4 т і температурі повітря -5° С) товщина льоду повинна бути 0,2 м, а зі збільшеним навантаженням — 0,77 м.

Трасу для льодової переправи прокладають вище від відкритих ділянок води і позначають вішками, відстань між ними по ширині повинна складати 6 м, а по довжині — 30 м. На льодовій переправі одночасно дозволяється рухатись тільки в одному напрямку із швидкістю не більше 2,8 м/с. Двері кабіни треба зафіксувати у відкритому положенні. У кабіні дозволяється знаходитись тільки одному машиністу, а особи, які супроводжують транспортні засоби повинні йти пішки на відстані 25 м від агрегату. Рух транспорту забороняється, якщо на льодовій переправі з'являється вода.

М

Магнітне поле — це поле, створене постійними магнітами й електричним струмом. Кількісною характеристикою його служить напруження в амперах на метр (А/м). Другою характеристикою поля є магнітна індукція, яка залежить від властивостей середовища, в якому існує поле. В процесі еволюції людина постійно піддається дії природного і штучного магнітних полів. Відомо, що навколо Землі існує магнітне поле, напруженість якого складає біля 39,8 А/м і залежить від географічної широти, часу, доби і року, сонячної активності. Воно відіграє значну роль у функціонуванні організмів біосфери. Так, у період магнітних бурь збільшується кількість серцево-судинних захворювань, погіршується стан хворих, що страждають гіпертонічною хворобою тощо.

При контакті з магнітними матеріалами великої індукції необхідно стежити за рівнем випромінювання на робочих місцях, — напруженість постійного магнітного поля не повинна перевищувати 8кА/м.

Метеорологічний чинник. В поняття "метеорологічний чинник виробничого середовища (мікроклімат)" входить: температу-

ра повітря, його вологість і швидкість руху, а також теплові випромінювання від нагрітого обладнання та інтенсивність в інфрачервоній і частково в ультрафіолетовій областях спектру.

Між людиною і середовищем, що її оточує відбувається теплообмін. Людина володіє здатністю регулювати процеси теплоутворення і тепловитрат в межах, необхідних для життєдіяльності. Теплообмінні функції організму регулюються терморегуляційними центрами і корою головного мозку. Передача тепла в зовнішнє середовище з поверхні тіла відбувається шляхом конвекції, теплового випромінювання і за рахунок випаровування поту. За різних метеорологічних умов в організмі людини виникають відповідні зміни функцій в органах і системах, що беруть участь у терморегуляції в системі кровообігу, нервовій і потовидільній системах.

В умовах нагріваючого мікроклімату обмеження окремих шляхів тепловіддачі може призвести до перегрівання організму. Стан перегрівання організму характеризується підвищенням температури тіла, збільшенням потовиділення, що може призвести до теплового удару. Холодовий дискомфорт (конвенційний, радіаційний) викликає в організмі людини обмеження тепловитрат і збільшення теплоутворення. Це відбувається за рахунок звуження судин у периферійних тканинах. При дуже різкому охолодженні організму спостерігається стійкий судинний спазм, який призводить до сильного охолодження, зміни рівня кров'яного тиску, збільшення числа серцевих скорочень, збільшення об'єму дихання.

Тривала й інтенсивна дія тепла чи холоду може зробити недостатніми адаптацію можливості людини щодо дискомфортних метеорологічних умов, призвести до порушення захисних механізмів і розвитку патологічного стану.

Із заходів особистої профілактики суттєве значення має питний режим, режим праці з обов'язковими перервами в роботі. Сприятливу дію після теплових навантажень мають гідропроцедури. В значній мірі захищає від перегрівання спецодяг.

При роботі на холоді, важливим є попередження переохолодження організму й швидке зігрівання для нормалізації фізіологічних зрушень.

Методи захисту від опромінювань. Залежно від умов, характеру і місцезнаходження джерел випромінювання, можуть бути використані різноманітні засоби і методи захисту від опромінювання: захист часом, захист відстанню; захист екрануванням; індивідуальні засоби захисту і використання радіопротекторів. Ефективним засобом захисту є екранування. При екрануванні джерел товщина матеріалу повинна бути не менша довжини пробігу їх у даному середовищі. Для екранування використовують плексиглас, алюміній або скло.

