Заходи щодо запобігання збиткам від надзвичайних ситуацій. 1 страница

1. Фонові (постійно проводимі) заходи. Ці заходи базуються на довгостроковому прогнозі й полягають у виконанні будівельно-монтажних робіт згідно БНіП, створенні системи попередження населення; організації радіаційного, хімічного і бактеріологічного спостереження; обов'язкових загальних навчаннях населення; проведенні режимних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів та ін.

2. Захисні заходи проводяться, коли передбачається момент надзвичайної ситуації. Розгортаються системи спостереження і розвідки; приводяться в готовність системи попередження населення про надзвичайну ситуацію; вводяться в дію спеціальні правила функціонування економіки і громадського життя; нейтралізуються джерела підвищеної небезпеки при надзвичайній ситуації (АЕС, токсичні і вибухонебезпечні виробництва та ін.). Для здійснення багатьох захисних заходів необов'язково точно знати час виникнення надзвичайних ситуацій і їх характер; різні заходи можна починати при різній визначеності передбачення.

3. Планування заходів щодо забезпечення безпеки життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях. Воно базується на прогнозах обставин, які можуть скластися в результаті виникнення надзвичайної ситуації, складанні конкретного плану. План має бути реальним, передбачати заходи по запобіганню збитків від надзвичайних ситуацій.

4. Забезпечення стійкої роботи об'єктів в умовах надзвичайних ситуаціях — досягнення здатності протистояти руйнуванню уражуючих чинників надзвичайної ситуації, а також можливість відновити виробництво у разі пошкодження. Важливе значення мають: заходи щодо недопущення виникнення вторинних уражуючих чинників, які можуть виникати під дією як внутрішніх, так і зовнішніх причин. До вторинних чинників відносяться пожежі, вибухи, обва-

лення споруд, витік токсичних, радіоактивних та інших шкідливих речовин.

Заходи при аваріях на атомних станціях (АС). При будь-якій аварії на АС проводяться заходи захисту персоналу, а у випадку загальної аварії заходи щодо захисту населення. Захист персоналу проводить адміністрація АС, а населення — територіальні органи цивільної оборони. При виникненні аварії проводяться першочергові, захисні заходи; для персоналу — захист органів дихання з використанням засобів індивідуального захисту, обмеження часу перебування в місцях з високим рівнем потужності еквівалентної дози, укриття в сховищах, прийом препаратів стабільного йоду; для населення — тимчасове укриття в будинках, протирадіаційних укриттях. У ряді випадків може проводитись евакуація персоналу і населення. В плані заходів захисту персоналу і населення на випадок радіаційної аварії на АС розробляється комплекс питань: ° порядок (оголошення на АС аварійної ситуації та інформації про аварію вищестоящих організацій, органів державного нагляду і місцевих органів влади; º конкретні дії оперативного персоналу на випадок аварійної ситуації; ° заходи захисту персоналу, населення при ліквідації наслідків радіоактивного забруднення. При ліквідації наслідків аварій особливу увагу приділяють заходам щодо попередження підвищеного опромінення персоналу і населення, ліквідації радіоактивних забруднень і запобігання їх розповсюдження, а також зменшення надходження радіоактивних речовин в атмосферу і відкриті водойми.

Зброя бактеріологічна (біологічна) — дія основана на використанні хвороботворних властивостей бактеріальних засобів (БЗ). Висока ефективність цих засобів обумовлюється малою інфікуючою дозою, вибірковістю дії, сильним психологічним впливом,

великим об'ємом і складністю робіт з протибактеріологічного захисту населення і ліквідації наслідків їх використання.

Зброя загальна — це запалювальні засоби, боєприпаси об'ємного вибуху, касетні боєприпаси, фугасні боєприпаси великої потужності. Запалювальна зброя включає запалювальні боєприпаси і вогнесуміші, а також засоби їх доставки. В результаті вибуху по всьому об'ємі утворюється жорстка ударна хвиля, різко зростає температура повітря, створюється збіднена киснем і отруйними продуктами згоряння атмосфера.

Зброя лазерна. Використовує енергію вузьких пучків електромагнітного випромінювання в оптичному діапазоні. Чинником ураження лазерної зброї вважається термомеханічна дія на об'єкт. Промінь лазера, який генерується короткими імпульсами, викликає швидке підвищення температури поверхні цілі, в результаті чого частини оболонки розплавляються і навіть випаровуються. При випаровуванні оболонки відбувається вибух і виникає ударна хвиля, що проникає в середину цілі. Вона може використовуватись для руйнування багатьох видів зброї та військової техніки.