Міжнародний союз охорони природи (МСОП) — міжнародна недержавна організація, яка має консультативний статус при ЮНЕСКО. Створений в 1948 р. Основне завдання — сприяти збереженню природних ресурсів шляхом організації відповідних національних і міжнародних заходів. МСОП об'єднує (1984) 502 національні організації з 130 держав. Вищим органом МСОП є асамблея, сесії якої проводяться раз у три роки. Асамблея прийняла Хартію охорони природи, яка проголосила основні обов'язки людей по відношенню до природи і Всесвітню стратегію охорони природи, яка покладена в основу діяльності МСОП. В центрі уваги МСОП проблеми росту народонаселення і вплив людини на середовище в умовах НТР. Результати діяльності МСОП публікуються в щомісячному бюлетені, наукових працях, видається Червона книга. МСОП бере активну участь у здійсненні Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Штаб-квартира МСОП знаходиться у Швейцарії.

Мікроклімат — клімат внутрішнього середовища приміщень, який визначається діючим на організм людини, поєднанням температури, вологості і швидкості руху повітря, а також температури оточуючих поверхонь. Мікроклімат виробничих приміщень в обмеженому просторі (кабіна автомобіля, будівельних машин), забезпечує тепловий обмін між тілом людини і зовнішнім середовищем на робочому місці. Параметри окремих показників мікроклімату можуть значно впливати на здоров'я, працездатність і продуктивність праці. Допустимі рівні фізичних параметрів мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень в холодний, перехідний, теплий періоди року, залежно від категорії робіт, що виконуються встановлені ГОСТ 12.1.005-88. Поняття "теплий" період року, характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря від+10°С і вище, холодний період року — нижче + 10°С.

Мінералізована смуга, смуга, що оброблена грунтооброб-люючим знаряддям до мінерального шару ґрунту. Основне призначення мінералізованої смуги — затримати розповсюдження низової пожежі або служити опорною лінією для пуску підпалу. Мінералізовані смуги можуть бути самостійними протипожежними бар'єрами або входити до їх складу. Мінімальна ширина смуги 1,4м. їх створюють навколо більшості пожежонебезпечних об'єктів, у полі та лісах, бульдозерами, транспортними смугопрокладачами та іншими знаряддями, зарядами вибухових речовин, випалюванням горючих матеріалів. Внаслідок накопичення на поверхні мінералізованої смуги нового шару горючих матеріалів необхідно здійснювати догляд за нею 1-2 рази на рік (восени і навесні).

Н

Нагляд і контроль за станом охорони праці — це система Законодавства про працю і правил охорони праці. Всю систему нагляду і контролю за станом охорони праці, передбачену законодавством, умовно можна розподілити на державний нагляд, відомчий та громадський контроль.

Державний нагляд за дотриманням законодавства, правил і норм з охорони праці здійснюють спеціальні інспекції Державного комітету України з нагляду за охороною праці. Безпосередньо на підприємствах відомчий і громадський контроль належить до внутрішньовідомчого контролю, на базі якого створений оперативний контроль стану охорони праці. Відомчий контроль здійснюють служби охорони праці вищестоящих організацій, а також їх галузеві спеціалісти. Громадський контроль з охорони праці на підприємствах покладено законодавством на профспілкові комітети. Профкоми і здійснюють систематичний контроль за дотриманням на виробництві законодавства про працю, правил і норм з охорони праці.

Організаційною формою громадського контролю є комісія з охорони праці профкомів і громадські інспектори з охорони праці.

Навчання з охорони праці — процес набуття об'єму знань і навичок, необхідних працівнику, щоб бути повністю підготовленим до безпечного виконання своєї роботи. Загальне керівництво і організація навчання з охорони праці покладається на керівників підприємства. Підприємства проводять такі навчання з охорони праці: вступний інструктаж, первинний інструктаж на робочому місці, повторний інструктаж, позаплановий інструктаж, поточний інструктаж, курсове навчання і семінарне навчання.

Вступний інструктаж проводять з особами, яких приймають на роботу, незалежно від їх освіти і стажу роботи за даною спец-

іальністю. Його проводить інженер з охорони праці, що реєструється у відповідному журналі.