Уражуючим чинником є термомеханічний і радіаційний вплив на ціль. Радіаційне ураження обумовлене дією часток високої енергії на клітини організму і апаратуру.

Зброя хімічна. Дія її основана на токсичних властивостях хімічних речовин. Головні компоненти хімічної зброї — бойові отруйні речовини чи гербіциди і засоби їх використання. Може використовуватись для поразки війська і населення, ураження місцевості, техніки і матеріальних засобів. Має великий діапазон впливу за характером і ступенем ураження, і за терміном його дії.

Зброя ядерна. Належить до потужних засобів масової поразки. Її дія ґрунтується на використанні внутрішньоядерної енергії, що виділяється при ланцюгових реакціях поділу тяжких ядер деяких ізотопів урану і плутонію чи при термоядерних реакціях синтезу легких ядер — ізотопів водню (дейтерію, тритію).

Потужність ядерних боєприпасів прийнято вимірювати тротиловим еквівалентом. Тротиловий еквівалент виражається в тонах, кілотоннах і мегатоннах. За потужністю ядерні боєприпаси розподіляються на: надмалі (потужністю до 1 кг); малі (1-10 кг); середні (10-100 кг); крупні (100 кг-1 Мт) і надкрупні (потужністю понад 1 Мт).

Засобами доставки ядерної зброї до об'єктів є ракети наземного, морського і повітряного базування, спеціально обладнані літаки, гелікоптери, а також диверсійно-розвідувальні групи.

Збудження і гальмування — це основні характеристики нервової діяльності людини. Процес збудження — це функціональна активність нервових клітин і центрів кори головного мозку. Гальмування — це другий важливий функціональний процес. Він забезпечує припинення активності нервових клітин та центрів і затухання коркових зв'язків. Процеси збудження і гальмування можуть бути сильними або слабкими, врівноваженими або неврівноваженими, рухливими або малорухливими. Якщо людина здатна тривалий час напружено працювати, долати великі психічні й фізичні навантаження і не втрачати високого темпу і якості виконуваної роботи, значить, у неї сильний процес збудження, і, навпаки, — знижена, працездатність, швидка втомлюваність і повільне відновлювання сил говорять про слабкість цього процесу. Якщо людина вміє стримувати, контролювати себе, не приходити в надмірне збудження або пригнічення під впливом несприятливих обставин, то в неї сильний процес гальмування. Слабкість процесу гальмування проявляється перш за все в невмінні людини володіти собою.

Під врівноваженістю розуміють співвідношення (баланс) збудження і гальмування. За цією ознакою розділяють людей на врівноважених і неврівноважених. Крім цього, розрізняють рухливі і малорухливі (застійні) типи людей. Під рухливістю розуміють здатність переключатись із збудження на гальмування і навпаки. Таким чином, сила нервових процесів, їх рухливість і зрівноваженість — основні показники, що характеризують вищу нервову діяльність людини.

Землетруси — підземні поштовхи і коливання верхнього шару земної кори, що викликані тектонічними причинами.

Місця, де виникають спалахи землетрусів, називають епіцентрами землетрусів.

При землетрусах відбувається вивільнення колосальної кількості накопиченої потенційної енергії. Підраховано, що в цілому протягом року на всій поверхні планети звільнюється біля 0,3х10¹⁹ Дж енергії.

Сила землетрусів оцінюється по дванадцятибальній міжнародній шкалі.

Землетрус — стихійне явище, що приносить колосальні матеріальні збитки людству, загибель десятків і сотень тисяч людей.

В XX столітті катастрофічні землетруси силою 9-11 балів мали місце в різних районах земної кулі. 16 грудня 1902 р. землетрус у Ферганській долині повністю зруйнував місто Андіжан, загинуло 4,5 тисяч чоловік. 28 грудня 1908 р. в районі о. Сицилія землетрус супроводжувався цунамі висотою морських хвиль 14 м. Під час цієї катастрофи загинуло 100 тисяч людей. 05 жовтня 1948 р. землетрус за 20 сек зруйнував значну частину Ашхабаду. В 1988 році катастрофічний землетрус стався у Азербайджані — було повністю зруйноване місто Степанокерт.

Прогнозування землетрусів і розробка стійких протисейсмічних будівельних конструкцій має велике значення. Сейсмічне райо-

нування є обов'язковим для будівництва документом, на базі якого вибирають придатні для забудови типи споруд.

Зовнішнє опромінення. Спостерігається тоді, коли джерело випромінювання знаходиться поза організмом. Через деякий час після опромінення можуть проявитись його наслідки. Перший ефект пов'язаний з імовірністю віддаленого виникнення злоякісних пухлин в опроміненої людини, другий — з ймовірністю спадкових захворювань в її нащадків.

Ступінь чутливості різних тканин до дії іонізуючого опромінення неоднакова.

Важливим фактором при дії іонізуючого випромінювання на організм є тривалість опромінення. Ступінь ушкодження організму залежить від розмірів опроміненої поверхні: зі зменшенням опроміненої поверхні зменшується і біологічний ефект.

Індивідуальна особливість організму людини проявляється лише при невеликій дозі іонізуючого випромінювання. Чим людина молодша, тим вищою є її чутливість до опромінення, особливо висока вона у дітей. Доросла людина у віці 25 років і старше найбільш стійка до опромінення.

Зона захисту блискавковідводів — частина простору стержньових та тросових блискавковідводів, в середині якого усі будівлі, споруди та інші об'єкти захищені від ударів блискавки з певним рівнем надійності. За рівнем надійності захисту встановлено два типи зон захисту: А — з рівнем надійності захисту 99,5% і Б — 95,0%.

Зорова адаптація — властивість очей пристосовуватись до сприйняття світла при різних його яскравості. Розрізняють темнову і світлову зорову адаптацію. При швидкому переході від світла до повної темноти утворюється стан сліпоти, який потім поступово

зникає тому що очі пристосовуються до сприйняття мінімальної яскравості світла — це темнова зорова адаптація. При переході від темного приміщення в дуже світле людина осліплюється в перші моменти і лише поступово починає розрізняти оточуючі її предмети — це світлова зорова адаптація.

Межі чутливості очей людини до світла різної яскравості надзвичайно великі. Завдяки адаптації око отримує можливість виконувати зорову роботу в різноманітних умовах денного і штучного освітлення.

Зорова акомодація — здатність ока ясно бачити предмети, що знаходяться від нього на різних відстанях. Акомодація здійснюється за рахунок зміни кривизни кришталика, що завдячуючи своїй еластичності може ставати випуклим або плоским. З віком еластичність кришталика закономірно зменшується і приблизно до 60-65 років людина втрачає здатність до акомодації. Найкраще ця здатність проявляється у дитячому віці. При послабленні зорової акомодації необхідні випуклі окуляри.

Зсув — зміщення вниз по схилу під дією сил ваги великих ґрунтових мас на урвистих схилах. Причинами зсувів є: підмив порід водою, послаблення їх міцності внаслідок перезволоження опадами та підземними водами тощо.

Зсуви завдають шкоди народному господарству, руйнуючи населені пункти, транспортні комунікації, трубопроводи, лінії зв'язку та електропередач, гідротехнічні споруди, великі площі сільськогосподарських угідь, тому в районах великої зсувної активності слід вживаючи відповідних профілактичних заходів.

Найбільші осередки зсувів на території України зафіксовані на правобережжі Дніпра, вздовж узбережжя Чорного моря, особливо в Криму і в районі Одеси, на Закарпатті та в Чернівецькій області.

І

Ідентифікація небезпек — це процес виявлення і встановлення кількісних, часових, просторових й інших характеристик, необхідних для розробки профілактичних і оперативних заходів, направлених на забезпечення безпеки життєдіяльності. Небезпеки носять потенційний, прихований характер.

В основі профілактики нещасних випадків лежить пошук причин, які призвели до їх виникнення.

Ікання — раптовий сильних вдих з характерним звуком, що виникає внаслідок судомного скорочення діафрагми і м'язів частини дихального апарата. Ікання може виникати у зовсім здорових людей (випадкове), при захворюваннях органів черевної порожнини і хвороба шлунку, жовчного міхура тощо), а також при деяких захворюваннях центральної нервової системи.

Імла, мла — сухий туман, який виникає внаслідок засмічення і зависання в повітрі частинок пилу, продуктів згорання (диму), які переносяться течіями повітря в більш високі шари атмосфери. Видимість при сильній імлі різко зменшується до десятків метрів.