Первинний інструктаж на робочому місці проводить керівник виробничої дільниці з усіма без винятку особами, яких вперше беруть на роботу. Повторний інструктаж проводять через шість місяців. Інструктажі реєструються у відповідному журналі.

Позаплановий інструктаж проводять по програмі первинного інструктажу на робочому місці, якщо виникли зміни в правилах охорони праці, в технологічних процесах, якщо перерви в роботі з підвищеною небезпекою становили 30 календарних днів, для решти — 60 календарних днів.

Поточний інструктаж проводять з робітниками перед виконан-ням робіт, для яких потрібний наряд-допуск. Проведення поточного інструктажу реєструється в наряді-допуску на виконання робіт.

Надзвичайна ситуація — це реалізована небезпека, це явище, подія, процес, у якого можуть бути передвісники, декілька стадій розвитку і наслідки. У загальному випадку під надзвичайною ситуацією розуміють зовнішні обставини, що виникли раптово і характеризуються різким порушенням усталених процесів та явищ, спричиняють значний негативний вплив на життєдіяльність населення, і функціонування економіки, соціальну сферу та природне середовище. Кожна надзвичайна ситуація має свою фізичну суть, свої, тільки їй властиві, причини виникнення, рушійні сили, характер розвитку, особливості впливу на людину і середовище її проживання.

Захист від надзвичайної ситуації передбачає систему заходів, які включають:

° ретроспективний аналіз надзвичайної ситуації;

º проведення підготовчих робіт;

° підготовка до дії в період надзвичайної ситуації;

º ліквідація наслідив та інше.

Надурочна робота — робота понад встановлену законом тривалість робочого дня, застосовується лише у виняткових випадках, визначених законодавством (ст. 62 КЗпП), зокрема при виконанні робіт для оборони країни; для відвернення стихійного лиха або аварії, усунення їх наслідків. Забороняється залучати до надурочної праці вагітних жінок, жінок, які мають дітей до 3-х років, осіб, які не посягли 18-ти років.

Небезпека — це явище, процеси, об'єкти, що можуть у відповідних умовах завдати шкоди здоров'ю людини (безпосередньо чи опосередковано), викликати інші небажані наслідки. Небезпека міститься в усіх системах, що мають енергію, хімічні чи біологічно-активні компоненти, а також характеристики, які не відповідають умовам життєдіяльності людини.

За походженням небезпеки бувають: природні, техногенні, антропогенні, екологічні, змішані. Згідно з офіційним стандартом небезпеки поділяють на фізичні, хімічні, біологічні та психофізичні.

За часом прояву негативних наслідків небезпеки поділяються на імпульсні та кумулятивні.

За локалізацією — на пов'язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом.

За наслідками — на такі що викликають втому, захворювання, травми, аварії, пожежі, загибель людей.

Сфери прояву небезпек — побутові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі, воєнні та інші.

За характером впливу на людину небезпеки можна поділити на активні і пасивні. До пасивних належать небезпеки, які активізуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина.

Небезпека, причини, наслідки — це основні характеристики таких подій, як нещасний випадок, надзвичайна ситуація, пожежа тощо.

Небезпека електротравматизму — характеризується тим, що вона не має зовнішніх ознак. Електричний струм на організм людини діє миттєво і тому людина усвідомлює небезпеку надто пізно, коли вона вже не може самостійно і свідомо чинити дії захисту, оскільки при протіканні небезпечного струму по м'язах людини вони незалежно від її бажання скорочуються. Дія електричного струму проявляє себе від слабких подразнень до самого важкого наслідку — смерті.

Небезпечна дія — це небезпечна дія особи на виробництві чи будь-якому іншому місці, при якій створюється можливість впливу небезпечного виробничого чинника на людину.

Небезпечними в конкретних умовах виробництва є такі дії, які не відповідають нормам професійної поведінки при виконанні роботи. До небезпечних дій можна віднести порушення режиму роботи машин, перевищення швидкості руху, різке гальмування або різкий поворот, неправильне застосування інструменту, робота без засобів захисту.

Небезпечна зона — простір, в якому можлива дія на людей небезпечного або шкідливого виробничого чинника (ДЄСП 12.0.002-80). Небезпечну зону створюють небезпечні виробничі чинники, які існують на робочому місці, за його межами або з'являються через певний період роботи машини, обладнання, механізмів тощо.