Інструкції з охорони праці — це нормативний документ, яким встановлені вимоги з охорони праці до виконуваної роботи на виробництві. Інструкції бувають типовими (для галузі) і робочими для працівників певного підприємства. Адміністрація встановлює постійний контроль за виконанням вимог інструкцій з охорони праці. Інструкція для працюючих складається з таких розділів:

1. Загальні вимоги безпеки.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи.

3. Вимоги безпеки під час роботи.

4. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

5. Вимоги безпеки після закінчення роботи.

Інструкцію видають на руки працівникам під розписку, вивішують на робочих місцях або зберігають в спеціальному місці.

Інформаційна сумісність — це точність, якість, продуктивність і безпека праці оператора. Інформаційна модель має відповідати психофізіологічним можливостям людини.

В складних системах людина-оператор безпосередньо не управляє фізичними процесами, часто віддалена від місця їх виконання на значну відстань. Об'єкти управління можуть бути невидимі для оператора.

Завдання полягає в тому, щоб забезпечити створення такої інформаційної моделі, яка б відображала всі необхідні характеристики машини і дозволяла б оператору безпомилково прийняти і переробити інформацію, не перевантажуючи увагу і пам'ять.

Інфразвук — це частина звукових коливань до 20 Гц, що за фізичними властивостями має однакову природу зі звуком. Інфразвук мало поглинається повітрям, тому здатний розповсюджуватись на великі відстані і характеризується інтенсивністю і інфразвуковим тиском, рівні яких вимірюються в децибелах.

Чимало явищ природи — землетруси, виверження вулканів, морські бурі—генерують інфразвукові хвилі.

Інфразвук чинить виражену дію на функції внутрішніх органів. Це пов'язане з тим, що його частота може співпадати з частотою коливань внутрішніх органів. Інфразвук впливає на весь організм людини, позначається на здоров'ї і працездатності. Інфразвук з частотою 8 Гц найбільш небезпечний для людини. В результаті тривалої дії низькочастотних коливань у людини розвивається слабкість, знижується працездатність, з'являється роздратування, порушується сон і навіть психіка.

У осіб, що знаходяться на відстані 200-300 м від реактивних літаків, з'являється відчуття безпричинного страху, підвищується артеріальний тиск відмічаються випадки запаморочення.

Боротьба з несприятливою дією інфразвуку повинна вестись в такому ж напрямку, що і боротьба з шумом. Враховуючи складність боротьби з інфразвуком, її необхідно починати на стадії проектування машин, агрегатів чи розробки проектного завдання на будівництво підприємства.

Інфрачервоне (теплове) випромінювання. Теплове випромінювання утворюється всяким тілом, температура якого вища за абсолютний нуль. Якщо температура поверхні тіла людини вища температури оточуючих поверхонь, то людина віддає тепло випромінюванням; якщо оточуючі поверхні мають більш високі температури, то людина отримує від них тепло. При оптимальних рівнях інтенсивності інфрачервоне випромінювання викликає приємне теплове відчуття. Інфрачервоне випромінювання сприяє тепловій рівновазі між організмом та навколишнім середовищем.

К

Канцерогенні речовини — речовини різноманітної хімічної природи, здатні при впливові на організм викликати злоякісні новоутворення. Згідно класифікації (Л.М. Шабана) розпізнають:

º сильні канцерогени — речовини які поза сумнівом спричиняють рак у людини і тварин;

º середні канцерогени — речовини, канцерогенна активність яких виявлена в окремих випадках;

º слабі канцерогени; дані про активність цих речовин суперечливі.

Професійні злоякісні новоутворення давно відомі у працюючих з пічною сажею, кам'яновугільною смолою, парафіном, мінеральними маслами, аніліновими фарбами та ін. Збільшення захворювання раком легенів пов'язують з присутністю канцерогенних речовин в димі промислових (3,4-бензнирена) підприємств і вихлопних газів двигунів внутрішнього згорання, які забруднюють повітря. Канцерогенними є деякі епоксиди. Злоякісні захворювання переважно системи крові, викликають природні і штучні радіоактивні речовини. Професійний рак органів дихання викликають сполуки хрому, миш'яку, нікелю, заліза (особливо окисли заліза), берилія, кадмія, кобальта, азбеста.