Небезпечні зони бувають постійними і змінними, вони можуть мати чітко визначені межі або змінюватись залежно від інших умов і чинників. Усі небезпечні зони потрібно огороджувати по контурах їх розмірів або локалізувати можливу дію небезпечних чинників. Небезпечні зони позначають спеціальними знаками або застережними написами.

Небезпечна ситуація — умови, при яких небезпека може реалізуватися в подію.

Небезпечні умови — це умови, при яких існує загроза дії на людину небезпечного виробничого чинника. Наприклад: електричний струм може стати небезпечним при пошкодженій ізоляції провідника; деталь, що рухається (при відсутності захисного огородження), створює загрозу захопити одяг працівника; Якщо людина не має необхідних засобів індивідуального захисту, в її організм може потрапити отруйна речовина.

Основним заходом запобігання нещасним випадкам є усунення небезпечних умов на виробництві.

Невиробничі нещасні випадки — випадки під дією небезпечних чинників, які викликали тимчасову непрацездатність (не менше як один день) і виникли: в побуті; на шляху до роботи або з роботи; біля підприємства або іншого місця роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, якщо знаходження там не суперечить правилам внутрішнього трудового розпорядку; при виконанні державних або громадських обов'язків; при виконанні обов'язків, що пов'язані з урятуванням життя людини тощо; при виконанні донорських функцій.

Невідкладні аварійні роботи в осередках надзвичайних ситуацій. Ці роботи виконуються з метою успішного проведення рятувальних робіт, надання допомоги потерпілим, забезпечення життєдіяльності об'єктів, що збереглися і швидкого відновлення життєво важливих підприємств. Ці роботи головним чином повинні бути спрямовані на запобігання затопленню ділянок доріг, проїздів і окремих важливих споруд і людей, що в них знаходяться; на усунення умов, що заважають ліквідації наслідків стихійного лиха чи аварії;

на запобігання виникненню нових аварій і руйнувань, які загрожують безпеці людей.

Причини надзвичайних ситуацій різноманітні. Надзвичайні ситуації небезпечні тим, що вони виникають раптово. Однак руйнівним наслідкам можливо запобігти, чи значно їх зменшити при чіткій організації і суворому дотриманні правил техніки безпеки при виконанні невідкладних робіт в важких умовах, що виникли внаслідок надзвичайної ситуації.

При виконанні будь-яких робіт в умовах надзвичайних ситуацій, необхідно пам'ятати, що вони небезпечні не тільки для людей, що знаходяться в осередках ураження, але і для тих, що перебувають у безпосередній близькості.

Нещасний випадок на виробництві — це випадок дії на працюючого небезпечного чинника при виконанні ним трудових обов'язків або завдання керівника робіт, внаслідок чого у працюючого виникає травма. Залежно від обставин, за яких виникли травми у людей, нещасні випадки поділяють на виробничі, невиробничі та побутові.

До виробничих належать нещасні випадки, що призвели до травм, гострих професіональних захворювань, отруєнь, теплових ударів, опіків, обморожень, утоплень, уражень блискавкою, пошкоджень тваринами і членистоногими, а також інших пошкоджень здоров'я, при стихійних лихах (землетрусах, повені, ураганах тощо) і виникли: при виконанні трудових обов'язків на користь підприємства; на шляху слідування на роботу або з роботи на транспорті підприємства; на території підприємства протягом робочого часу і часу необхідного для підготовки перед початком або після закінчення роботи, включаючи встановлені перерви; під час проведення суботників, незалежно від місця; під час аварії на виробничих об'єктах, на транспортних засобах; в робочий час за межами підприєм-

ства, якщо діяльність пов'язана з переміщенням, на особистому транспорті, якщо є дозвіл адміністрації; в робочий час від нанесення травм іншою особою або навмисним вбивством працівника при виконанні ним трудових обов'язків.

Названі нещасні випадки, що виникли в зазначених умовах, підлягають розслідуванню і обліку на виробництві.

Нещасні випадки у побуті — це випадки, які сталися в домашній та іншій обстановці та які неможливо віднести до виробничих, або до тієї частини невиробничих нещасних випадків, які наведені в Положенні про розслідування виробничого травматизму.