Різноманітні агенти проявляють свої канцерогенні властивості на різних етапах контакту з організмом. Панує точка зору, що ні одна доза канцерогену, навіть сама мінімальна, не проходить для організму безслідно. Чим вище буде вхідна концентрація тим коротшим буде латентний період. Схильність до професійного раку підвищують такі моменти, як механічні і термічні пошкодження, хронічні запалення, рубці, куріння та ін.

Категорії приміщень і будівель за вибухо- і пожежонебезпечністю встановлюються з метою дотримання нормативних протипожежних вимог. Приміщення і будівлі по вибухо- і пожежонебезпечності поділяються на 5 категорій А, Б, В, Г, Д.

До категорії А належать приміщення, в яких знаходяться горючі гази чи легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28°С, а також речовини, що здатні вибухати й горіти при взаємодії з водою, киснем, повітрям або між собою і досягати при цьому тиску вибуху більш як 5 КПа.

До категорії Б належать приміщення, в яких знаходяться горючий пил або волокна, легкозаймисті речовини з температурою спалаху понад 28°С, або горючі речовини, що можуть утворювати вибухонебезпечні суміші, при займанні яких тиск вибуху перевищує 5 КПа.

До категорії В належать приміщення, в яких знаходяться горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі і важкогорючі речовини і матеріали здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним лише горіти при умові, що ці приміщення не належать до категорії А або Б.

До категорії Г належать приміщення, в яких є негорючі речовини в гарячому, розжареному або розправленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променевої теплоти, іскор і полум'я, а також горючі гази, рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізуються у вигляді палива.

До категорії Д належать приміщення, в яких знаходяться негорючі речовини в холодному стані.

Категорії приміщень і будівель за ознакою вибухопожежної та пожежної небезпеки враховуються на стадії проектування для визначення ступені їх вогнестійкості.

Категорія блискавкозахисту, більшість будівель і споруд мають III категорію блискавкозахисту із зоною захисту класу Б. У місцевості з середньою грозовою активністю до 40 грозових годин на рік приміщення мають І, III, IV та V ступінь вогнестійкості. Приміщення, що розташовані у місцевості з середньою грозовою активністю до 20 грозових годин на рік, повинні мати III категорію вогнестійкості та зону захисту класу Б. Блискавкозахист повинні мати окремо стоячі житлові та громадські будівлі у сільській місцевості висотою понад 30 м. Близкавкозахист II категорії повинні мати зарядно-акумуляторні станції, аміачні холодильники, насосні станції, заводи по виробництву комбікормів, відкриті склади для паливно-мастильних матеріалів.

Класифікація виробничих чинників. Шкідливі виробничі чинники поділяють на класи: фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні. Наслідки від небезпечних і шкідливих чинників бувають

різні, тому при розробці засобів захисту людей чинники необхідно розрізняти для правильного ефективного вибору виробничих засобів захисту.

Класифікація надзвичайних ситуацій. Стихійні лиха, промислові аварії та катастрофи на транспорті, створюють ситуації, небезпечні для життя і здоров'я значних груп населення. Всі вони об'єднуються в поняття надзвичайної ситуації (НС).

Кожна НС має свою фізичну сутність, свої причини виникнення, рушійні сили, характер розвитку, свої особливості впливу на людину і середовище.

За причинами виникнення можна виділити такі класи НС: стихійні лиха, техногенні катастрофи, антропогенні катастрофи, екологічні катастрофи і соціально-політичні конфлікти.

За наслідками НС можна поділити на п'ять типів: локальні, місцеві, регіональні, національні, глобальні.

Класифікація причин нещасних випадків — це узагальнення травмуючих чинників, що можуть обумовлювати нещасні випадки. Причинами нещасних випадків бувають: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні і психофізіологічні чинники.

Класифікація споруд за вогнестійкістю — розподіляються на п'ять ступенів вогнестійкості.

До першого ступеню вогнестійкості належать будівлі з несучими і огороджуючими конструкціями з природних чи штучних негорючих матеріалів.

До другого ступеню вогнестійкості належать такі ж будівлі як і в першому ступені вогнестійкості, тільки в покриттях використовуються незахищені стальні конструкції з меншою межею вогнестійкості.

До третього ступеню вогнестійкості належать такі ж будівлі як і в першому і в другому ступеню, тільки для перекриття використовуються дерев'яні конструкції, захищені важкогорючими матеріалами.

До четвертого ступеню вогнестійкості належать будівлі з несучими і огороджуючими конструкціями з горючих чи важкогорючих матеріалів, захищених від дії вогню чи високих температур штукатуркою чи листовими або плитними матеріалами. Дерев'яні елементи покриття підлягають вогнезахисній обробці.

До п'ятого ступеню вогнестійкості належать будівлі до несучих чи огороджуючих елементів яких не ставляться вимоги щодо межі вогнестійкості і границі поширення вогню.

Найбільшу межу вогнестійкості мають несучі конструкції (стіни), найменшу — внутрішні стіни (перегородки).

Класифікація виробничих умов за рівнем електробезпеки, згідно з правилами ПУЕ всі виробничі приміщення поділяються на три категорії: з підвищеною небезпекою, особливо небезпечні та без підвищеної небезпеки. До приміщень з підвищеною небезпекою належать такі, що характеризуються наявністю однієї з умов: струмопровідні підлоги, відносна вологість повітря понад 75%; струмопровідний пил, що проникає в машини й апарати; жаркі приміщення з температурою повітря понад 30°С; сухі виробничі приміщення, в яких можливе одночасне доторкання людини до струмоведучих частин виробничого обладнання і заземлених металевих конструкцій будівлі. Особливо небезпечні приміщення характеризуються однією з таких ознак: підвищеною вологістю 100%; хімічно агресивним середовищем; одночасною наявністю двох або більше ознак приміщень підвищеної небезпеки. До приміщень без підвищеної небезпеки відносять приміщення, які не мають ознак підвищеної небезпеки та особливої небезпеки.

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства (Закон України "Про колективні договори і угоди", 1993р.) з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економіч-них відносин.

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і профспілками — з другої.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання щодо регулювання виробничих, трудових та інших відносин, передбачені зокрема зобов'язання щодо умов і охорони праці.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства і є обов'язковими як для власника, так і для працюючих.

Колективний договір набирає чинності з дня його підписання протягом строку, на який його укладено. Сторони, що уклали колективний договір, не менше двох разів на рік взаємозвітують про його виконання на зборах (конференції) трудового колективу.

Конструкції захисних огорож. Захисні огорожі, що застосовуються в електричних установках можуть бути суцільними або сітковими Суцільні встановлюють у приміщеннях в яких перебувають люди, що не обслуговують електричні установки. Вони можуть мати вигляд кожухів (в електричних двигунах, апаратах). Сіткові огорожі застосовують у приміщеннях, доступних тільки кваліфікованому електротехнічному персоналу (трансформаторні підстанції).

Космічне випромінювання — це корпускулярна і електромагнітна енергія, що надходить з космосу.

У біосфері інтенсивність космічних променів невелика. Основну небезпеку вони складають для космічних польотів. Вплив косміч-

ного випромінювання на живі організми, що населяють Землю, є загальновизнаним.

До границь біосфери підходять різноманітні види космічних променів: видиме світло, теплові й інфрачервоні промені, ультрафіолетове та радіоактивне випромінювання, короткохвильове і рентгенівське випромінювання.

Космічні промені й іонізуюче випромінювання, що випромінюється природними радіоактивними речовинами, які містяться в ґрунті і воді, утворюють так зване фонове випромінювання, до якого адаптована теперішня біосфера Землі.

В різних частинах біосфери фонове випромінювання може відрізнятись у 3-4 рази.

Кримінальна відповідальність — це відповідальність, що застосовується до посадових осіб, які допустили злісні порушення норм і правил охорони праці, внаслідок чого трапилися нещасні випадки, виникли профзахворювання або інші важкі наслідки. Кримінальна відповідальність встановлюється відповідними статтями Кримінального кодексу України.

Порушення посадовою особою правил техніки безпеки або інших правил охорони праці, якщо це створило небезпеку для життя або здоров'я працюючих, карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом. Якщо таке порушення призвело до нещасного випадку, воно карається позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Кримінальну відповідальність несуть особи, які допустили порушення норм і правил пожежної безпеки, порушення правил зберігання, використання, обліку й перевезення вибухових та радіоактивних речовин, забруднення річок, озер та водойм і водних джерел неочищеними і незнешкодженими стічними водами, тощо.

Л

Ліквідація осередків хімічного забруднення. Організація робіт з ліквідації осередків забруднення сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) залежить від виду отруйної речовини, технології виробництва та інших умов.